Отримав класичну відписку від «нових» керівників місцевої влади Нововолинська. Можна було б про це не писати, але свердлили думки перед тим, ночами не спав і все мислив собі: хто вони – оновлений місцевий владний бомонд, що кардинально помінявся у «жовтому домі», прийшовши на зміну старому, комуністичному?.. Реформи, прозорість, смерть корупції – вже час!
Як поведе себе вона, (міська еліта) у безпощадних антикорупційних бійнях на благо нововолинських виборців, під революційними знаменами боротьби із задавненою організовано злочинністю та поборами у дитсадках і школах? В умовах майже узаконених «відкатів» та розкрадань коштів зі бюджетних потоків, струмків та річок, що беруть початки свої у гирлі міської каси.
Котрі наперекір державним розцінкам, кошторисам та «Будівельним нормам і правилам» вперто течуть у приватні кишені, як вбачається. І несуть на своїх каламутних хвилях жовті маргаринові пароплави по ціні вершкового масла та чорні, як ніч, вітрильники зі зіпсованих субпродуктів із запашком здохлятини, але за цінами першосортної яловичини, ковбас і свинини, та й пряменьким курсом – нашим діткам на столи.
І це вже – не «як вбачається». Це підтверджено неодноразовими прокурорськими перевірками, і мало того – реально відкритими кримінальними справами. Які потім, ну звичайно ж!, тихесенько закривалися. Начальника кримінального розшуку – на пенсію, начальника міліції напередодні її реорганізації у поліцію, – до Луцька, на підвищення, та й кінці у воду.
Хе-хе, любі мої земляки. Чи те ще буде! Нововолинськ знову, вже вкотре, обрав для себе зло. Яке вп’яте засіло у «оновленій» місцевій владі, у депутатському корпусі, якого на першій же сесії зігнув у літеру «Г», міський голова Сапожніков. Та так, що й писнути не посміли, не те що проголосувати «проти». Окрім націоналістів із ВО «Свобода». Деякі із нових партійок, що претендують на звання кімнатних песиків для забав можновладців, і які пройшли до «жовтого дому» по відомих квотах, «утримались». Ротація (під виглядом оновлення) заступників міського голови, секретаря міськради, складу міськвиконкому та голів депутатських комісій – голосування пішли, як по маслу. Перепрошую, по маргарину, за вартістю першого. Стверджую: у Нововолинську міську раду знову потрапили випадкові люди.
А це, разом зі «старою гвардією» міського голови означає не що інше, як колапс місцевої влади. Знову, як учені коти, очевидно, депутати будуть слухняно задирати лапи за всі рішення місцевої владної команди. Нововолинці знову, вже вкотре, втратили свій шанс у найближчому майбутньому отримати європейську міську владу.
Люстрація у органах місцевого самоврядування, міліції, прокуратурі та суді не відбулась. Державні та місцевого врядування службовці часів Януковича, котрі не чинили спротиву його режиму, колишні комуністи та «стукачі» КГБ, хабарники й корупціонери, представники родинних кланів, організованих, сімейственних злочинних угрупувань та «совєцькі» перестарки із числа «червоних директорів» та шахтних профкомів залишилися на своїх місцях, впевнені у своїй винятковості та безкарності.
На голову Нововолинського міського суду О.Р. Ференс-Піжук, ще 12.06.2014 року за внесення завідомо неправдивих відомостей у вирок суду від 12.12.2013 року (по Бачинському Д.В.), була заведена кримінальна справа, яка розслідується до цих пір. (копію офіційного документа № 17-1123 вих. 14, від Волинської обласної прокуратури, додаю) Правоохоронна система міста майже не працює. Громадяни, у кращому випадку, отримують відписки. У гіршому – нічого.
А те, що розслідується має, як вбачається, вибірковий характер за ознакою кланової чи особистої відданості одному, або іншому «вождю». Говорити про права людини, конституційні свободи та безумовне виконання законів Держави у Нововолинську є ознакою поганого тону і виховання чи й навіть, фантазіями із іншого просторового виміру.
