Джерело: www.volynnews.com
Виставку «Подільська ікона ХІХ – початку ХХ століть» відкрили в музеї 19 грудня. Її можна буде оглянути в залах установи протягом кількох місяців.
Виставка містить 69 ікон із колекції народного художника України Володимира Козюка. Загалом збірка краєзнавця та митця нараховує понад 250 народних ікон. Його унікальну колекцію визнано найбільшою в країні та внесено до Книги рекордів України. Окрім того, меценат передав до українських музеїв близько 1500 різноманітних експонатів із приватної колекції.
За роки свого існування Музей волинської ікони співпрацював з багатьма колекціонерами, зауважила виконувачка обов’язків завідувача установи Світлана Василевська.
«На жаль, ми не можемо сьогодні вітати власника цієї колекції, художника, мецената Володимира Козюка. Його колекція, яка нараховує понад 250 народних ікон, не має місця постійного перебування. Тож його заповітна мрія – облаштувати музей, де буде представлена українська народна ікона», – сказала Світлана Василевська.
Читати ще: «Молитва за Україну»: у Музеї волинської ікони – унікальна виставка
За її словами, представлена в Луцьку подільська ікона поєднує і візантійський канон, і західноєвропейську живописну традицію, і народні уявлення про красу людини та довкілля. Подільським образам притаманні великий формат, багатосюжетність, декоративність. Ці ікони написані олійними фарбами на домотканому полотні.
Ікони щедро декоровані. Саме подільські майстри зафіксували найбільше зразків квіткового декору: розквітлих руж, лілій, ромашок, стилізованих букетів. Ці образи вирізняються безпосередністю, наївністю, відкритістю та щирістю.
Світлана Василевська розповіла, що на виставці представлено і храмові ікони, і ті, що зберігалися в домівках. Наприклад, одну з перших народних ікон колекціонер Володимир Козюк виявив у зруйнованій хаті.
«Подільську ікону називають ще іконою-картиною. Дослідники, які вивчають цей пласт народного мистецтва, відзначають, що ця ікона пережила дуже важкі часи. На початку ХІХ століття такі образи на підставі спеціального наказу Синоду навіть були приречені на повне знищення, тому що не дозволено було будувати храми в стилі, який нагадував би, скажімо, козацьку архітектуру, не можна було малювати неканонічних ікон… На жаль, ми не знаємо імені жодного автора представлених картин», – сказала в. о. завідувача Музею волинської ікони Світлана Василевська.
«Насправді зараз музеї фактично не обмінюються своїми колекціями, тому що більшість із них законсервовані, музеї відповідають перед державою за їх збереження. Тож ми дуже вдячні приватним колекціонерам, що вони відкриті до співпраці й готові презентувати в наших музеях такі цінні колекції», – прокоментувала директорка Волинського краєзнавчого музею Оксана Важатко.
«Пам’ятаю те радянське виховання, коли вважалося, що церква і музей – це щось непоєднуване, яке не може мати ні спілкування, ні дружби. Напевно, це йшло від того, що колись храми перетворювали на музеї. Це відчуження досить сильно закарбувалося в людських серцях. Уперше в Музеї волинської ікони я побував, коли він ще містився в приміщенні неподалік меморіалу. Саме перший візит до музею змінив моє ставлення повністю, абсолютно. Я зрозумів, що музей може не тільки забирати, а що він відкриває, зберігає, реставрує, доносить, допомагає і так далі. Не знаю, чи в інших регіонах України є така дружба між музеєм і церквою, як у нас. Я дорожу нашою дружбою і хочу, щоб така співпраця між музеями і церквою була скрізь», – наголосив настоятель храму Святої Марії Магдалини в Луцьку отець Олександр Колб.
Він додав, що представлені подільські ікони, на його думку, показують близькість святих до людей.
Екскурсію для присутніх провела старша наукова співробітниця музею Людмила Карпюк.
«Коли ми привезли ікони, почали їх розпаковувати й монтувати виставку, то були вражені тим, наскільки вони відрізняються від наших волинських творів сакрального мистецтва. Ці ікони як для нашої колекції доволі пізні… Волинь з її суворою сакральністю ХІХ століття відрізняється від цих, як було сказано, олюднених образів. Але загалом ці твори незаслужено зневажали колекціонери ще до 70-х років, бо працювали над ними ремісники, богомази, кустарі, як тоді називали іконописців», – зауважила Людмила Карпюк.
Вона продемонструвала відвідувачам сакральні твори з сюжетами в центрі композицій, як-от «Тайна вечеря», «Гроб Господній», «Гроб Пресвятої Богородиці». Вони доповнені образами святих: Миколая, Варвари, Катерини, Параскеви, Марії Магдалини, Пантелеймона, Івана Воїна, архангела Михаїла.
Серед композицій трапляються наступні сюжети: «Різдво Христа», «Розп’яття», «Воскресіння», «Хрещення Ісуса Христа», «Благовіщення».
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
