Це мав бути мед. Чому революція в Україні 20 років тому була помаранчевою

Підпис до фото, Помаранчевий колір з’явився в політиці більш як за рік до початку революції

• Author, Світлана Дорош
• Role, ВВС Україна
• 39 хвилин(и) тому

Була осінь 2004 року, і, як казали тоді політики, навіть природа була на боці опозиції. Помаранчевого на вулицях столиці було так багато, що, здавалося, інших кольорів не існує: стрічки на сумках, автомобілях, парканах, жовтогарячі парасольки, шапки, куртки, іграшки.

Як пригадують журналісти, коли на сайті “Нашої України” оголошували, що у пресцентрі на Подолі роздаватимуть помаранчеву атрибутику, на неширокій вулиці Сагайдачного утворювалися корки, так багато людей приходило за помаранчевими шаликами і стрічками.

Помаранчеве море на мітингах у центрі Києва та інших міст викликало роздратування в оточенні Віктора Януковича.

“Друзі, я зараз із Києва. Там просто оранжевий шабаш і гори оранжевих апельсинів. І це все на фоні “Оранжевое небо” (Одна з дитячих пісень часів СРСР. – Ред.) Це просто кошмар! І хочу вам сказати, що ці апельсини не прості, а наколоті!” – так розповідала про протести у Києві дружина Віктора Януковича, Людмила Янукович з трибуни мітингу у Донецьку в останні дні листопада 2004 року.

Навіть в оточенні Віктора Ющенка не очікували аж такої хвилі піднесення і любові до жовтогарячих кольорів. Звісно, причиною була передусім популярність самого лідера “Нашої України”. Але і з кольором, використовуючи спортивну термінологію, було влучання у “десятку”.

Через 20 років після тих подій багато хто, особливо молодь, навряд чи знають, чому революція була саме помаранчевою, хто автор цієї технології і яку роль відіграв колір у революції. Ми вирішили пригадати це разом з очевидцями тих подій.

21 листопада 2004 року відбувся другий тур президентських виборів, після якого опозиція звинуватила команду Віктора Януковича у крадіжці голосів. Люди одразу почали виходити на вулиці, а вже 22 листопада у Києві почалась Помаранчева революція.

Жовтогаряче військо добра

Помаранчевий колір з’явився в публічному політичному полі більше ніж за рік до Майдану, а саме – у липні 2003 року, хоча обговорювати його почали ще раніше – у 2002-му.

Колишні члени штабу “Нашої України” розповідають, що коли Вікторові Ющенку запропонували цей колір як колір партії, він не був у захваті і пропонував ще подумати. Однак команда вирішила піти на експеримент.

Підпис до фото, Перші помаранчеві прапори на Говерлі у липні 2003 року У липні 2003 року, під час сходження на Говерлу, учасники одягли помаранчеві футболки і взяли прапори саме такого кольору.

“І коли після цієї акції надрукували фотографії і всі подивилися на них, питань вже ні в кого не виникало”, – згадує Тетяна Мокріді, яка тоді працювала в інформаційно-аналітичному відділі штабу “Нашої України”.

Помаранчевий колір спочатку був кольором політичної сили, потім – кольором виборчої кампанії Віктора Ющенка. Коли після першого туру президентських виборів у жовтні 2004 року почалися перші протести проти фальсифікацій результатів голосування, на мітинги люди вже йшли з помаранчевими атрибутами.

Це вже був колір протесту проти, як вважала опозиція, не зовсім справедливих результатів першого туру. Але попереду ще була вирішальна битва – другий тур 21 листопада.

Важливу роль у впровадженні цього кольору “в маси” під час президентської кампанії відіграли громадські активісти ще до голосування.

Невелика група молодих людей у жовтні 2004 року організувала акцію “Помаранчева стрічка”. Через інтернет вони поширили заклик виявити свою громадянську позицію.

“Там був цілий набір дій різного ступеня активності – від помаранчевого соку в руках до помаранчевої стрічки на рукаві чи вікні квартири”, – розповідав “Українській правді” нині покійний засновник акції “Помаранчева стрічка”, керівник цифрового агентства Postmen Ярослав Ведмідь.

Підпис до фото, Спочатку були помаранчеві стрічки, а згодом колір заполонив увесь Київ Ніхто з його рідних не знав, що це саме він з друзями стоїть за такою ініціативою.

