Джерело: www.radiosvoboda.org
Древній-древній Антіохійський патріархат є одним з п’яти древніх патріархатів. У диптиху він на третьому місці після Константинопольського та Олександрійського патріархатів.
Заснували Антіохійський патріархат святі апостоли Петро і Павло. Петро згодом заснує і Римську кафедру, але Антіох – раніше.
Голландська карта 1700 року Patriarchatus Antiocheni Geographica Descriptio, на якій показані обшири Антіохійського патріархату
«Дійсно, Антіохійський патріархат був заснований апостолами. Антіохія – це Близький Схід, і тому ж такі певні повноваження, привілеї, престиж Антіохійського, ну, і Єрусалимського патріархатів. Антіох належить до древньої пентархії – п’яти найстарших патріархатів», – каже в інтерв’ю Радіо Свобода релігієзнавець і коментатор з церковної тематики Дмитро Горєвой.
Саме місто Антіох розташоване зараз у південній Туреччині і вже довгий час Антіохійський патріархат за місцем є в Сирії, нині – в Дамаску. До речі, Антіох – древня столиця Сирії.
Патріарх Іоанн Х. Антіохійські патріархи, за традицією, мають титул «Блаженніший патріарх Великої Антіохії і всього Сходу»
Із 7-го століття Антіохійська церква потрапила під владу арабів-мусульман і з того часу фактично існує як меншість серед більшості, і часом ця більшість є агресивно-войовничою, налаштованою проти християн. Так само згодом Антіох потрапив під владу Османської імперії, де дихалось трохи легше. Ну, а 20–21 століття – це вже Сирія.
Під Москвою, під РПЦ Треба сказати, що древні патріархати через своє перебування в меншості і утиски, а також через свою бідність раніше покладалися на Росію. Ще Микола Другий, наприклад, виділяв кошти для Антіохійської церкви.
«Це пов’язано з ситуацією в Сирії, впливом Москви, бо ця церква має малу паству, і вони фактично розглядали російське православ’я як заступника, покровителя і фінансового донора. Бо вони існували в мусульманському середовищі, прямо скажемо, часом фундаменталістському», – каже в інтерв’ю Радіо Свобода релігієзнавиця і філософиня Ірина Богачевська.
Президент Росії Володимир Путін (посередині), (нині вже скинутий) президент Сирії Башар Асад (ліворуч) і патріарх Антіохійський Іоанн X. Сирія, Дамаск, 7 січня 2020 року
Але на політику Антіохійського патріархату впливала і «Арабська весна», і її придушення режимом Башара аль-Асада в тій країні. А також проголошення «халіфату» угрупованням «Ісламська держава» (ІДІЛ) на частині території Сирії.
Фактично відбулась анексія Антіохійського патріархату РосієюІрина Богачевська
Після початку громадянської війни в Сирії патріархат втратив кількох ієрархів – їх викрали бойовики-ісламісти у 2013 році біля Алеппо. Також непоодинокі випадки руйнування храмів і християнських цвинтарів.
Тому коли з 2015 року почався відлік російської військової присутності в Сирії, Антіохійський патріархат фактично потрапив під її вплив.
Російські військовослужбовці на базі «Хмеймім» в Сирії проходять повз священника РПЦ, квітень 2018 року
У 2016 році Антіохійський патріарх не приїхав на Всеправославний собор, який зібрав керівників помісних православних церков на Криті, та припинив спілкування із Єрусалимським патріархом через підпорядкування Єрусалимом православних парафій в Катарі, які формально мали б належати Антіоху. Тоді собор на Криті проігнорувала й РПЦ.
Патріарх РПЦ Кирило (ліворуч) та Антіохійський патріарх Іоанн Х під час літургії в храмі Христа Спасителя в Москві. Січень 2024 року
«Фактично відбулась анексія Антіохійського патріархату Росією. Фактично було створено закордонний філіал РПЦ. І це було підкріплено російською воєнною присутністю в Сирії», – каже в інтерв’ю Ірина Богачевська.
«Російські війська давали Антіохійському патріархату безпеку для православного священства і дещо для православної пастви. А взамін вони вимагали, щоб патріархат йшов у фарватері Росії в міжцерковних відносинах», – пояснює Богачевська.
Нова Сирія Але в Сирії на початку грудня відбулись тектонічні зміни. 8 грудня 2024 року сили опозиційних повстанців взяли Дамаск, а Башар аль-Асад перед цим втік до Москви.
