Як нові технології допомагають будувати інклюзивне суспільство і навчати дітей: DarwinLand та Lenovo розповіли про...

Керівник напряму комерційних девайсів Lenovo в Україні Микола Антонюк зазначив, що підтримка ініціативи «Безбар’єрне містечко мрії» є продовженням цінностей Lenovo. Компанія приділяє багато уваги темам освіти, розвитку креативної спільноти, підприємництва та соціально-важливим проєктам. У Lenovo переконані, що нові технології дозволять покращувати добробут суспільства та дадуть поштовх розвитку безбар’єрності. 

Чому Lenovo вирішила підтримати ініціативу? Як це співвідноситься з цінностями компанії?

Микола Антонюк: Як відповідальний бізнес, Lenovo в Україні підтримують соціально-важливі проєкти різного спрямування: це і проєкти для освітян, і підтримка підприємців, української креативної спільноти тощо. 

Освітні ініціативи є одним з наших пріоритетних напрямів, адже навчання тісно повʼязане з технологіями: вони можуть його покращувати, пришвидшувати, робити легшим і цікавішим. А ми прагнемо робити розумні технології доступними для всіх і вони дійсно можуть змінити майбутнє на краще. Крім того, ми підтримуємо та поділяємо стратегію DarwinLand робити освіту сучасною, інтерактивною та адаптованою до наших реалій. Програма «Безбар’єрне містечко мрії» обʼєднує в собі всі ці компоненти. 

Чому сьогодні важливо говорити про інклюзивність? Чому варто навчати дітей її принципів?

Микола Антонюк: Питання безбарʼєрності було важливим завжди. Втім, ми всі розуміємо, що для українців зараз це питання стає ще гострішим. Вже станом на вересень 2023 року, в Україні було 40 тисяч людей, які втратили кінцівки. І це лише одна з категорій, які потребують «безбарʼєрності» в суспільстві на всіх його ланках: від працевлаштування до організації простору. Ми віримо, що, зокрема й технології, здатні допомогти у розвʼязанні сучасних викликів.

А будувати нове майбутнє з рівними можливостями, жити в ньому, задавати норми та принципи буде покоління, яке зараз ще діти. Саме тому важливо завчасно закладати розуміння інклюзивності, подаючи складну тему у зрозумілій формі.

Чому слід навчати дітей практичним вмінням та навичкам у галузі дизайну, моделювання та фінграмотності?

Микола Антонюк: Крім шкільної програми, учням важливо та цікаво знайомитися з новітніми технологіями, які мають перспективу на ринку. Це допомагає раніше визначитися зі своєю майбутньою карʼєрою, розширити кругозір, опанувати затребувані інструменти та практичні навички (як та ж фінансова грамотність). Дизайн і моделювання — одні з таких галузей. 

Ми в Lenovo активно слідкуємо за розвитком українських креаторів: це неймовірно талановита спільнота, яка стоїть за всесвітньо відомими фільмами, іграми, продуктами, рекламою тощо. Якщо ми можемо допомогти дітям вже зараз рухатися в цьому напрямі, ми хочемо це зробити! І, судячи з фінальних робіт учасників марафону, комʼюніті українських митців вже зовсім скоро поповниться новими зірками.

Операційна директорка DarwinLand Оксана Ходорог зазначила, що завдяки ініціативі «Безбар’єрне містечко мрії» сотні дітей зрозуміли, що таке інклюзивність та як нові технології допомагають її побудувати. Гейміфікація навчального процесу, професійні педагоги та комплексний підхід допомогли дітям опанувати основи 3D-моделювання, фінансової грамотності й познайомитися з принципами безбарʼєрності. 

Як виникла ідея запустити проєкт «Безбар’єрне містечко мрії»? Що мотивувало організувати ініціативу? 

Оксана Ходорог: Ідея започаткувати соціальний проєкт зародилася у нас досить давно. Сьогодні дуже великих обертів набирає тема інклюзивності. Три роки війни не пройшли повз, і з цим питанням, на жаль, стикається багато наших учнів. Також на YouTube був дуже популярний проєкт військового Олександра Терена «Відвал ніг або All інклюзив», в рамках якого було наглядно продемонстровано, що наше буденне життя та світосприйняття (як дітей, так і дорослих), не готове до тих реалій, в яких ми живемо та в яких ще нам доведеться жити багато років. 