Переглянувши відписку від, тепер вже першого заступника – секретаря міськради Андрія Сторонського, мушу констатувати, що він не менше зло, аніж його задавнений патрон і покровитель. Котрий і далі просуває по кар’єрному руслу перевіреного у певних ситуаціях, свого вірного ескулапа.
Який прийшов на заміну багаторічному цапу-відбувайлу міського голови. Що вже не має колишньої молодечої сили – ані промекати, ані добряче потрясти рогами і бородою. Під закамуфльованими гаслами оновлення відбулася зміна ролей: вони помінялися посадами. Оце і все. Дивна ротація, погодьтесь, як на нинішній час. На мою думку, після матюків теперішнього першого заступника у громадському місці та судових процесів у нововолинському міському суді, мер В. Сапожніков повинен був відхреститися від нього, як від нечистої сили.
Але ж ні! Навпаки, взяв першим заступником та ще й секретарем міської ради. Після того, як він брехав у суді та умовив лжесвідчити на свою користь двох чиновників ОМС. То може ви, Андрію Мироновичу, у зв’язку із підвищенням по службі та загостреним відчуттям вседозволеності, почнете лаятись нецензурними словами тепер вже, на сесіях міської ради? Ага, трохи не забув. Ви, пане заступнику, ще не інвалід праці, як це повелось посеред найвищих керівників міста?
По відповідь на свій інформаційний запит зі декомунізації Нововолинська я ходив у міськраду сам. Бо її, навіть через два тижні, (згідно закону – 5 днів) не було. Вірніше, вона ніби й була, але де поділася – невідомо. Посилали, кажуть простим листом. Знову «Укрпошта», схоже, винна. Отримав у оргвідділі копію. Аж тут, не минуло й місяця, як надходить і вона – оригінал у конверті.
Відписалися, (Вісьтак) згідно дати на гербовому бланку, 06 листопада (запит зареєстровано 02.11). На конверті штемпель Володимир-Волинського ЦПЗ № 2 – від 10. 11. 2015 р. Отримав лист 18 листопада. Запитання просте: де «гуляла» відповідь із міськради 12 днів? За цей час вона встигла б побувати у Варшаві чи Відні і обрости бородою.
Будемо розбиратися. У минулому, іще й не такі дива із листами на мої заяви та звернення, особливо із прокуратури та міської ради, траплялися. Та й нещодавно, теж таке було.
Коротше кажучи. Як випливає із відповіді першого заступника міського голови А. Сторонського, хоча я до нього й не звертався, (порушення пункту 3, ст. 15 розділу ІІ «Закону України про заяви та звернення громадян» – відповідь дає особа до якої апелювали) плану дій по декомунізації Нововолинська на виконання Указу президента України не існує. По одній простій, вочевидь, причині: там не зацікавлені у цьому. І ніколи зацікавлені не були.
Щось трохи робилося, скажімо, перейменування вулиць, площ тощо. Але тривало це недовго і нерегулярно, спонтанно. Час від часу, якщо вже, аж надто сильно тиснула громадськість. А потім знову згасало, до наступного невдоволення активістів місцевою владою чи, власне мером, у тій чи іншій площині.
Хоча, «скринька» ця, легесенько відчиняється. Судіть самі: перша сесія із участю новообраного депутатського корпусу і старої, місцевої владної команди відбулась 12 листопада. Відповідь мені була надана 6 числа того ж місяця. Влада, очевидно, вирішила перестрахуватись, знаючи, що я цілком здатен прийти на сесію і публічно озвучити відписку про декомунізацію, яка свідчить про повну бездіяльність місцевої влади на цій грядці. Все йшло урозріз із планами такої старої-престарої і водночас, нібито, вже й нової команди «совкового» зразка.
Яким чином хтось вплинув на службовців «Укрпошти», я не знаю. Хоча, здогадуюсь. Це не вперше вже. «Пасуть» мене регулярно. Поштовики знову отримають меседж, щодо значної затримки відповіді.
Так, що, до наступної здибанки із цього приводу на сторінках нововолинських та всеукраїнських інтернет-видань.
Із Днем свободи та гідності Вас, шановні земляки!
Анатоль Бідзюра, голова ГО «Україна + Польща», журналіст. Нововолинськ
