Змушують обмовити себе та сусіда: Росія посилила репресії на окупованому Донбасі

13, 16, і навіть 18 років позбавлення волі за «шпигунство на користь України». Такі вироки тільки за останній місяць отримали жителі окупованої Луганщини у так званих «судах». Українські правозахисники кажуть: сісти за грати зараз можна навіть за необережну розмову або допис у соцмережі, який був опублікований ще до повномасштабного вторгнення.

У проросійських пабліках чи не щодня публікують відео затримання чергових «навідників ЗСУ» чи «українських терористів». Що це: інсценування для залякування чи реальні арешти? Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) дослідили – хто зараз потрапляє під приціл ФСБ і що відбувається з тими, кого затримують спецслужби.

З будівельника – в «терористи»: як окупанти шили справу 55-ти річному маріупольцю Що з батьком не все гаразд, Валерія зрозуміла, коли три дні поспіль він не відповідав на дзвінки. Це сталося в липні 2022-го. На той момент вона давно жила і працювала в Києві, а її 55-річний тато був у Маріуполі. Але родина тримала з ним регулярний зв’язок.

До повномасштабного вторгнення Микола Забірко очолював місцеву будівельну компанію. Коли місто взяла в облогу російська армія, чоловік з другою дружиною залишилися – опікуватися старенькою лежачою мамою. Тоді їм вдалося пережити бомбардування й голод. А коли окупанти захопили місто, й бойові дії припинилися, Микола вирішив зібрати кількох колишніх співробітників і приватним чином заробляти на ремонтах житла. 26 липня 2022-го, коли він зайшов до свого гаража, його чекала засідка.

«Його заарештували разом з дружиною. ЇЇ протримали 10 днів в СІЗО у Маріуполі і випустили. Вона була настільки налякана, я не знаю, що вони з нею робили, можемо тільки здогадуватись, вона навіть не могла пояснити, за що його затримали», – розказує Валерія.

Про підозри, а згодом і звинувачення батьку, вона дізналася з проросійських соцмереж. Там писали, що Микола Забірко нібито готував замах на тодішнього призначеного Росією «мера» Маріуполя Костянтина Іващенка. За версією окупаційного «слідства», будівельник за дорученням СБУ мав встановити на шляху колаборанта замінований автомобіль і підірвати його. Ключі від машини і дистанційний пульт до саморобної бомби нібито зберігав у гаражі.

Хапають, обшукують, змушують зізнатися: ФСБ фільмує затримання місцевих як «блокбастери» «Спочатку його обвинувачували в «тероризмі», а там 20 років позбавлення волі. А засудили в результаті легше – за «підготовку теракту» та «незаконне зберігання вибухових речовин», – розказує Валерія Забірко. Прокурор вимагав 13 років за гратами, але «суд» призначив 5,5 років колонії суворого режиму.

Затримання цивільних за статтями Кримінального кодексу РФ, які стосуються тероризму, – одна з «найпопулярніших» історій у соцмережах окупантів. Часто це супроводжується відеороликом, знятим і змонтованим, як блокбастер: силовики хапають людину на вулиці або вриваються у житло, обшукують, а потім затриманий або затримана із заблюреним обличчям зізнається на камеру у підготовці злочину. А заразом – називає ще кількох людей, які нібито знали про це або допомагали.

«Це може бути постановочне відео, це можуть бути реальні люди. Реальні люди, яких перед цим били, яких катували. У яких в заручниках перебувають їхні рідні, яких гвалтують, яких катують», – каже правозахисник, керівник Східноукраїнського центру громадських ініціатив» Володимир Щербаченко.

Він з колегами вже більше десяти років документує порушення прав людини на окупованих територіях України. І добре знає, якими методами затриманих змушують обмовити себе та знайомих.

«Ми маємо десятки свідчень, коли люди, які перебували в полоні, розповідають про ці ситуації, про те, що їм доводилося давати ці інтерв’ю. Вони змушені були це робити. Звичайно, вони потім шкодували, у людей виникають якісь муки сумління».

Не доніс на товариша – сядеш сам До тих, кого затримані на допитах називають «спільниками» або просто «поінформованими» – теж приходять силовики окупантів.

«На підставі показів і в межах статті 205.6 КК рф («неповідомлення в органи влади про скоєння злочину») починаються репресії: обшуки, затримання, засудження. На даний час нам відомо про 96 вироків стосовно місцевих мешканців, яких засудили до в’язниці за недонесення», – повідомляла у червні цього року Східна правозахисна група.

За цією статтею передбачене покарання до 1 року в’язниці або штраф до 100 тисяч рублів. І цим інструментом активно користуються окупанти для залякування місцевого населення й примусу доносити на нелояльних знайомих, кажуть правозахисники.

Як стають терористами за дописи в соцмережах 44-річна луганчанка Анна Атаян теж отримала звинувачення по 205-й «терористичній статті» Кримінального кодексу рф. Лише за те, що написала в соцмережах коментар на підтримку ЗСУ. Справу нині розглядає Південний окружний військовий суд рф. І якщо жінку визнають винною у «публічному виправданні тероризму» та «публічних закликах до здійснення терористичної діяльності», їй загрожує штраф від 300 тисяч до мільйона рублів, або ув’язнення від п’яти до семи років.

