Ось і закінчилися п’ять незабутніх студентських років… Складання сесій, здача дипломів… Недоспані ночі… І ось ми – випускники-психологи… І що далі? А далі ми повернулися в наші рідні міста, зокрема я – до рідного Нововолинська, і почала пошук роботи за спеціальністю..
Перше, куди я звернулася, був Нововолинський відділ освіти, де вже три роки стою на обліку.. І почула, що наданий час робочих місць немає, що шкільні психологи на даний момент не потрібні, що був тільки цьогорічний набір вчителів фізики та історії… Порадили ще зачекати трошки часу…
Далі звернулася в Нововолинський ЦСМ, служба у справах дітей.. Там порадили піти в Нововолинський центр зайнятості…
Отже, все вирішено, йдемо в міський центр зайнятості, де мені з вищою освітою на даний момент запропонували тільки робочі спеціальності… І перекваліфікуватися на кухаря, маляра-штукатура чи перукаря…
Виникає питання: навіщо Нововолинці здобувають вищу освіту, якщо місту це не потрібно? Питання номер два: чи у всіх школах і дитсадках нашого міста, селища, сіл є психологи? Для чого ми навчаємся 5 років? Для того, щоб через 4 місяці курсів працювати різноробочими…
Напевно, завтра піду на курси кухарів, а диплом хай лежить до кращих часів…
