Джерело: sylapravdy.com
Центр журналістських розслідувань «Сила правди» спостерігав за перебігом виборчого процесу й спілкувався із кандидатами та виборцями.
Хвилина мовчання, мало часу на агітацію й порушення дня тиші На відміну від волевиявлення попередніх років вибори ректора ВНУ імені Лесі Українки 12 березня 2025 року відбувалися в умовах повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну. Місце виборів – головний корпус університету на проспекті Волі, актова зала. Перед нею і всередині – повідомлення для виборців, що робити, якщо під час виборчого процесу пролунає сигнал тривоги. Також із трьох дверей у залу середні залишили зампломбованими – на випадок тривоги, пояснили «Силі правди» у виборчій комісії, щоб швидше зачинити й запломбувати відчинені й піти в укриття. Ще один момент впливу війни – вибори почалися з хвилини мовчання: члени комісії на дільниці, перші виборці у коридорі, які прийшли на початок голосування – на 9-ту годину, віддали данину пам’яті за загиблими захисниками й захисницями України.
Вибори відбувалися за ідеальним сценарієм – спокійно, без сюрпризів. За перші пів години голосування на дільницю прийшла понад сотня виборців. На 13 годину проголосувало 800 осіб. Переважна більшість тих, хто мав право голосу, – грубо кажучи, викладачі (75% у списку виборців – це штатні працівники, яких включили до нього в обов’язковому порядку як наукових, педагогічних та науково-педагогічних працівників. Решта 25% – виборні. З них 15% осіб з числа студентів та 10% із числа штатних працівників, які не належать до згаданих вище категорій (приміром, інженери, лаборанти) – обидві категорії обирали своїх представників до списку виборців на загальних зборах колективів).
Активність виборців була показовою не лише як демонстрація небайдужості колективу, а й у тому, щоб котрийсь із кандидатів мав шанс перемогти у першому турі. Адже для цього потрібен був 50% +1 голос від кількості зареєстрованих виборців. Якщо їх 1159, то ціна питання була 580 голосів.
З початку і впродовж голосування на дільниці були усі троє кандидатів на крісло ректора – докторка економічних наук, професорка кафедри міжнародних економічних відносин Наталя Павліха, кандидатка історичних наук Мирослава Філіпович, яка працювала у цьому виші до жовтня, а нині викладає в Академії рекреаційних технологій і права, а також тимчасово виконувач обов’язків ректора, доктор наук з фізичного виховання та спорту Анатолій Цьось. Кожен з кандидатів мав спостерігачів. Наталія Павліха і Мирослава Філіпович розташувалися з боку кабінок для голосування, неподалік урн з бюлетенями, – де найлегше було стежити за поведінкою виборців, Анатолій Цьось – найдалі – навпроти урн.
Жодних ексцесів під час голосування не відбулося. Частина виборців голосувала і виходила з зали, а деякі підходили з привітанням до кандидатів, в основному – до Анатолія Цьося. Сам він на запитання про очікування зауважив, що йому дуже цікава соціологія голосування. Інша кандидатка Наталія Павліха нарікала, що мала недостатньо часу на зустрічі з виборцями, зокрема зі студентами, оскільки канікули у виші завершилися 3 березня. А 11-го числа уже був «день тиші». Вона також поскаржилася, що в оргкомітеті з виборів, коли вона звернулася з проханням організувати такі зустрічі, їй відмовили – з її слів, пояснили, що це має відбуватися по підрозділах одночасно із зустрічами з викладачами. Тож Наталія Павліха намагалася організувати бажане спілкування самотужки. І вона, і Мирослава Філіпович акцентували увагу на тому, що «тим, хто не тимчасово виконувач обов’язків, було в рази важче агітувати саме через канікули, які завершилися мало не впритул до виборів». Загалом Мирослава Філіпович не виключала другий тур виборів і до всього пожартувала, що в будь-якому разі потрапляє у трійку переможців в університеті.
Поміж собою і вони, і деякі з виборців обурено обговорювали публікацію в одному з медіа у день тиші, 11 березня: у ній йшлося про відкриття саме 11 числа Академії естетичної медицини на базі медичного факультету ВНУ, яку презентували особисто Анатолій Цьось та косметологиня Оксана Коротка. І хоч ні на сайті, ні на офіційних сторінках у Facebook і вишу, і цього кандидата на посаду ректора публікації про подію не було, однак залишається відкритим питання, чи конче було відкривати Академію саме 11 березня.
«Сила правди» запитала в окремих виборців: «За яким принципом вони обирали, за кого голосувати?». Здебільшого люди відбувалися загальними фразами на кшталт «за надійне майбутнє університету, за стабільність», один виборець провів паралель між списком нинішніх кандидатів та списком кандидатів у Президенти України 1999 року, в якому були прізвища Леоніда Кучми і Петра Симоненка, та підсумував, що обирати йому не було з кого, а ще інший акцентував, що голосував за ту, хто пропонує справжні зміни у підтримці викладачів.
Наостанок голосування трапився кумедний момент: буквально за хвилину до закриття виборчої дільниці забіг ще один виборець. Тож голосування завершилося не о 15.00, а трішки пізніше.
