Чого очікувати від ЄС у 2025 році: аналіз

(Рубрика «Точка зору») Багато з того, що відбуватиметься в ЄС у 2025 році, залежатиме від нової адміністрації президента США Дональда Трампа. Розмовляючи з чиновниками ЄС протягом останніх кількох тижнів, складається враження, що всі вони чекають на його інавгурацію 20 січня, щоб побачити, які виклики може принести адміністрація.

Проте є кілька конкретних аспектів, до яких вони вже готуються. Один із них – це тарифи, і вважається, що передвиборча обіцянка Трампа про універсальний імпортний тариф у межах 10-20% буде реалізована. Це є керованим викликом, хоча існують побоювання, що окремі продукти обкладатимуться ще вищими ставками.

Інший аспект – це тиск на збільшення витрат на оборону. Обраний президент США посилив вимоги, запропонувавши витрачати 5% ВВП на військові потреби, тоді як більшість європейських членів НАТО лише нещодавно досягли колишньої мети в 2%.

Щодо України: у ЄС схоже немає ідей Майбутнє України буде в центрі уваги, особливо якщо у 2025 році буде укладений мир чи угода про припинення вогню. Знову ж таки, багато чого залежить від Трампа. Мета для ЄС – принаймні забезпечити собі місце за столом переговорів, що зовсім не гарантовано.

Щодо України, ЄС, здається, діє лише на периферії. Наприклад, остання пропозиція президента України Володимира Зеленського використовувати мільярди заморожених російських активів на Заході для закупівлі зброї США. ЄС отримає від такої домовленості мало вигоди. По-перше, гроші потраплять до американської скарбниці, а не європейських; по-друге, більшість цих російських коштів знаходяться в ЄС, а це може підірвати єврозону як безпечне місце для бізнесу третіх країн.

ЄС використав ці заморожені активи як гарантію останньої позики «Групи семи» Україні, яка покриватиме потреби Києва щонайменше до 2025 року. Але наразі в плані ідей та ініціатив це все, на що готова Європа.

Пошук консенсусу щодо санкцій проти Росії ЄС продовжуватиме намагатися завдавати тиску на Росію через санкції. Під час піврічного головування Угорщини в Раді Європейського союзу в другій половині минулого року Брюссель ухвалив лише найслабші заходи.

Тепер, коли більш жорстко налаштована Польща взяла на себе керівництво, в Брюсселі сподіваються, що новий пакет санкцій буде готовий до третьої річниці повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого.

Ідеї, як-от обмеження для російської індустрії зрідженого природного газу (СПГ) і атомної енергетики, безумовно, будуть висувати, але навряд чи вони здобудуть підтримку всіх 27 держав-членів.

Угорщина досі не затвердила продовження чинних економічних санкцій ЄС проти Росії на наступні шість місяців. Кінцевий термін – 31 січня, і, за словами дипломатів, яких я опитував (але які не мають дозволу говорити офіційно), Будапешт попросив ухвалити це рішення після інавгурації Трампа.

Незрозуміло, чого хоче Угорщина – можливо, пом’якшення санкцій або доступ до заморожених коштів ЄС, заблокованих через сумнівні показники демократії.

Розширення ЄС переважно призупинене На тему розширення ЄС у 2025 році, ймовірно, буде схвалене історичне рішення про відкриття кількох із 33 розділів законодавства ЄС для країн-кандидатів під час польського головування.

Однак це не можна вважати остаточно вирішеним питанням. Щоб залучити всі держави-члени, враховуючи скептично налаштовані Угорщину та Словаччину, які дедалі критичніше ставляться до планів інтеграції України в ЄС, ймовірно, Сербії дозволять відкрити нові розділи вперше з моменту повномасштабного вторгнення Росії в Україну в 2022 році. При цьому країни Балтії, Польща та Нідерланди, незадоволені близькістю Белграда до Росії та станом демократії в Сербії, погодяться з цим лише з великим небажанням.

Що майже напевно залишиться без змін, так це процес вступу Грузії до ЄС. Досі не існує спільної позиції ЄС щодо того, як працювати з Тбілісі, де правлячу партію «Грузинську мрію» звинуватили у відступі від демократичних норм. Хоча щодо санкцій проти осіб, пов’язаних із правлячою партією, які запровадили США, немає консенсусу, символічний крок про припинення візової лібералізації для власників дипломатичних паспортів перебуває на стадії розгляду.

Малоймовірно, що буде здійснений злагоджений тиск на перегляд спірних парламентських виборів у жовтні 2024 року, які широко критикували як недемократичні. Доказом цього є обережно сформульована заява, зроблена зазвичай відвертими міністрами закордонних справ країн Північної Європи та Балтії під час відставки президента Саломе Зурабішвілі 29 січня: «Грузія терміново потребує виходу з кризи та відновлення довіри суспільства до своїх демократичних інституцій. Ми закликаємо грузинську владу негайно вжити відповідних заходів, зокрема впровадити рекомендації ОБСЄ щодо виборчого процесу, а також розглянути можливість нових виборів на основі цих рекомендацій».