“А увечері, коли моя сестра прийшла додому з помаранчевою стрічкою на сумці і розповіла, що їй прислали такого листа, я зрозумів, що ініціатива влучила в яблучко”, – згадував Ярослав Ведмідь.

Потім були флешмоби у метро і на вулицях, коли молоді люди мовчки прив’язували помаранчеві стрічки. Ініціатива виявилася “вірусною” – у наступні дні стрічки вже були на сумках, рюкзаках, в автомобілях.

У Києві носити щось помаранчеве було дуже модно і це показувало політичну позицію і виклик системі.

Після першого туру, коли опозиція намагалась мобілізувати електорат і доводила, що у Віктора Ющенка вже тоді вкрали голоси, помаранчевий колір пропагували зі сцени Майдану.

“Якщо ми хочемо поборотися, то ми маємо створити справжнє жовтогаряче військо. І це військо добра, військо перемоги”, – промовляла Юлія Тимошенко на одному з мітингів на Майдані Незалежності. Вона закликала людей голосувати, щоб влада не вкрала їхні голоси.

“Я знаю, що 21 листопада (2004 року, день голосування у другому турі виборів. – Ред.) , коли наші опоненти будуть заходити в магазин і бачити оранжеві апельсини – вони будуть голосувати за Ющенка. Коли вони будуть бачити по телебаченню, як розливають оранжеву “Фанту” – вони будуть думати про перемогу Ющенка. І коли Янукович буде спати з 20 на 21 листопада – він побачить оранжеві сни”, – так вона художньо описувала силу помаранчевого кольору.

Підпис до фото, Юлія Тимошенко, Віктор Ющенко, Петро Порошенко на сцені Майдану 20 років тому політична ситуація давала підстави для заяв про розкол країни на два табори – помаранчевий та біло-синій, який взяла собі для бренду Партія регіонів і Віктор Янукович. Чи не підсилив помаранчевий бренд цей розкол?

“Розкол почався не з помаранчевого кольору. Він почався з блакитно-білого. Бо помаранчевий був лише брендом однієї політичної сили, а блакитно-білий – це вже був контрхід, була протидія Ющенку, а не конкуренція однієї політичної сили з іншою”, – каже ВВС Україна Роман Безсмертний, який з 2002 року керував штабом “Нашої України”.

Звісно, у центрі та на сході країни помаранчевого було не так багато, а подекуди за нього могли і побити.

Чому саме помаранчевий

Автором ідеї помаранчевого кольору для політичного блоку, який підтримував Віктора Ющенка, називають політтехнолога, президента фонду “Український вимір” Ярослава Лесюка, хоча загалом символіку розробляла і впроваджувала команда політтехнологів і політиків.

Учасники тих подій також кажуть, що командою розробників концепції загалом керував технолог Ігор Гринів, з яким Лесюк багато працював разом до і після 2004 року.

За короткий час колір ставав настільки модним, що штаб “Нашої України”, розповідав Роман Безсмертний, замовляв у Китаї помаранчеву тканину, оскільки в Україні її не вистачало.

А люди самі робили щось помаранчеве з підручних засобів.

Підпис до фото, Помаранчевий називають кольором оптимізму та єднання Ярослав Лесюк був автором вдалих виборчих технологій ще наприкінці 90-х років, коли працював з лідером Народного руху України В’ячеславом Чорноволом. Саме він придумав слогани НРУ “Потрібні зміни!”, “Бандитам – тюрми!” та інші.

Також він у команді з Гринівим співпрацював з Віталієм Кличком і Петром Порошенком, а у 2014-2019 роках входив до фракції блоку Петра Порошенка у Верховній Раді. За освітою він психіатр і тривалий час працював за цією спеціальністю, проте згодом поєднав свої знання з політтехнологіями.

20 років тому, пояснюючи феномен помаранчевого кольору, він розповідав, що обирали його “на основі сучасних і традиційних наук”.

“Він перебрав сотні відтінків помаранчевого – від жовтогарячого до більш пурпурового, щоб вибрати той самий, який був на Майдані”, – писала у 2010 році тоді редакторка сайту “Главком” Юлія Лимар, яка працювала з ним ще в НРУ.

