Згідно рішення Нововолинської сесії міськради № 1719 від 20.12. 2007 року підписаного міським головою В.Сапожніковим у відповідь на лист ВОДА 49023620-07 від 31.10.2007 року. Який, тим таки рішенням, частково обдурив Волинську облдержадміністрацію і нововолинських міських обранців.
Палець у палець не стукнувши для його повного і безумовного виконання, як наймит громади, і 40 всенародно обраних, тією ж таки нововолинською міською общиною, депутатів. Люди висловили, як йому так і депутатам, свою високу довіру. Та й урочисто присягали всі, на вірність місту, у якому живуть.
Це вже, схоже, у крові міського голови. Воно, правда, і дивного у тому нічого нема. Як голова, так і його команда, хоча й не всі, але були таки у КПСС. А можливо, і ще десь. Проте, щоб дізнатись про такі виверти долі нововолинських «небожителів», потрібна люстрація і справжні, а не декларативні відкриття українських архівів. Хоча, дещо про це, відомо вже зараз…
Один мій добрий знайомий, що знає толк у таких речах, сказав: «Колишніх партапаратчиків і функціонерів не буває. Їм спокій тільки сниться. Вони завжди у строю». Спостерігаючи за руїнами промислової могуті Нововолинська, схоже, так воно і є. Це ж треба вміти та бути неабиякими фахівцями, щоб ось так, за неповні 15 років «титанічних зусиль» розвалити і знищити стільки промислових гігантів (вже і не кажу про дрібніші), які будувались впродовж чотирьох із половиною десятиліть всією колишьою радянською країною. І викинути на вулицю близько 15 000 висококваліфікованих працівників.
Проте, ближче до теми. Маємо ювілей – 5 років із дня невиконання рішення про встановлення меморіальних дошок. А передувала всьому Постанова Кабміну про вшанування пам’яті В.Чорновола у день 75-річчя із дня народження 24.12.2012 р., підписана головою ВРУ Литвином ще 24 березня того ж року.
Знаєте, одне невиконання, друге, третє…, – це помилки чи неуважність, хоча міський голова для того нами і обраний на посаду, щоб не помилятись, як у своїй Декларації про доходи, так і у повсякденній своїй роботі. Якщо це не так – потрібно лікуватись. А ось, 10050-та чи ще якась, за числом, помилка або ігнорування чогось там, під камуфляжем, схоже, недбалості і вседозволеності, це зовсім інше.
Окрім того, мав чотирьох заступників (тепер – три) та цілу рать радників, які зобов’язані були нагадати босу про Постанову ВРУ і листа ВОДА. Забули, кажете? Щось не чувати було, щоби ви, Вікторе Борисовичу, звільнили хоч когось – за непрофесіоналізм.
Ю.Єлеву, сказали? А ось і ні. Знаємо, за що він постраждав…
Новий голова, оновленого Нововолинського МО НРУ, розпочав збір підписів про написане вище. Те, що, так би мовити, червона еліта обіцяла і не зробила. Фотокопії документів додаю.
Анатолій Бідзюра, журналіст. Нововолинськ.