Зараз у Брюсселі панує відчуття, що Грузія опиниться в схожій ситуації, як і Туреччина – офіційно в статусі кандидата на вступ, але фактично без руху до членства.

Сербія та Косово залишаються у конфлікті Серед західнобалканських країн-кандидатів Албанія продовжуватиме активний рух до членства, відкриваючи нові переговорні розділи на додаток до семи, відкритих у другій половині 2024 року.

Північна Македонія та Боснія і Герцеговина, ймовірно, залишаться заблокованими через недостатність реформ, тоді як Чорногорія, яка вже відкрила всі розділи, сподіватиметься закрити деякі з них у 2025 році. Наразі країна закрила близько п’ятої частини своїх розділів, і в Брюсселі є багато доброї волі для того, щоб Чорногорія стала 28-ю державою-членом ЄС до кінця десятиліття – щоб продемонструвати, що процес розширення все ще можливий.

Невипадково, що новий комісар з питань розширення ЄС, Марта Кос, ймовірно, здійснить свій перший візит до регіону саме в Подгорицю на початку цього року. Ключовим для регіону, як завжди, залишається процес нормалізації відносин між Белградом і Приштиною, що триває з 2011 року.

Очікується, що будуть спроби відновити ці переговори на високому рівні після парламентських виборів у Косові, які відбудуться 9 лютого, і, ймовірно, збережуть владу чинного прем’єр-міністра Альбіна Курті.

Нова головна дипломатка ЄС Кая Каллас здійснить свій перший тур Західними Балканами, ймовірно, після виборів у Косові. Враховуючи, що Курті та президент Сербії Александар Вучич наразі не проявляють особливого інтересу до успішного завершення переговорів, перед Каллас стоятиме складне завдання. Їй допомагатиме данський дипломат і колишній спеціальний представник ЄС у Боснії та Герцеговині Петер Соренсен, який супроводжуватиме її на цих переговорах, подібно до того, як це робив її попередник Жозеп Боррель за допомогою Мирослава Лайчака.

Популісти на марші Популістські партії та політики, ймовірно, посилять свої позиції у всьому ЄС у 2025 році. Німеччина розпочинає рік у виборчому режимі, з парламентськими виборами 23 лютого. Хоча найімовірнішим результатом є «велика коаліція» між Християнсько-демократичним союзом та Соціал-демократичною партією, ультраправа партія «Альтернатива для Німеччини», ймовірно, займе друге місце з рекордними 20% голосів на національному рівні.

У Франції уряд продовжує функціонувати завдяки неофіційній підтримці ультраправих сил, очікуючи на можливість оголошення дострокових виборів у липні. Уряди в Іспанії та Нідерландах нестабільні й можуть впасти вже цього року. Далі на схід, у Чехії, популіст-мільярдер Андрей Бабіш, ймовірно, переможе на виборах у жовтні, наближаючи Прагу до політичного курсу Угорщини та Словаччини.

В Австрії ультраправа Партія свободи вперше отримала мандат на формування уряду, що потенційно вирівнює політику Відня з дедалі більш впливовим популістським блоком Центральної Європи.

Польща є винятком серед цих тенденцій: її лідер, проєвропейський Дональд Туск тепер вважається одним із найвпливовіших політиків у ЄС. Його позиції посилюються завдяки головуванню країни в ЄС, тісним зв’язкам із Вашингтоном та статусу найбільшого військового спонсора НАТО у відсотках до ВВП.

Однак навіть Польща залишається політично зосередженою на виборах – президентські вибори заплановані на 18 травня, а ймовірний другий тур відбудеться 1 червня. Союзник Туска, мер Варшави Рафал Тшасковський наразі є фаворитом і у разі перемоги може ще більше зміцнити владу Туска в країні. Тим часом кандидат від консервативної партії «Право і справедливість» Кароль Навроцький буде серйозним суперником, а виборча боротьба навесні поглине польську політику.

Висновок 2025 рік обіцяє бути переломним для Європейського союзу, особливо в контексті змін у глобальному лідерстві, зростання популізму та затримок у розширенні ЄС. Вплив адміністрації Дональда Трампа, напруження у відносинах із Росією та нестабільність у деяких європейських країнах лише підсилюють виклики для блоку. Незважаючи на певний прогрес на Балканах, наприклад, у випадку Чорногорії та Албанії, перспективи для таких держав, як Україна чи Грузія, залишаються невизначеними. Тиск на єдність ЄС буде посилюватися, і ключовим завданням для Брюсселя буде знайти баланс між внутрішньою стабільністю та зовнішньою політикою.

Рікард Юзвяк ​– редактор Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода з питань Європи

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

Більше про відносини України зі Словаччиною і підтримку ЄС: