Русское Поречное. Що відомо про російську “спеціальну інформаційну операцію”

Русское Поречное. Що відомо про російську “спеціальну інформаційну операцію”

Підпис до фото, Так виглядають деякі будинки біля Суджі у селі Козача Локня. У ЗСУ твердять – це наслідок ударів російської авіації

• Author, Відділ новин
• Role, ВВС Україна
• Twitter, @BBC_ua
• 8 годин(и) тому

Суд у Курську заарештував вже другого українського військовополоненого, якого російські силовики називають причетним до нібито вбивств мирних жителів у селі Руське Порічне (російською – Русское Поречное) Курської області. Це село деякий час було під контролем ЗСУ, але нещодавно більшу його частину зайняли російські військові.

Це чергова ланка у великій інформаційній кампанії російської пропаганди, яка майже місяць намагається показати звірства ЗСУ на зайнятих територіях Курщини. Проте навіть низка російських медіа регулярно вказують на суперечності у версії, яку вибудовують державні ЗМІ та правоохоронці.

Українська влада називає всю цю історію “вигаданим фейком” і спробою створити в інформаційному просторі щось схоже на “русскую Бучу”. У Києві також вказують, що жодних доказів злочинів, окрім зізнань полонених, які можуть бути надані під тортурами, російська сторона не надає.

Як все почалось

З середини січня російська влада, державні ЗМІ та “воєнкори” звинувачують українську армію у воєнних злочинах, нібито скоєних у Руському Порічному в період його окупації восени та взимку 2024 року.

Як докази наводяться два зняті російськими військовими відеоролики, на яких зображені мертві тіла у підвалі, а також два опубліковані слідчим комітетом Росії відеозаписи допитів підозрюваних військовополонених, на яких вони зізнаються у злочинах.

Незалежно підтвердити, коли і де саме були зняті ролики з підвалів та що сталося із людьми на відео, неможливо. До “зізнань” військовополонених на камеру також варто ставитися вкрай обережно, оскільки ці люди перебувають під арештом і на них можуть чинити тиск.

На відео військовополонені говорять дуже короткими фразами і їхній голос уривчастий та звучить неприродно. Понад те, дуже багато українських полонених, які повертаються з полону, твердять, що проти них застосовували тортури у тому числі для отримання потрібних зізнань.

У світовій практиці прийнято за замовчуванням вважати будь-які свідчення військовополонених проти себе такими, що отримані під тиском.

Українська влада назвала звинувачення “черговими фейками російської пропаганди” та спробою “приховати власні злочини проти людства та виправдати продовження агресивної війни”.

З моменту повномасштабного вторгнення в Україну російську армію неодноразово звинувачували в скоєнні воєнних злочинів, у тому числі вбивствах, викраденнях, тортурах і зґвалтуваннях мирного населення.

Ці злочини задокументовані у низці міст за участі представників міжнародних правозахисних організацій та структур ООН. При цьому доступу у Руське Порічне правозахисники чи незалежні журналісти не мають.

Суть звинувачень

Підпис до фото, Козача Локня біля СуджіВперше про те, що у двох підвалах приватних будинків у Руському Порічному знайшли тіла семи осіб, повідомило російське державне агентство ТАСС 18 січня 2025 року. Тоді йшлося про сімох вбитих.

Два відео з підвалів, на яких видно щонайменше п’ять тіл, поширювалися в z-каналах і в відретушованому вигляді їх показали по російському телебаченню.

31 січня слідчий комітет Росії заявив про вбивство вже 22 осіб і опублікував відеозапис допиту першого підозрюваного: чоловік, затинаючись і короткими фразами по кілька слів, говорить про те, що разом з товаришем по службі нібито ґвалтував і вбивав мешканців села.

4 лютого відомство опублікувало відео допиту іншого підозрюваного, який також каже, що вбив цивільного. Обидва чоловіки, за версією СК, служать у 92 окремій штурмовій бригаді України. Обидва вони значаться у базі розшуку МВС України як зниклі безвісти.

