«Єдиний світовий український народ». Як СКУ оцінює множинне громадянство і перспективи повернення

25 мільйонів. Саме стільки українців зараз перебуває за кордоном, за підрахунками Світового конгресу українців (СКУ). Хтось – виїхав із початку повномасштабного вторгнення Росії, дехто – живе там останні 20 років. А є й ті, що народилися за кордоном, але «вони всі українці», переконаний Павло Ґрод, президент СКУ.

Усі вони можуть стати підтримкою та допомогти відбудовувати повоєнну Україну, каже чоловік – де би не обрали залишитися. Дати їм можливість стати повноцінними учасниками цього процесу може запровадження інституту множинного громадянства, стверджує Ґрод.

Відповідний законопроєкт про розглядають у Верховній Раді. Днями, 17 грудня, парламентарі ухвалили його в першому читанні. Документ ще мають доопрацювати з представниками українства за кордоном, та, втім, він уже викликав неоднозначну реакцію серед українських політиків.

Представники опозиції у парламенті розкритикували проєкт закону через нечіткі формулювання щодо того, хто з іноземців зможе отримати український паспорт і за яких умов.

Перед остаточним голосуванням за законопроєкт свій висновок має надати і Конституційний суд. Тут визначать, чи не порушує документ Конституцію, відповідно до якої в Україні існує єдине громадянство.

Які саме зміни ініціюватиме Світовий конгрес українців до президентської ініціативи, проєкт «Ти як?» від Радіо Свобода розпитав президента СКУ Павла Ґрода. Він розповів про те, чому підтримує законопроєкт і як це допоможе повернути українців із-за кордону.

Про інститут множинного громадянства – Ви раніше неодноразово підтримували ідею запровадження інституту множинного громадянства. Можете пояснити, чому, на вашу думку, це зараз потрібно Україні?

– Ми вітаємо ухвалення у першому читанні цього проєкту закону про множинне громадянство. Впродовж багатьох років ми закликали, щоб такий закон був ухвалений. І вже провели не одну нараду з усіма фракціями, з президентом кілька разів, з міністрами. Я скажу, що за останні рік-півтора є значне покращення розуміння, чому це потрібно.

По-перше, зараз закон працює так, що українці мають відмовитися від українського громадянства, щоб прийняти інше. Ми не хочемо, щоб ті мільйони, які виїхали з початку повномасштабного вторгнення, були змушені вибирати – одне або інше (громадянство, – ред.).

По-друге, дуже важливо, щоб ми залучили глобальних українців до захисту і відбудови України. І з множинним громадянством українці, які проживають за кордоном, але є далі українськими громадянами, зможуть надалі захищати інтереси України (отримавши громадянство іншої країни – ред.). І також долучити тих світових українців, які не мають українського громадянства, але хотіли би його мати, і хотіли би повернутися, щоб брати участь у розбудові України.

І останнє – це вповільнення асиміляції.

Ми знаємо, що виїхали не тільки близько семи мільйонів українців за останні 2,5 роки (За даними ООН, офіційно за кордоном перебуває 6,8 мільйонів воєнних біженців з України, – ред.). Зараз ми підраховуємо, що біля 25 мільйонів українців живуть за її межами. І це – величезний потенціал, який сьогодні допомагає Україні. Тому ми вважаємо, що множинне громадянство буде важливим, щоб дійсно створити цей єдиний світовий український народ, яким ми є сьогодні.

Наприклад, я народився в Канаді, я сьогодні – патріот України. Я – громадянин Канади, але не громадянин України. Я можу, між іншим, стати громадянином Польщі скоріше, ніж громадянином України. Чому?

Мій батько народився на етнографічних чи етнокультурних землях України, які сьогодні є територією Польщі. Оскільки мій батько народився на їхній сучасній державній території, то я, як його син, можу отримати польський паспорт. Але я цього не можу зробити в Україні. Для мене це – великий жаль. Бо я думаю, що Україна має величезний потенціал повернути своїх людей до України. І тому я підтримую повністю політику президента Зеленського щодо цієї політики повернення.