Саме тому ми вирішили сконцентруватись на темі безбар’єрності. DarwinLand дуже обережно підходив до цього, тому що тема дуже чутлива, а її потрібно було зробити цікавою та інтерактивною для дітей. Крім того, важливо було донести, що технології можуть допомогти розв’язати проблеми з доступністю. Ми також фокусувались на тому, як правильно поводитись з людьми з інвалідністю, як називати речі своїми іменами, щоб це нікого не зачіпало, як показати, що люди мають бути рівними у своїх можливостях. 

Що вас найбільше вразило під час проєкту?

Оксана Ходорог: Ми були дуже приємно здивовані, наскільки діти виявились свідомими у темі безбар’єрності. Вони переживали та дуже близько сприймали проєкт. 

Особливо емоційним виявився перший день нашого марафону. Ми запропонували дітям віртуально сісти в крісло колісне, в якому пересуватися віртуальним містом і відчути на власному досвіді усі труднощі, з якими можуть зіштовхнутись люди з порушенням рухової функції. Усі діти в результаті зрозуміли, що у нашому середовищі існує багато проблем, про які ми навіть не замислюємося. 

Хто міг взяти участь у проєкті «Безбар’єрне містечко мрії»? Як організовувався набір учасників? Чи був розподіл за віковими категоріями? 

Оксана Ходорог: Коли ми започаткували марафон «Безбар’єрне містечко мрії», хотілось, щоб якомога більше дітей взяли у ньому участь. Тому ми не ставили обмеження на вік і не встановлювали додаткових правил. У результаті до проєкту долучилось близько 600 дітей. Це українські діти з усіх куточків України та світу. І наш онлайн-марафон дозволив їм відчути себе вдома.

Дуже важливо було зробити завдання цікавими, динамічними та досить легкими, щоб усі могли з ними впоратися. Зрозуміло, що за три дні марафону не можна отримати якихось професійних навичок. Але це і не було метою проєкту — ми прагнули, щоб кожна дитина зрозуміла, що таке інклюзивність та дізналась про різні навички і як з ними працювати. 

Загалом DarwinLand має багато інших безкоштовних освітніх проєктів, в рамках яких діти протягом 3-4 днів можуть спробувати себе у різних напрямах.

Як був організований процес навчання?

Оксана Ходорог: Діти заходили на сторінку марафону, реєструвалися — процедура реєстрації була досить проста. Далі учасники потрапляли в чат-бот і три дні знаходились у навчальному просторі. У них були окремі чати з викладачами, які їх підтримували, відповідали на запитання та допомагали з завданнями.

З першого дня марафону дітям надходили різні завдання. Це недовгий записаний відеоурок та домашня робота. 

Протягом трьох днів проєкту дітям давалися уроки та завдання, які були спрямовані на різні напрямки. Перший день — 3D-моделювання, другий день — графічний дизайн, третій день був присвячений фінансовій грамотності.

Дуже сподобалось, що діти активно комунікували між собою. Після наших курсів вони часто знаходять собі друзів та продовжують спілкування. 

Які завдання найбільше сподобались учасникам?

Оксана Ходорог: Залежно від віку комусь було легше щось одне, комусь — інше, але кожна дитина спробувала себе у різних активностях. 

Діти меншого віку з легкістю розмальовували місто чи крісла колісні. Вони розуміли, що для оптимізації потрібні кошти і як їх можна заробити. Діти старшого віку чудово впоралися з 3D-моделюванням. Адже цей напрям можна використовувати у різних сферах — від медицини, технічних спеціальностей до архітектури, інженерії та інших галузей.

Але улюбленим завданням для усіх було оформити містечко, враховуючи принципи безбарʼєрності. Це творче завдання і дітей це драйвить.

На диво, багато дітей уже змалечку цікавляться можливостями заробити гроші, тому усі завдання, які були пов’язані з коштами, теж викликали великий інтерес.

Як ви популяризували проєкт? 

Оксана Ходорог: В цьому проєкті ми дуже ретельно і старанно обирали партнерів, які розділяють наші цінності та які у своїй діяльності дотримуються тих же принципів.