В небезпеці нині не лише ті, хто зараз необережно залишить «лайк» під «антиросійським» постом чи напише коментар з критикою окупантів. За даними Східної правозахисної групи, цьогоріч значно побільшало затримань за дописи, які були зроблені ще до повномасштабного вторгнення. Так, тільки з травня по липень 2024-го за це було затримано 289 людей, яким інкримінують заклики до тероризму або дискредитацію російської армії.

Правозахисники вважають, що російські спецслужби знаходять таких дописувачів через систему доносів, яку окупанти запровадили 2 роки тому.

Читайте також: «Відпрацьовують, як у 1937 році»: в окупації посилюють «полювання» у соцмережах?

Але і без доносів «вирахувати» автора вподобайки чи коментаря навіть кількарічної давнини – надзвичайно легко, запевняє Костянтин Корсун, ексзаступник керівника відділу боротьби з комп’ютерною злочинністю при Департаменті контррозвідки СБУ. Навіть, якщо пости анонімні або їх згодом видалили. Особливо, якщо йдеться про Телеграм, який зберігає на своїх серверах усі дані про користувачів.

«Коли ви тільки встановлюєте собі Телеграм, вам присвоюється ідентифікаційний номер і автоматом до нього йдуть ваші геолокації. І просто відфільтрувати з усіх сотень мільйонів користувачів ТГ мешканців певної локації – це справа кількох секунд. А тоді вже можна дивитися, що на них є на серверах. Завантажити прапор України чи певні ключові слова – і за кілька хвилин інструмент аналізу даних Телеграму видасть вам повний перелік людей, які згадували ключові слова або фотографувалися на фоні прапора», – пояснює механізм пошуку експерт з кібербезпеки.

Від 13 до 23 років ув’язнення: українців садять буквально одного за одним Наприкінці вересня цього року так званий «Верховний суд ЛНР» визнав винним у шпигунстві і засудив до 13 років колонії суворого режиму 28-річного жителя Новопсковського району Віктора Солдатко. Він нібито передавав дані про розташування російських військ українській розвідці.

Днем раніше 16 років колонії суворого режиму отримав 51-річний Олександр Соколов в тому ж «суді» – нібито за те, що збирав інформацію про переміщення військової техніки і писав у соцмережах пости проти окупантів. А 39-річну луганчанку Ольгу Тиху засудили до 18 років колонії за те, що нібито передавала українським спецслужбам місця розташування російських військових.

Найбільший термін за останній час отримав 44-річний громадянин України з Сєвєродонецька Денис Постников. 15 жовтня «Верховний суд ЛНР» визнав його винним у тому, що нібито повідомив українському військовому час та місце масових заходів на Льодовій арені та в готелі «Мир». Згодом їх нібито обстріляли ЗСУ, обійшлося без жертв. За кількома статтями чоловіка засудили на 23 роки колонії суворого режиму.

За статтею 276 Кримінального кодексу рф («шпигунство») окупанти судять місцевих, які досі залишаються громадянами України. А таких чимало навіть на захоплених з 2014 року територіях.

Але якщо затримані вже оформили російські паспорти, то проходять за 275 статтею КК РФ – «державна зрада». А це від 12 до 20-ти років в’язниці, зі штрафом до 500 тисяч рублів. Максимальне покарання – пожиттєве ув’язнення.

Чи є шанс раніше вийти з ув’язнення? Маріуполець Микола Забірко свій день народження вже втретє зустрів за гратами. Нині йому 58 і він перебуває в слідчому ізоляторі в Макіївці. Адвокатка, яку надала окупаційна влада, повідомила, що вирок не вступив у законну силу, бо прокурори не задоволені і вимагають збільшити термін, розказує донька Валерія.

Є можливість через родичів доставляти батькові листи й ліки, й отримувати хоч якусь звістку про його стан. «У нього тромбофлебіт, варикоз, проблеми з ногами були ще до війни. Зі слів дружини, вже в камері в нього був криз, були страшенні болі. Такі, що батька на кілька днів ушпиталили».

Валерія каже: щоб знайти, а потім витягнути батька з неволі, зверталася куди тільки можна – від українського Омбудсмена до СБУ, Червоного Хреста та Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими. Раніше їй відповідали, що цивільних не обмінюють, але нині такі прецеденти вже є. Тому рідні дуже сподіваються побачити тата вдома.

Читайте також: «Казали, що розстріляють»: військова з Маріуполя розповіла, що роблять із жінками у полоні

Скільки цивільних з окупованих територій нині за гратами – точних цифр немає ні в української влади, ні у правозахисників. Донбас Реалії розповідали, що в тюрмах захоплених міст перебуває понад два десятки полонених і заручників з періоду ще до повномасштабного: хтось станом на 2022-й сидів 3, хтось 5 чи навіть 7 років.

Кількох людей відтоді вдалося повернути за обміном: це Валерій Матюшенко та Олена Пєх. Проте про долю більшості так нічого і невідомо. До заручників 2014-2022 років тепер додалася невідома кількість в’язнів великої війни.

Читайте також: Вони все ще вірять в Україну: як по 7 років виживають у полоні Росії

Від початку масштабного вторгнення Росія не ділиться такою інформацією. За даними Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Дмитра Лубінця, на липень цього року в полоні перебували понад 14 тисяч громадян. Натомість, у травні цього року виконавча директорка Центру громадянських свобод Олександра Романцова повідомляла: за гратами у агресора можуть бути приблизно 60 тисяч цивільних.