Про законопроєкт – У своїй заяві СКУ вже зазначив, що ухвалений у першому читанні законопроєкт потребує доопрацювання. На вашу думку, що саме треба додати чи змінити в документі?

– Є три головні принципи, які треба включити. Перше – це рівність громадян перед законом. Рівність обов’язків і рівність привілеїв. І важливо дозволити, щоб українці, навіть із двома паспортами чи навіть народжені за кордоном, могли долучитися до розбудови, включно і в державній службі України.

Друге. Важливо, щоб цей закон мав запобіжники, щоб українські паспорти не отримали громадяни країни-агресора. Тому ми закликаємо, щоб були встановлені обмеження – скажімо, виключити ті країни, які становлять загрозу безпеці України. Як, наприклад, Росія, Білорусь, Північна Корея, Іран та інші.

Третє – це вимоги до громадянства. Ті, хто подаються на громадянство, повинні присягти на вірність Українській державі, визнавати її суверенітет. Щоб вони знали історію, обов’язки громадян, Конституцію України. І щоб вони володіли українською мовою.

Тому йдеться про ці три головні галузі – рівність перед законом, запобіжники від країн-агресорів і вимоги до громадянства.

Про співпрацю із українською владою – Після голосування депутати Верховної Ради зазначили, що будуть консультуватися зі Світовим конгресом українців для доопрацювання. Раніше до вас не зверталися із таким запитом?

– Таких формальних консультацій не відбувалося. Ми постійно закликали до того, що ми готові долучитися. Та ми спілкувалися у більш неформальний спосіб. Наприклад, скликали круглий стіл у вересні, до якого долучилися представники всіх фракцій, щоб обговорити тему множинного громадянства, щоб вони почули наші пропозиції, а ми – їхні застереження.

Нам дуже важливо, щоб цей закон ухвалили одноголосно. Щоб не відчували українці (за кордоном, – ред.), що декотрі партії їх не хочуть чи не підтримують. І для цього важливо, щоб врахували всі застереження чи рекомендації – і від світового українства, і від усіх проукраїнських демократичних фракцій у Верховній Раді.

Також концептуально ми спілкувалися з президентом України Володимиром Зеленським. У квітні ми мали нараду в Чернівцях, де досягли принципової домовленості про закон, і що ми разом будемо його просувати. І ця дискусія з президентом розпочалася ще раніше, у 2019 році. Бо ми ще з 2019 року вважали, що множинне громадянство є одним з важливих елементів щодо повернення українців в Україну.

– Але, наскільки нам відомо, запровадити інститут множинного громадянства пропонували українській владі раніше, наприклад, ще у 2014 році. Що змінилося, чому влада тепер підтримує таку ініціативу?

– По-перше, ситуація різко змінилася після повномасштабного вторгнення. У владі зрозуміли, що є велика демографічна криза, і без повернення українців – хто буде відбудовувати потім Україну? Тому важливо, щоб ми знайшли способи, щоб ті українці, які мають українське громадянство, не мусили його зрікатися. Щоб вони могли свідомо мати два паспорти.

Скажу, що були великі застереження щодо безпекових питань. Ми це розуміємо, тому пропонуємо запобіжники в законодавстві, щоб агенти Росії чи Білорусі не стали громадянами України.

Друге. Важливо долучити всіх до розбудови держави. Є українці у світі, які мають неймовірний досвід від країн, де вони живуть – чи це є політичний досвід, чи різні державницькі досвіди. І (після запровадження множинного громадянства, – ред.) вони зможуть долучитися до державної служби в Україні, хоч зараз цієї можливості у них немає, якщо є другий паспорт.

– Тобто вдалося переконати і тим, що різні політичні досвіди українців за кордоном будуть корисні для відбудови, правильно?

