Джерело: www.volynnews.com
Валентин успадкував від батька не лише любов до України, а й позивний Бобер, пишуть на сторіці 100-ї ОМБР у Фейсбуці.
«У батька, який служить із початків, був позивний Бобер. Коли я пізніше прийшов у підрозділ, то отримав позивний Бобер менший, а вже після переходу на свою теперішню посаду став простим Бобром», – з усмішкою розповідає боєць.
Бобер починав службу в підрозділі забезпечення, але згодом добровільно перевівся до роти вогневої підтримки, в складі якої брав участь у боях в Серебрянському лісі та під Очеретиним.
«Найлегше було у Серебрянському лісі – нас там всі боялися. Біля Очеретиного було важко, але хлопці були дуже вмотивовані та заряджені. А ось театр бойових дій у Торецьку суттєво відрізняється від попередніх напрямків – це міська забудова, де є чимало неприємних нюансів», – розповідає Валентин.
Саме поблизу Торецька під час виконання одного з бойових завдань Бобер отримав перше серйозне поранення.
«Це була посадка в лісосмузі неподалік терикону. Нас було троє. В першу ніч по нашій позиції прилетіло з 80-ки та 120-ки (80-ти та 120 міліметровий міномет, – ред.) і нас злегка контузило, але ми продовжували тримати визначений рубіж. Наступного дня почала працювати ворожа авіація, яка крила нас КАБами. Після другого такого прильоту внаслідок вибухової хвилі в мене стався розрив барабанних перетинок. Вийти з позиції ми змогли лише ввечері, після чого нам надали медичну допомогу на стабілізаційному пункті і переправили для подальшого лікування спершу в Дніпро, а згодом у Тернопіль», – пригадує боєць.
Читати ще: Сіяв зерно, тепер засіває ворожі позиції кулями: історія воїна сталевої сотки
Пройшовши курс лікування та реабілітацію, Бобер повернувся на фронт, але згодом через певні обставини пішов у СЗЧ, звідки незабаром повернувся.
«Будучи в Торецьку, через причини, які не залежали від мене, я вирішив самовільно залишити частину, але на той момент розумів, що згодом повернуся до побратимів. Коли підписував улітку 2023 року контракт із ЗСУ, в мене було бажання служити, і воно не зникло й досі. Повертаючись із СЗЧ у підрозділ, я був морально готовий продовжити службу в піхоті, але розумів, що фізичні кондиції не дадуть мені змоги в повному обсязі виконувати завдання, тому попросив командування перевести мене до підрозділу БПЛА, і мені дали зелене світло», – розповідає Валентин.
Нині Бобер – оператор БПЛА в 1-му стрілецькому батальйоні 100-ї ОМБР. У новому підрозділі хлопець скидає «подарунки» на голови загарбників і, за його словами, робитиме він це аж доти, доки останній непроханий гість не покине нашу рідну землю. Ще б пак, боєць, в якого життєвий девіз: «Завжди вперед», просто не може вчинити інакше, тим більше, коли в тилу на нього чекають мама Світлана Євгеніївна, двоє молодших братів Андрій та Віктор і кохана дівчина Сабріна.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