Зараз можна очікувати корекції позиції Антіохійського патріархатуМитрополит Євстратій
Антіохійський патріарх Іоанн Х в кінці грудня перед Різдвом зустрівся в Дамаску, у своїй резиденції, з посланником нового сирійського уряду, доктором Абу Омаром, який передав йому вітання від фактичного керівника нової Сирії Ахмада Аль-Шараа.
Зазначалося, що «після повалення режиму Башара Асада в нових політичних умовах Антіохійській патріархії доведеться формувати свою політику без колишньої прямої підтримки з боку Росії».
«Антіохійський патріархат, як одна з найдавніших церков Сирії, заявляє про своє право брати участь у створенні нової конституції країни», – писали ЗМІ.
Антіохійський патріарх Іоанн Х на зустрічі з посланником нового сирійського уряду, доктором Абу Омаром, який передав йому вітання від фактичного керівника нової Сирії Ахмада Аль-Шараа
Після падіння режиму Асада одним із перших, хто зустрівся в Лівані з патріархом Іоанном Х був грецький прем’єр Кіріакос Міцотакіс, ніби підкреслюючи давню природу Антіохійської церкви як церкви грецької.
«Християни – не гості на своїй батьківщині, а суттєва та невід’ємна частина соціальної тканини Сирії», – сказав патріарх Іоанн Х спецпосланнику ООН у Сирії Гейру Педерсену.
Визнання ПЦУ відбудеться не так швидко, як хотілося бСоня Кошкіна
Україна допомогла Сирії гуманітарними вантажами з борошном, президент Володимир Зеленський розпорядився почати відновлення дипломатичних відносин з Дамаском після того, як вони були розірвані в червні 2022 року після визнання Асадом угруповань «ДНР» та «ЛНР».
Також в американській пресі промайнули повідомлення, що Головне управляння розвідки (ГУР) Міноборони України могло допомогти військовими інструкторами та дронами сирійській опозиції в листопаді-грудні 2024 року.
(Не) визнання ПЦУ Православна церква України отримала томос в 2019 році і за цей час її визнало чотири церкви – сам Константинопольський патріархат, патріарх якого Варфоломій і надав томос, також древній Олександрійський патріархат, церкви Греції та Кіпру. І процес ніби зупинився.
Предстоятель ПЦУ митрополит Київський і всієї України Епіфаній сказав в інтерв’ю Радіо Свобода навесні 2024 року, що пауза з визнання ПЦУ іншими церквами пояснюється тим, що багато хто вичікує, чим завершиться російсько-українська війна.
Вселенський патріарх Варфоломій (праворуч) і предстоятель ПЦУ, митрополит Київський і всієї України Епіфаній на території Софійського собору, де вони провели соборну літургію. Київ, 22 серпня 2020 року
Ну, і вплив, вочевидь, на процес визнання ПЦУ можуть мати такі епохальні події, як зміна влади в Сирії.
Визнання ПЦУ стало б важливим кроком у зміцненні єдності православного світуІван Верстянюк
«Визнання ПЦУ стало б не лише жестом солідарності, але й важливим кроком у зміцненні єдності православного світу, який нині переживає непростий період через політичні та релігійні протиріччя… Можливість визнання ПЦУ – це не просто крок назустріч молодій автокефальній церкві, а й акт утвердження свободи, незалежності та єдності православного світу, акт вірного політичного вибору, акт свідомої протимосковської дії», – додав він.
В одному з храмів Антіохійської церкви в Сирії під час Великодньої літургії (фото ілюстраційне)
У ПЦУ розуміють всі складнощі ситуації, в якій перебував Антіохійський патріархат в попередні роки, коли там були російські війська.
«Було би дивно, якби на шкоду собі й своєму власному становищу, а можливо, навіть і безпеці, керівництво Антіохійського патріархату ухвалювало б такі рішення. Зараз із очевидністю можна очікувати корекції позиції Антіохійського патріархату, відповідно до того, що політичний тиск з боку сирійського керівництва та російські впливи будуть відігравати значно меншу роль у позиції Антіохійської церкви, аніж це було за останні десятиліття», – каже в інтерв’ю Радіо Свобода, речник ПЦУ, митрополит Євстратій.
«Томос – це є реальність, і ця реальність не зміниться. А яка церква до цієї реальності долучиться – це питання відкрите, – пояснює митрополит Євстратій. – Я думаю, що останньою буде російська церква. Коли в Росії паде тиранія Путіна, коли в Росії зміняться зовнішні політичні умови, – тоді російська церква теж долучиться до визнання томосу. Коли це станеться? Колись та й станеться!»