Здається, Ярослав Лесюк усі ці роки так і не розказав усього. Він не дає інтерв’ю, відмовив також і ВВС Україна, а його друзі переказують його слова про те, що він більше любить говорити про майбутнє, а не про минуле.

Юлія Лимар ще переказувала його слова так: “Якщо ви запитаєте про те все у Ярослава Лесюка, то він вам розкаже про Ігоря Гриніва і Романа Безсмертного, які допомагали “затвердити” стиль, і без яких не було б Помаранчевого неба. Про Володимира Рубана, у команді якого, на думку Лесюка, працюють геніальні дизайнери”.

Але на початку 2005 року Лесюк пояснював, чому був обраний саме цей колір. Ті, хто знає Лесюка, кажуть про його захоплення східною культурою і колористикою, що й визначило його вибір.

“Цей колір – добрий, теплий. Це колір для України і для Ющенка. Так сталося, що він був мало задіяний в Україні, тому і виділився. Але основне, що цей колір несе одну енергетику – енергетику єднання”, – цитували Ярослава Лесюка ЗМІ після Помаранчевої революції.

Підпис до фото, Вікторові Ющенку у 2004 році довіряли близько 50% виборців ВВС Україна запитала у головного стратега кампанії 2004 року Ігоря Гриніва, чи правильно тлумачити його роль у концепції помаранчевого кольору таким чином: автор ідеї Лесюк, а він керівник групи, який цю ідею просував і допоміг їй народитись.

Ігор Гринів каже, що помаранчева концепція значною мірою була результатом мозкового штурму, а не якогось одномоментного “бінго”.

“Помаранчевий колір був частиною стратегії кампанії. Вона розроблялась групою людей, до якої входив Лесюк і яку очолював я. Формально його зоною відповідальності була розробка стилю і зовнішніх носіїв. Тому значною мірою таке ваше трактування появи помаранчевого кольору правильне”, – розповів Гринів.

Він згадує, що шукали найяскравіший і агресивний колір, який би виділявся.

“Для мене одним з аргументів на користь помаранчевого було те, що це один з кольорів тоді нашої партії “Партія реформи і порядок”. І це був колір більше меду насправді, а не помаранчу. Більше це покликало до образу пасічника”, – згадує Гринів про один із образів Ющенка.

Деякі деталі розповів ВВС Україна і Роман Безсмертний.

“Насправді всі ці речі давно були вивчені. Ми ще задовго до Помаранчевої революції шляхом соціологічних досліджень вивчили вплив на людей усєї гами кольорів”, – каже він.

І пригадує один випадок, який, можливо, теж відіграв якусь роль у тому, що був обраний саме жовтогарячий колір.

“Якось Ярослав вирішив взяти паузу і зник, його не було кілька тижнів. Потім повернувся і сказав – був на Тибеті. І тоді ж почав говорити про помаранчевий колір”, – каже Роман Безсмертний.

Психологія кольору

Можливо буддисти Тибету, у яких один з кольорів одягу – жовтогарячий, також відіграли якусь роль в остаточному рішенні. Хоча чіткі розрахунки на те, як сприймають той чи інший колір люди, все ж переважали.

Підпис до фото, Помаранчевими наприкінці 2004 року стали і паркани біля адміністрації президента Навіть наука така є – психологія кольору, яка широко використовується у рекламі та створенні брендів. Відповідно до неї помаранчевий налаштовує на оптимізм, відкритість і спілкування, допомагає досягти емоційної рівноваги, довіри до світу і почуття єднання з ним. Про “енергетику єднання” говорив і Ярослав Лесюк 20 років тому.

Проте не всі поділяють таку думку. Соціальний психолог Олег Покальчук каже ВВС Україна, що можна примусити полюбити будь-яке поєднання кольорів і будь-який колір, бо це лише технологія.

Ключову роль в успішності виборчої кампанії, вважає Роман Безсмертний, все ж таки відіграв не колір, а довіра людей до Віктора Ющенка.

Помаранчевий колір, як і інші символи першого Майдану – срібляста підкова зі знаком оклику, слогани “Так, Ющенко!”, “Вірю, знаю, можемо!” – стали брендом, який офіційно зареєстрували.

Як твердили у його пресслужбі, власником бренду стала родина Віктора Ющенка. І запевняли, що не для заробляння грошей, а задля захисту від неправомірного використання у комерційних цілях.