УВ “Курськ” наразі не відповіло ВВС Україна на запит, чи дійсно служили у вказаному підрозділі ці люди.

Розслідування справи, за повідомленнями слідчого комітету Росії, ведеться за статтями про теракт, зґвалтування та насильницькі дії сексуального характеру.

Весь цей час історія активно висвітлюється в російських державних ЗМІ, її коментують депутати та дипломати.

Гучні заяви із звинуваченням України у злочинах робив речник Путіна Дмитро Пєсков та речниця МЗС Росії Марія Захарова.

1 лютого стався авіаудар по інтернату в Суджі Курської області, де перебували майже сотня старих і хворих людей. Це місто перебуває під контролем ЗСУ і Україна звинуватила Росію у нападі, адже Москва постійно скидає авіаційні бомби на окуповані ЗСУ населені пункти Курщини.

Російське міноборони ж назвало це провокацією, націленою на відволікання світової громадської думки від ситуації в Руському Порічному.

Підпис до фото, Так колись виглядала школа у Суджі, яку зруйнували 1 лютогоДеякі суперечності

Незалежні російські інформаційні ресурси вказують на певні суперечності у версії, яку останніми тижнями озвучують офіційні ЗМІ та силовики.

Зокрема, видання Агентство.Новости звернуло увагу, що другий обвинувачений у злочинах полонений за два тижні до надання свідчень слідчому комітету міг розповідати протилежну версію.

Тоді людина (ще з волоссям), дуже схожа на чоловіка на відео слідкому і зі схожим голосом, твердила, що нікого не вбивала на Курщині і закликала військових ЗСУ здаватись у полон росіянам. Ту версію відео активно поширили z-канали Росії.

Також “Агентство. Новости” вказує, що на державному ТБ у “Вестях недели” показали двох мешканців Руського Порічного, яких представили “родичами одного з вбитих”. Але один із них сказав “Агентству”, що тіло батька насправді не знайшли.

Також мешканка Руського Порічного, яка перебуває в евакуації (її контакти “Агентству” передали волонтери, які займаються пошуком зниклих безвісти на Курщині), сказала, що на момент окупації ЗСУ села там не залишилось молодих дівчат. Так само молодих жінок не було у підвалі, відео з якого оприлюднили російські ТБ-канали. А першому обвинуваченому якраз закидають, що він зґвалтував та кинув у підвали щонайменше кількох молодих жінок.

Також співрозмовниця “Агентства” твердить, що на момент окупації у селі лишалось близько 40 людей. Хоча влада твердить про 22 вбитих у селі, документального представлення доказів цьому немає, адже у сюжетах “Росії” показували старі відео за 19 січня, де було менше десяти тіл.

Журналісти звернули увагу, що спочатку російські державні канали показували відео, на яких вказувалось, що руки перемотані одягом в одного загиблого. Цієї неділі в ефірі “Росія 1” вже казали, що “руки були зв’язані позаду практично у всіх тіл”.

При цьому “Агентство” цитує опитаних евакуйованих місцевих мешканців і ті кажуть, що українські військові їм нібито погрожували покаранням і навіть розстрілом у разі порушення комендантської години.

Що каже Україна

Український центр проти дезінформації при РНБО заявив про запуск російською пропагандою нового етапу масштабної кампанії “звірства ЗСУ на Курщині”.

Там твердять, що як докази тиражуються відео із “зізнанням” українського полоненого військового та відеозапис із тілами “кількох загиблих людей”.

“Поширене відео не містить жодних справжніх доказів. З нього неможливо встановити ані кількість тіл, ані місце подій, ані особи загиблих, ані причини та обставини їхньої смерті. “Свідчення” українського полоненого також не можна вважати доказом, враховуючи численні доведені випадки катувань та позасудових страт українців у російському полоні”, – йдеться у заяві.

У центрі вважають, що “Кремль вкладає великі гроші, щоб у будь-який спосіб створити в інфопросторі “русскую Бучу”.

