13 лютого 2016 року, на ім’я міського голови В. Сапожнікова, я написав інформаційний запит про доступ до публічної інформації. У якому просив надати копію листа від керівників міськради, що мав бути надісланий народному депутату ВРУ А. Білецькому, як відповідь на його депутатський запит № 609 від 18 грудня 2015 року про стан боротьби із наркоманією у Нововолинську.
Через трохи, отримав повідомлення за підписом міського голови В. Сапожнікова, що мовляв, 23 лютого відбудеться сесія міськради і на ній ми вирішимо, як і що із всім цим робити. Вже й сесія відбулась, і березень місяць закінчився та розпочався квітень.
Аж тут, від зама мера А. Сторонського, 10 квітня «Укрпошта» принесла листа. У якому перший заступник міського голови-секретар міської ради, котрий як вбачається, дуже прагне стати мером, повідомив мене про рішення сесії депутатів Нововолинської міськради, що мало якесь умовне чи трохи наближене відношення до мого запиту. Де приводились якісь №№ рішень сесії міськради, що вочевидь, він вважає своєю остаточною відповіддю на мій запит.
На основі вище викладеного, вважаю, що:
1) Посадові особи Нововолинської міської ради грубо порушили терміни реагування на письмові звернення членів громади, визначені «Законом України про заяви і звернення громадян»; 2) Чиновники місцевого самоврядування м. Нововолинська проігнорували ст. 40 Конституції України. А окрім неї й ст. ст. 7, 8, 19, 21, 22, 24, 57;
3) Службовці місцевої влади м. Нововолинська порушили ст. 15 п. 3 Розділу ІІ «Закону України про заяви і звернення громадян», щодо надання відповіді тією посадовою особою до якої звертався запитувач;
4) Посадовцями місцевого врядування міста, відповідь на запитувану інформацію була направлена на іншу адресу а не ту, яка була вказана у інформаційному запиті заявника;
5) Посадові особи Нововолинської міськради не ведуть контролю за діями своїх підлеглих у форматі надання відповідей на заяви і звернення членів громади міста та, очевидно, підписують їх не читаючи. У цьому випадку, за діями виконавців – Дорош, Марценюк;
6) Міський голова В. Сапожніков, як вбачається, порушує «Закон України про місцеве самоврядування», ст.42, пункт 224 Розділу 3, де сказано: «Сільський, селищний, міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень».
7) Відповідь від місцевих керівників, народному депутату ВРУ А. Білецькому, вочевидь, так і не надійшла;
8) Планові заходи боротьби із такими ганебними явищами, як наркоманія, алкоголізм, порушення громадського порядку, квартирні крадіжки, корупція, організована злочинність і епідемія СНІДУ, що давно стали притчею у м. Нововолинську, в міській раді, як вбачається відсутні;
9) Керівники міжрайонної прокуратури у м. Володимирі-Волинську, В. Книш та І. Васьовчик (зовсім не ведуть?) слабко контролюють дії керівників місцевого самоврядування м. Нововолинська у площині безумовного виконання ними вище зазначених законів України, котрі регламентують норми розгляду заяв і звернень громадян та виконання міськими посадовими функціонерами своїх прямих службових обов’язків, у тім числі й функцій Держави;
Документи додаю.
Анатоль Бідзюра, голова ГО «Україна + Польща», журналіст. Нововолинськ
