Як той казав, буду краток.
Будівництво птахопереробної фабрики в межах міста, неподалік від житлового масиву, – це авантюра ще страшніша за «Кроноспан».
Іще страшніша й зухваліша, бо під час народження деревообробного монстра народ хоч трохи ворушився. Мітингував, громадських слухань домагався, навіть трасу на 15 хвилин перекривав.
А з отим «Курчаком» у Нововолинську тихо, як на цвинтарі. Заціпило всім. Лишень папірці по кабінетах шурхотять.
Ні, я не про пачки грошей, не про хабарі, хіба можна?..
З надійних і дуже компетентних джерел вдалося дізнатися таке.
Пан Курчак, якому керівництво міськради хоче мерщій і задешево продати землю під будівництво забійного цеху, – це депутат Волинської облради Сергій Мартиняк. Саме він контролює крутий готель «SIS», що сусідить із нашою мерією.
Мартиняку належить ціла куряча імперія під брендом «Пан Курчак». У Нововолинську це весь колишній м’ясокомбінат, де нині діють два підприємства: ВМП (було СМП) і «Птахокомплекс «Губин».
«Птахокомплекс «Губин» раніше називався «Полтрекс». У народі – «курка», «бійня». Це 100-150 працівників (у різні роки по-різному). Плинність кадрів дуже велика. За рік, вважай, змінюється цілий комплект.
Пан Курчак нарощує виробництво і хоче зробити в Нововолинську великий забійний цех. Для цього вже орендує чималий шмат землі попід териконом колишньої другої шахти – понад 4,3 га. Тепер планує викупити цю ділянку – за смішною ціною.
Батьки міста радо йдуть йому назустріч. Під балачки про необхідність інвестицій наміряються віддати землю територіальної громади ледь не задурно. По 12,5 грн. за квадратний метр. Це по 1250 грн. за сотку.
Саме таку вартість хочуть затвердити на сьогоднішній сесії міськради, хоча реальна ціна – принаймні учетверо більша. За дуже обережними підрахунками деяких депутатів-регіоналів, земелька на Сокальській, 30 має коштувати 30-50 грн. за «квадрат».
Насправді й це дуже дешево. Я вам скажу, скільки насправді коштує в Нововолинську земля. У промисловій зоні біля хлібозаводу спритник, який разом із впливовим другом-депутатом БЕЗКОШТОВНО взяв собі ділянку під будівництво житла, тепер продає свої 8 соток за 20 тисяч доларів. Вважай, за 160 тисяч гривень. Отже, ціна сотки – 20 тис. грн. Одного квадратного метра – 200 грн.
А «Курчакові» пропонують лишень за 12 гривеньок, відчуйте різницю!..
Тепер про екологію. Не хочу нікого лякати, але частина міста перетвориться на смердючу зону. Усю специфіку «євростандартів» у жлобському виконанні найпершими відчують мешканці району Дем’яна Бідного. Хто не знає – це здебільшого елітний самобуд за трасами, що ведуть на Луцьк і на Львів.
Ви хочете фактів? «Их есть у меня…»
У нинішньому забійному цеху іде під ніж 25-30 тис. курячих голів за зміну. У новому за зміну різатимуть 56 тис. курей.
Це півтонни самого лиш посліду. А також 20-30 тонн відходів (кишки, пір’я).
Усе це треба вивозити – щодня!
Велетенські фури нескінченним потоком їхатимуть через місто. Хай не центральними вулицями, але мало нікому не видасться. Надто ж у теплу пору. Та й заправитись фурам треба, й зупинитися часом.
А пташиний грип, крий Боже? А поламки вентиляції чи перебої з електрикою на підприємстві? У нас же все може трапитись… Тоді буде не тільки сморід – буде жах.
Птахопереробне виробництво потребує величезних обсягів води. Міські водогінна і каналізаційна системи такого навантаження не витримають – однозначно.
Послід і пір’я в каналізаційних трубах – майже бетонобійна суміш. Прочищати каналізацію на м’ясокомбінаті приїздить спеціально обладнана машина аж із Луганська.
А поки вона приїде – самі розумієте…
Мені привелося влітку (ще не в спеку!) побувати на задвірках модернізованого м’ясокомбінату. Люди жалілися, що там під парканом – нелегальне захоронення відходів виробництва.
Смердить нестерпно, можете повірити!!! Нудило не лише мене, а й працівників санстанції, депутата облради Недищука і представника Нововолинського інформаційного порталу Романовського.
Рови, з яких цибенить кров, стирчать курячі лапи, та ще й пір’я на світ Божий вилазить – ой, досі вивертає, як згадаю. І це буквально під парканом отого «європейського» Пана Курчака!
Є відеозаписи, можна пересвідчитися.
Пару слів щодо «легального» смороду. На м’ясокомбінаті з цим ліпше, ніж буде біля другої шахти. Все ж таки за сякої-такої радянської влади будували, тож і врахували розу вітрів. Вітер дме здебільшого в бік Кроноспану. Проте, коли вивозять відходи, це одразу відчуває увесь 15-й мікрорайон…
Тепер уявіть, яке амбре буде в «царському селі» і сусідніх вулицях? Принаймні раз на тиждень зі зміною напрямку вітру сморід доходитиме й до центру міста. До мерії теж, якщо це когось потішить…
Коротше, так. Експертна оцінка «курячої» землі дуже занижена. Із цим нехай розбираються Держкомзем, прокуратура та інші контролюючі органи (до яких хтось же має звернутися з представників громади).
А з екологією доведеться розбиратися нам самим. Люди повинні вимагати громадських слухань, незалежної екологічної експертизи, негайного приїзду депутата облради Мартиняка. Він, до речі, балотується до Верховної Ради по Горохівському округу – і має реальний шанс стати недоторканним законотворцем.
А тоді вже ми до нього не доступимось.
Натомість щодня згадуватимемо його й батьків міста тихим коротким словом, вдихаючи сморід із тієї жлобської курячої бійні.
І пахощі від олійно-жирового комбінату, друга черга якого має постати поряд із новим забійним цехом Курчака. Там-таки, біля «царського села», попід териконом…
Наталя Камишникова, спеціально для депутатів Нововолинської міськради, міського голови та мешканців «царського села»
