Вдалося побувати на дні відкритих дверей на Нововолинському Кроноспані. Знайти підприємсто було не тяжко, з 15 мікрорайону, не дивлячись на невеликий дощ, у його напрямку йшло чимало людей. До входу прибув біля 11:30, стояла черга чоловік 200. Біля черги постійно бігав хлопчина і роздавав всім рекламу інтернету від Київстар, яку багато людей відразу викидало в результаті вона валялася повсюди. Трохи неприємно – люди прийшли відпочивати, а їм пробують всучити рекламу. Знахолося багато розумних, хто у черзі стояти не хотів і йшов поза нею. Під’їхав автобус, з кого мабуть половина людей не звертаючи ніякої уваги на чергу пішли прямо до входу, створивши там великий натовп. Коли я чемно сказав працівникам прохідної, що якщо не контролювати чергу то їм жеж буде гірше, якщо всі люди відразу захочуть зайти.. На що отримав досить різку відповідь: “Нам що че за чергою дивитися?! Хай люди самі розбираються” Добре, подумав я, не буду псувати собі настрій.
Пропускали чоловік по 15. Кожну групу інструктували, давали їм 1 провідника, який йшов попереду та розповідав про завод та 1 людина йшла позаду, щоб хтось не відстав від групи. Нажаль, фотографувати на території заводу мені заборонили (підійшла дівчинка в оранжевій жилетці та сказала що конфіскує мій фотоапарт). Групу провели по цехах, розповідали що саме робиться у кожному цехові, про процес виготовлення продукції. Весь процес виробництва (із того, що вдалося почути із-за виробничого шуму та запам’ятати) досить простий: спочатку деревину подрібнюють та висушують (саме від цього і йде дим із труби), потім ця деревина поступає у інший цех де її перемішують з клеєм, який привозять спеціальними цистернами, та отримують з цієї суміші продукцію, яку потім шліфують і відправляють у склад готової продукції. Провідник постійно наголошував що весь процес екологічно чистий, відповідає всім санітарним нормам, скрізь стоять потрібні фільтри ітд. Завод дуже вразив своїми розмірами. Величезні цехи, деякі під стелю (а це метрів 10 заввишки) були забиті продукцією на різній стадії її готовності. Вразило і те, що на такій величезній території було досить мало людей. Як пояснив провідник, майже все автоматизовано, цілу лінію може контролювати 1 людина, натискаючи на кнопки.
На виході було приміщення зі зразками продукції, охороною та працівниками, які роздавали всім лотереї, з яких пізніше мали розігруватися подарунки.
На вулиці всі розважалися. Стояла сцена, де проводилися різноманітні конкурси – конкурс дитячих малюнків, конкурс для пар показувати літери, які називав ведучий, караоке ітд. Було весело. Декому навіть занадто – біля сцени розмахуючи пляшкою пива розважалася на доброму підпитку молода компанія. Чому їх пропустили невідомо, я підійшов до охорони звернув їхню увагу на цих молодиків, зреагували оперативно, пійшли і відразу вивели їх за територію.
Біля сцени було чимало атракционів для дітей – гірки, футбол, надування шариків на випередки ітд. Дітлахи явно не сумували. Радості також додавала можливість всього за 1 гривню придбати смачний 100% пломбір від компанії Рудь, солодку вату та воду.
Звичайно, хочеться подякувати Кроноспану за свято для дітвори. Не дивлячись на кілька зауважень про які написав, все було дуже гарно організовано. Приємно здивували смітники через кожні кілька метрів та спеціальне місце для паління.
Але.. позволю собі висловити кілька думок на рахунок даного дійства. Для чого все це робиться? Мабуть для того, щоб показати жителям міста, яке у нас є гарне та екологічно чисте підприємство. Дуже правильна ініціатива. Але якою ціною це робиться? Скільки коштувало дане свято для підприємства? Скільки десятків чи може навіть сотень тисяч гривень за всього кілька годин розваг?.. А чи не булоб правильним використати ці кошти з більшою користю для Нововолинска? Наприклад відремонтувати шматок дороги чи наш міський парк культури, посадити зелені насадження, поставити кілька лавочок чи фонарів, а може взяти шефство над якоюсь спортивною секцією чи творчим гуртком у місті? Тобто за ті самі кошти можна булоб створити щось дійсно корисне для міста, чим люди змоглиб користуватися не один десяток років, а не кілька годин про які через 2 дні всі забудуть..
Володимир Стасюк