Речник окупаційної адміністрації Суджі Олексій Дмитрашківський у розмові з виданням Barron’s заявив, що українські військові не воюють проти цивільних.

Він припустив, що загиблі у Руському Порічному могли “сидіти у підвалі” після відходу ЗСУ та бути вбитими північнокорейськими військовими, які воюють на боці Росії. Адже північнокорейці не розуміють російської чи української мови і нібито можуть слідувати інструкції кидати гранати у підвали та відкривати вогонь.

Також Дмитрашківський заявив, що Україна евакуювала деяких охочих мешканців Руського Порічного у школу до Суджі.

ВВС Україна направила запит до УВ “Курськ” з проханням про розширений коментар і чекає на відповідь.

Підпис до фото, Ось так виглядає школа у Суджі, куди влучила авіабомба

Ілля Барабанов, спеціальний кореспондент ВВС:

Протягом усього повномасштабного вторгнення Україна звинувачує Росію у скоєнні воєнних злочинів.

Назва передмістя Києва — Бучі, стала синонімом самого цього поняття. І події в Бучі, і інші воєнні злочини доведені численними журналістськими розслідуваннями: Україна послідовно допускає міжнародних журналістів, правозахисників, міжнародних поліцейських і прокурорів на свою територію.

“ЗСУ влаштували Бучу в Курській області”, — такий заголовок 20 січня кореспондент провладної “Комсомольської правди” Олександр Коц дав до своєї статті про події в селі Руське Порічне в Курській області.

Протягом усіх трьох років війни російська влада наполягає на тому, що масові вбивства мирних жителів у Бучі – фейк і “дискредитація збройних сил”, кілька десятків антивоєнних росіян перебувають у в’язниці за розповіді про те, що сталося в перші тижні.

Але саме до тих подій тепер апелює російська пропаганда, розповідаючи про загибель спочатку 7, а тепер уже і 22 мешканців Руського Порічного.

На відеороликах, широко поширених і по z-каналах, і показаних по російському телебаченню, мало що видно: неможливо розібрати ні географічну прив’язку знятого, ні навіть зрозуміти, скільки саме тіл лежать у підвалі.

Кілька жителів цього села, з якими за останні два тижні поспілкувалася ВВС, кажуть, що їм нічого невідомо про долі тих їхніх сусідів, які залишилися в Руському Порічному після того, як туди зайшли військовослужбовці ЗСУ. Вони говорять, що зв’язку з селом давно немає і повернутися туди вони поки що не можуть. Сервіс Deep State продовжує вказувати, що село перебуває в сірій зоні і там тривають бойові дії.

Доступу до села у незалежних дослідників чи журналістів немає. Втім, їх майже і не залишилося в Росії, оскільки російська влада в перші тижні війни де-факто заборонила їхню роботу, ввівши в країні військову цензуру.

Одні і ті ж інтерв’ю російських військовослужбовців і судмедекспертів про нібито скоєні воєнні злочини в Руському Порічному вийшли спочатку 31 січня в “Комсомольській правді” за підписом все того ж Коца, а потім використовуються в сюжеті “Вести недели” Дмитра Кисельова 2 лютого.

На тлі численних розмов про можливий початок переговорів щодо заморозки військового конфлікту російська влада з до кінця незрозумілою метою проводить “спеціальну інформаційну операцію” навколо Руського Порічного і вустами свого дипломатичного представника Марії Захарової дивується, що їхнім словам не вірять.

Руське Порічне — село з населенням до війни менше 300 осіб, розташоване у Суджанському районі Курської області за 20 км від кордону з Україною. Його захопили ЗСУ у рамках наступу на територію Росії у серпні 2024 року. До того моменту цей регіон використовували для окупації України в 2022 році та обстрілу її території.

За оцінками російських незалежних ЗМІ, на момент окупації села в ньому залишалося кілька десятків мирних жителів.

Російське міноборони повідомило про звільнення Порічного 17 січня. У контрнаступі російської армії в Курській області, за численними повідомленнями міжнародних ЗМІ, активно задіяні північнокорейські військові.