– У законодавстві, яке було запропоноване, є відмінності (з позицією СКУ – ред.) в тому, які повноваження чи привілеї будуть для громадянина, який має два паспорти. Це питання ми мусимо ще визначити у законодавстві.

Про повернення українців – На вашу думку, запровадження інституту множинного громадянства справді допоможе повернути українців додому?

– Повернення – це багатовекторна стратегія, яка включає освіту, залучення до гуманітарних проєктів тощо. І громадянство – це один із багатьох таких елементів. Я дам конкретний приклад. Ми не хочемо, щоб, скажімо, мама, яка сьогодні у Варшаві, або студент, який вчиться в Торонто, чи, можливо, дитина, яка живе в Сан-Франциско, щоб вони стояли перед вибором. Бо як людина мусить вибирати, щоб покинути своє, зректися свого українського громадянства і прийняти друге?

Відректися від свого громадянства – це переломний крок. Вони будуть такий вибір ухвалювати. Ми хочемо, щоб вони мали обидва громадянства, щоб вони могли відчували себе частиною українського народу, української держави. І щоб вони мали нагоду повернутися, щоб допомогти у цій відбудові. І навіть сьогодні повернутися, щоб захищати Україну.

Я мав нагоду відвідати понад 40 країн світу і зустрічатися там з українцями. Чи це українці, які народжені за кордоном, чи, можливо, у кількох поколіннях проживають, чи ті, що виїхали 20 років тому, чи ті, що виїхали два роки тому – вони всі українці. І ті, хто хочуть бути українцями, вони залишаються українцями.

Є такі, що, на превеликий жаль, відреклися. Можливо, вони навіть не відчували себе українцями, коли жили в Україні. Але багато, я би сказав, переважна більшість відчуває себе українцями. І закон дасть їм нагоду, щоб вони прийняли українське громадянство, або не мусили його позбавлятися (якщо залишатимуться за кордоном, – ред.).

Про асиміляцію українців за кордоном – Ви також згадували і про асиміляцію. На вашу думку, що саме може вповільнити, зупинити її? І чи може запобігти асиміляції українців за кордоном запровадження множинного громадянства?

– Наш вислів: «Інтеграція – так, асиміляція – ні». Ми говоримо про створення концепції українського світу, щоб українці, де би ми не жили, чулися українцями. Є багато додаткових кроків, якими ми не тільки хочемо запобігти асиміляційним процесам, але й забезпечити, щоб людина, дитина, яка народиться за кордоном, виховувалася свідомим українцем – від колиски до могили.

Тобто дитина народжується в українській сім’ї, хреститься в українській церкві, ходить до українського садочка, до української школи, відвідує українські молодечі організації, українські культурні організації, спортивні організації, різні мистецькі організації. Є асоціації українських підприємців і професіоналістів, є політичні асоціації, навіть є організації для українських сеньйорів, українські доми для людей старшого віку і навіть українські цвинтарі. Важливо, щоб ми творили ці інституції.

Ці мільйони, які виїхали з України… Багато з них залишаться, але багато й повернуться. Ми хочемо сприяти і тим, і іншим. Коли постає вибір, ми не можемо присилити будь-кого повернутися. Але ми можемо створити умови, щоб вони захотіли повернутися. І тому питання множинного громадянства є важливим.

Також ми працюємо дуже тісно з Міністерством освіти України, щоб забезпечувати українську освіту для дітей за кордоном. Бо ми знаємо, що коли дитина загубить свою мову, то не захоче повернутися. Як дитина не хоче повертатися – то й мама не повернеться. І після української перемоги хоробрі захисники захочуть приєднатися до своєї родини, і вони теж виїдуть з України. Ми хочемо запобігти цій демографічній кризі. І саме тому – це громадянство, культурні центри.

Тому, коли я спілкуюся з іноземними урядами, то закликаю їх зробити все можливе, щоб посприяти цьому поверненню. Закликаю допомогти нашим громадам відкривати українські школи, українські культурні центри, щоб вони не загубили своє українство і не асимілювалися. Тому це – багатовекторна стратегія.