А далі за закритими дверима почався підрахунок бюлетенів та голосів.
Хтось голосував «за», а хтось показував, що «дуже-дуже «за» Спершу стало відомо, що проголосував 991 виборець. Це 85,5% від загального числа. За процедурою, один із членів комісії піднімав догори почергово кожен бюлетень і показував його решті, серед яких були спостерігачі від кандидатів та журналісти – загалом понад 30 осіб. Таким чином бюлетені сортували за прізвищами, окремо відкладали ті, в яких виборці голосували проти всіх, та ті, що визнали недійсними.
Окремі виборці у бюлетенях поставили в одній і тій же графі і плюс, і галочку, або галочку і дописали «за». Такі в комісії зараховували: одна з членкинь прокоментувала, що деякі виборці «дуже-дуже «за» кандидата. Також у членів комісії були сумніви, чи зараховувати котромусь із кандидатів у ректори голос, якщо виборець поставив у бюлетені позначку + навпроти його прізвища, і мінуси навпроти двох інших. Зрештою, такі бюлетені, а їх було 2 за різних кандидатів, відклали як недійсні з мотивацією, що позначка у колонці має бути лише одна.
Підрахунок бюлетенів тривав більш як дві години. І врешті голова виборчої комісії Наталія Чечель оголосила результати таємного голосування: кандидат Анатолій Цьось набрав 746 голосів або 64,4%, кандидатка Наталія Павліха – 165 голосів або 14%, кандидатка Мирослава Філіпович – 37 голосів або 3%. Жодного кандидата не підтримали 29 виборців. 14 бюлетенів визнали недійсними. У повідомленні про підсумки виборів на сайті вишу розміщене й привітання переможцю:
«За результатами підрахунку голосів перемогу одержав Цьось Анатолій Васильович. Вітаємо Анатолія Васильовича з обранням на посаду ректора Волинського національного університету імені Лесі Українки».
Таким чином, Анатолій Цьось залишається ректором на другу каденцію. На попередніх виборах, які відбулись у 2019 році, Цьось як проректор вишу був одним із 7 кандидатів у першому турі та єдиним кандидатом у другому, оскільки його головний конкурент Ігор Коцан напередодні зняв свою кандидатуру. Тоді колишній ректор Коцан заявив, що не бачить сенсу змагатися, бо переконаний, що «є зовнішній вплив та маніпуляції». Відтак у другому турі Цьося підтримали 833 делегати (понад 85%), а проти проголосував 131 виборець.
До слова, під час виборів 12 березня голова виборчої комісії двічі питала у кандидатів на посаду ректора та спостерігачів, чи мають вони запитання або зауваження до процесу виборів та до підрахунку голосів. Обидва рази усі відповідали заперечно, а насамкінець подякували виборчій комісії за добре організовану роботу.
Коли Анатолій Цьось візьметься за ремонт гуртожитків «Сила правди» запитала у «ректора 2.0», чи справді статистика голосування виявилася для нього цікавою. Анатолій Цьось зауважив, що не очікував аж такої підтримки:
«Соціологія щодо голосування краща, ніж я десь думав. Я справді дуже пишаюся колективом університету, який адекватно оцінює розвиток, який має університет, реально оцінює знання і досвід кожного претендента і, відповідно, результати голосування це показали…»
«Сила правди» також запитала, чи робив ректор аналіз програм опоненток і як може прокоментувати, що в Наталії Павліхи був пункт проти ректороцентризму.
«Кожна з програм містить багато цінних моментів і, я думаю, їх треба використати при розробці нової стратегії університету. Я бачив цікаві ідеї щодо управління, якості освіти. Обов’язково зроблю висновки. А щодо ректороцентризму – мене найменш можна назвати авторитарним ректором. Це я вам гарантію даю. В мене двері в кабінет завжди відкриті, заходять студенти, викладачі і в мене навіть немає попереднього запису на прийом. Тому якраз я дуже відкритий ректор», – прокоментував Анатолій Цьось.
Та головна тема, щодо якої «Силі правди» важливо було почути відповідь Анатолія Цьося, – коли він займеться ремонтом гуртожитків, про що обіцяв ще на початку минулої каденції і знову пообіцяв у передвиборчій програмі. У відповідь ректор повідомив, що цього року мають термомодернізувати кілька будівель вишу, зокрема й гуртожитків, за грантові кошти зі співфінансуванням.
«Зараз чекаємо, що буде по фінансуванню Європейського банку… Три корпуси навчальних і два гуртожитки – ми вже зробили проєктно-кошторисну документацію. Нам вже дали десь 50 мільйонів гривень. Питання стоїть, чи то поки все на цей рік, чи будуть ще кошти, щоб розуміти, у скількох об’єктах можемо розпочати термомодернізацію. Загалом це може вартувати 600 млн гривень. Остаточного кошторису ще немає, але передбачено 20% коштів співфінансування університетського, і це дуже велика сума для нас, бо це власні зароблені нами кошти. Але ми будемо виконувати цей проєкт, бо це значно поліпшить умови навчання й проживання студентів», – деталізував Цьось.
Раніше «Сила правди» писала, коли у Луцьку відремонтують приміщення «Хабу Ветеран».
