«Нікого з ЄС не викидатимемо». Єврокомісарка з міграції про чоловіків-біженців, «тиск» української влади й притулок...

БРЮССЕЛЬ – Прихисток від війни на території ЄС знайшли понад чотири мільйони українців, і їхня кількість зростає. Тимчасовий захист, що дає їм право жити й працювати в країнах Євросоюзу, діє до березня 2026-го.

Чи пакуватимуть українці валізи навесні наступного року? Чи зважають топ-чиновники з Брюсселя на прагнення української влади повернути біженців? Що кажуть про «тиск»? І до чого готуватися чоловікам за кордоном, не готовим до мобілізації на Батьківщині?

Проєкт «Ти як?» від Радіо Свобода ексклюзивно поговорив з єврокомісаркою з міграції Ілвою Йоганссон, яка щойно повернулася з Києва.

– Яка остання інформація щодо кількості українських біженців у Європейському Союзі та яку тенденцію зараз спостерігаєте – до збільшення чи зменшення їх кількості й чому?

– Наразі в нас 4,5 мільйона українців, на яких поширюється директива про тимчасовий захист. Цифри зростають упродовж останніх вісімнадцяти місяців.

Приріст – близько 10-ти тисяч на тиждень. І ми також бачимо, як люди повертаються.

Тим не менше, кількість людей, на яких поширюється директива про тимчасовий захист, постійно зростає. Це – не різке підвищення. Але зростання є.

– Перебування українських біженців тут, у ЄС, продовжено до 2026 року, і це вже перевищує термін дії так званої директиви про тимчасовий захист, розрахованої спочатку на три роки. Чи означає це, що їхнє перебування може бути продовжено також після 2026 року і взагалі на стільки, на скільки буде бажання?

– По-перше: ця війна є екзистенційною для України, але також – для Європи. І ми будемо поруч з Україною, скільки буде потрібно. А це означає, звісно, якщо потрібно, – приймати українців. Ми продовжуватимемо це робити.

Але також треба сказати, що директива про тимчасовий захист є тимчасовим законодавством. Тому нам потрібно розглянути й інші форми дозволу на перебування.

Але політичний меседж очевидний. Ми будемо підтримувати Україну стільки, скільки буде потрібно.

– Ви самі зазначили, що ця директива є тимчасовою. Чи є шанси, що статус українських біженців тут зміниться на постійний? Іншими словами, чи може ЄС запропонувати їм більш визначене майбутнє?

– Так. Це те, що ми зараз обговорюємо разом із державами-членами. Думаю, є два боки цієї історії. У нас є українці, які хотіли би залишитися в ЄС і мати стабільний дозвіл на перебування в Євросоюзі.

У нас є інші, які готуються повернутися до України, і нам також потрібно підтримати тих, хто хоче це зробити та стати частиною її відновлення. Тому ми повинні підготуватися до обох (випадків – ред.). І країни-члени дуже активні в цій дискусії. І ми всі, й вони – в пошуках загальноєвропейського рішення.

– А чи зможе ЄС домовитися про спільний підхід чи в довгостроковій перспективі, скоріш за все, це буде на розсуд окремих держав-членів?

– Ні, я справді вважаю, що буде домовленість на європейському рівні. Звісно, цим опікуватиметься вже наступний склад Єврокомісії. Але я, насправді, прогнозую європейське рішення.

– Чи зараховуватиметься кількість років, прожитих у ЄС під тимчасовим захистом, якщо людина подаватиметься на постійне проживання?

– Вважаю, у цьому є сенс. Це також те, що ми обговорюємо разом із державами-членами. Але на мою думку, є резон у цьому.

– Міністр закордонних справ України закликає Євросоюз розвивати програми, які б заохочували українських біженців повертатися додому. Це лише заклики чи вже ведеться якась конкретна робота? І що ЄС може запропонувати Києву в цьому плані?

– Я обговорювала це з ним, коли була в Києві минулого тижня, і в нас вийшла дуже хороша дискусія на цю тему. Думаю, це те, що нам потрібно розвивати разом.

Як я вже сказала, ми, звичайно, будемо приймати українців, які хочуть і повинні залишитися в ЄС, але також підтримаємо тих, що готуються до повернення та участі в обороні та відбудові України. І ми підтримаємо обидві категорії. А робити це будемо у тісній співпраці з українським урядом.

– Пам’ятаю, як численні ЗМІ писали про те, що Київ нібито тисне на Євросоюз, спонукаючи повернути українських біженців додому. Ви відчували якийсь тиск?

– Ні! Я ніколи не відчувала такого тиску ні з боку Києва, ні з боку українського уряду. Мушу сказати: у нас чудова співпраця і дуже-дуже хороший діалог, і це справжній обмін думками. Ми напрочуд тісно співпрацюємо, і це вдається дуже добре.

– Чим є українські біженці для Євросоюзу? Більше тягарем, витратами з бюджетів чи у перспективі – здобутком, зважаючи, що це насамперед працездатна молодь?

– Звичайно, вони беруть участь у ринку праці. Вони роблять свій внесок до суспільств. Але, звичайно, це (труднощі – ред.) також можуть бути з такою кількістю людей одночасно. Це також може бути серйозним викликом, особливо для деяких держав-членів.

Але важливо просто сказати: ми не приймаємо українців задля економічної вигоди і не говоримо про тягарі. Ми це робимо, бо підтримуємо Україну через російську агресію. І це – причина.

– З політичного, а також – економічного погляду – у чому ЄС зацікавлений більше? В тому, щоб українські біженці поїхали чи, щоб вони залишилися?

– Вважаю, найважливіше для Європейського Союзу та для держав-членів — підтримати Україну та переконатися, що Путін не виграє цю війну і що Україна зможе розвиватися, відновлюватися та бути членом ЄС. Це загальна мета.

– Чи можливо знайти цей золотий баланс між інтересами України (маю на увазі українську владу) та Європейського Союзу?

– Так, звичайно, у нас дуже, дуже хороша співпраця. Не можу вимагати кращої – все чудово.

– Переходимо до іншого делікатного питання: українські чоловіки-біженці мобілізаційного віку. Чи можливий у ЄС інакший підхід до них, що враховував би стать, вік і військовозобов’язаність?

– Це неможливо згідно з директивою про тимчасовий захист.

– Ви би хотіли допомогти Україні повернути цих чоловіків з огляду на те, що вона стикається з дефіцитом живої сили (на фронті – ред.)?

– Ми підтримаємо тих, хто хоче повернутися в Україну, і ми обговоримо з українською владою та українським урядом, як зробити це в найкращий спосіб.

Ми нікого не викидатимемо з ЄС.

– А які варіанти можуть бути «на столі» стосовно цього питання?

– Це речі, які ми будемо обговорювати разом з українським урядом.

– Російська опозиція закликала Євросоюз надати щось на кшталт статусу тимчасового захисту тим росіянам, які залишають батьківщину через ризик бути мобілізованими чи потрапити за ґрати за свої політичні погляди.

Які варіанти доступні для цих категорій, особливо для тих людей, які виїхали з Росії превентивно? Тобто вони передусім запобігали ризику, і в них немає жодних доказів того, що він існує?

– Маю сказати, що можливості зробити щось загальне – обмежені. Звичайно, кожна особа може просити притулку, розраховувати на розгляд своєї справи зокрема та ухвалення індивідуального рішення.

Воно буде ухвалюватися з урахуванням індивідуальних обставин. Але загальних ініціатив у цьому напрямку я не передбачаю.