Сірі холодні хмари лютневого неба низько висять над такими ж сірими плитами злітної смуги. Сутінь поступово осідає на цей стратегічний об’єкт, липне, як солодка вата, брудними шматками до дерев навколо злітки, непомітно стирає для ока межу між порепаним бетоном і надтріснутими хмарами. Під прикриттям вечірньої мряки на злітку починають сходитися люди. В якийсь момент видно …
Більше про це на: www.pravda.com.ua