Ми популяризували інформацію про проєкт через свої канали, соцмережі, а також через наших партнерів. 

Цікаво, що під час та після марафону й самі діти ділилися результатами проєкту, розповідали про свої навички та публікували свої роботи в соцмережах. 

Чи були у рамках проєкту конкурси, розіграші, обговорення? 

Оксана Ходорог: В останній день марафону серед дітей розігрувались планшети та навушники. Ми дуже вдячні нашому партнеру — компанії Lenovo, яка підготувала корисні та цікаві подарунки. З технікою, учасники й надалі зможуть практикуватися в нових навичках, зокрема дизайні. Крім користі, діти все ж завжди залишаються дітьми. Якими б серйозними не були теми — призи для них завжди гарна мотивація. 

Чи плануються аналогічні ініціативи або продовження програми в майбутньому? 

Оксана Ходорог: Наразі ми міркуємо над темою наступного проєкту, який також мав би соціальну спрямованість і був цікавим та драйвовим для дітей.  

Як правильно побудувати навчання, щоб краще донести таку непросту тему до молодого покоління? 

Оксана Ходорог: Тут важливий грамотний підбір викладачів. Діти мають зрозуміти, що потрібно зробити так, щоб кожна людина відчувала себе комфортно. Що усі повинні мати рівні можливості. 

Дуже важливо було донести, що дотримання принципів безбарʼєрності — обовʼязкова складова для побудови майбутнього, рівного для всіх.

Як саме діти та підлітки сьогодні бачать безбарʼєрність? 

Оксана Ходорог: Діти дуже свідомі щодо теми інклюзивності!  Більшість з них поважно відносяться до цього. На жаль, війна вплинула на дитинство та зробила дітей більш зрілими.

Діти розуміють, що безбар’єрність — це не опція, а необхідність. Вони не ховаються від цієї проблеми, не стидаються дивитись. Діти абсолютно реально оцінюють ситуацію та знають, що ми повинні давати усім однакові можливості. Вони розуміють, що люди потребують нашої допомоги і розуміння. 

В перший день марафону, коли діти сіли у віртуальне крісло колісне та спробували рухатися містом, вони зрозуміли, що ті речі на які ми зазвичай не звертаємо уваги, тобто висота поручня, сходинки тощо, виявляється досить важливими в інших обставинах. 

І саме після першого дня вони усвідомили, що потрібно робити довкілля зручним, щоб усім було комфортно пересуватись. Усе це було відображено в 3D-моделях цього середовища. 

Але діти залишаються дітьми. Тому крім усіх облаштувань, вони ще й розмальовували все в яскраві кольори, прикрашали.

Наскільки діти та підлітки освічені у питаннях фінансової грамотності? 

Оксана Ходорог: Діти сьогодні дуже освічені. Багато з них розуміють, як користуватися картами, платежами, кредитами, що таке депозити. Вони все знають! Але, наприклад, можуть не розуміти, як оплатити якусь квитанцію чи послуги. 

Тому наш курс був направлений не тільки на користувацькі речі, а й на повсякденне життя. Як користуватися фінансовими послугами, як заробляти, як відкладати, як оплачувати своє навчання тощо. 

Але тут ще є простір для зростання. Бо коли мова йде про те, що робити далі із заробленими грошима, куди їх вкласти та як на них заробити, або як їх зберегти та не втратити — тут є з чим працювати.

Думаю, що після проєкту в дітей з’явилось розуміння, що на інклюзивність та соціальні ініціативи потрібні кошти. Учасники марафону дізнались, що можуть використовуватись різні канали для фінансування потреб, від державних і муніципальних до коштів благодійників. І про це дуже важливо розповідати з дитинства.

Як вважаєте, чи потрібно запровадити подібні курси в українських загальноосвітніх школах? 

Оксана Ходорог: Я впевнена, що це потрібно робити. Школам доведеться навчитися і пояснювати дітям важливість теми інклюзії. А також навчити дітей з інвалідністю  жити з цим, працювати, товаришувати тощо. Усі діти мають бути інтегровані в загальний дитячий простір та не відчували себе відокремлено.

Колаборації з приватними школами у цьому напрямку робляться легше і швидше. На жаль, з державною освітою трохи важче.