“11 березня у Джидді (Саудівська Аравія) відбулися переговори, після яких українська сторона зробила сенсаційну заяву: вона готова на повне 30-денне припинення вогню без усіляких попередніх умов. Це стало результатом 9-годинної комунікації з американськими партнерами, які змогли дотиснути Київ на таке рішення. Після цього м’яч опинився на стороні Кремля, а Путіна поставили в складне становище. Це”, — повідомляє: ua.news
11 березня у Джидді (Саудівська Аравія) відбулися переговори, після яких українська сторона зробила сенсаційну заяву: вона готова на повне 30-денне припинення вогню без усіляких попередніх умов. Це стало результатом 9-годинної комунікації з американськими партнерами, які змогли дотиснути Київ на таке рішення.
Після цього м’яч опинився на стороні Кремля, а Путіна поставили в складне становище. Це стало «прокрустовим ложем» трампівської дипломатії: мовляв, з українцями я домовився, тепер слово за тобою. Перемир’я без умов на 30 днів – ти або згоден, або ні, третього не дано.
Кілька днів кремлівський лідер мовчав, хоча з Росії доносилися сигнали про те, що Москва не в захваті від пропозиції США та України. 13 березня ж відбулася пресконференція Путіна та його колеги з Білорусі Олександра Лукашенка. Там російський президент вперше прокоментував цю ситуацію. І якщо дати коротке резюме спічу Путіна – він відмовився від припинення вогню.
Точніше кажучи, формально очільник Кремля погодився. Але заявив, що є «нюанси». У відповідь Путін почав ставити цілу низку своїх умов та розповідати про проблеми, які нібито заважають йому припинити вогонь. І все це необхідно обговорити та врегулювати – а колись потім вже оголошувати перемир’я.
Фактично Путін увімкнув свою улюблену тактику: він почав «заговорювати» свого опонента, як вже неодноразово робив. Це коли формально Кремль на щось згоден, але є «але» – і далі цілий список умов, про які можна розмовляти вічно.
То чи справді Росія відмовилася? Перемир’я та миру найближчим часом не буде? Чи попадеться Трамп у «словоблудну пастку» Путіна? Політичний оглядач UA.News Микита Трачук розбирався в питанні.
«Нюанси» Путіна: що це таке?
У минулому розборі цієї теми ми припускали, що росіяни почнуть ставити цілий перелік своїх умов для перемир’я. Саме так згодом і вийшло.
Фінального рішення Путін так і не озвучив. Він заявив, що готовий припиняти вогонь, але всі питання ще необхідно обговорити та деталізувати. Тобто формально він ніби й «за», але реально проти, бо має список «нюансів».
Для розуміння ситуації варто повернутися трохи назад у часі. Всі останні тижні чи навіть місяці домінував наратив про те, що Київ не бажає припинення війни. Після переговорів у Джидді 11 березня Україна зламала цей тренд. Тепер Банкова виступає за бодай тимчасове перемир’я, до того ж без усіляких попередніх умов.
Після того, як пропозицію довели до Кремля, той декілька днів грав у мовчанку. Але за цей час стався символічний візит Путіна на Курщину, де ЗСУ зараз знаходяться у важкому стані та поступово залишають позиції. Дуже характерний момент: Путін вперше за дуже тривалий проміжок часу натягнув камуфляж.
Форма йому напрочуд не личить, вона на ньому виглядає абсолютно чужерідно, але річ не в цьому. В українських соцмережах почали жартувати, що кремлівський очільник займається «косплеєм Зеленського», але і це не так. Насправді тут йшлося про дуже символічний жест (Кремль полюбляє такі невербальні послання). Путін після переговорної пропозиції одягнувся в мілітарі, чого він взагалі-то майже ніколи не робить. Натяк абсолютно зрозумілий та кришталево ясний: на мир у Москві не налаштовані.
А наступного дня Путін та Лукашенко зустрілися на саміті стосовно їхньої «союзної держави», яку будують вже кілька десятиліть, але ніяк не добудують. Це також не випадковість: Путін як би говорить від імені «союзної держави» разом із білоруським диктатором, а не лише від себе та своєї країни.
При цьому, як би дивно це не звучало, але кремлівський лідер говорив про в цілому логічні речі. Він задавався питаннями стосовно того, як реалізувати перемир’я технічним чином: хто буде здійснювати контроль, хто віддаватиме накази та слідкуватиме за їхнім виконанням, що буде з мобілізацією та поставками зброї, тощо.
І після всього цього Путін зробив висновок: ідея «гарна», Росія «готова», якщо казати стратегічно. Але тактично «є нюанси», які необхідно обговорювати. Фактично тут йдеться про зустрічну пропозицію до США – далі про неї.
Що Кремль пропонує у відповідь
Путін – майстер дипломатичних ігор. Він знається на дипломатії – старій, радянській, класично «гебешній». Її суть часто полягає в тому, щоб «заговорити» візаві настільки, аби той взагалі розгубився та забув, про що йшлося. Це та сама відома «кремлівська школа переговорів».
Тож якщо перекласти пропозицію Путіна з «кремлівської мови» на зрозумілу та людську, то все виглядає наступним чином: ми вас почули, а тепер давайте ми будемо тягнути час до того моменту, поки не виробимо позицію, яка буде для нас зручною та комфортною. Власне, весь виступ лідера РФ на пресконференції з Лукашенком був саме про це.
«Нюанси» Путіна – це вимога припинити мобілізацію в Україні та військову допомогу від Заходу. До того ж не тільки з боку США, а й з боку ЄС. Хоча здавалося б, до чого тут ЄС, який взагалі участі в переговорах не бере? Питання відкрите. Скоріше за все, для того, аби ще більш унеможливити перемир’я.
Все вищеперераховане має стати для РФ гарантією, що Україна не буде використовувати паузу в бойових діях на свою користь. Але це знову ж таки нонсенс та абсурд, бо кожна сторона в будь-якій війні завжди використовує паузу на свою користь. Якщо немає жодної користі від паузи – навіщо вона взагалі потрібна?
Питання риторичне. Росія так само буде використовувати паузу на свою користь. Адже навряд чи Путін дасть наказ припинити набір контрактників та зупинити всі свої оборонні підприємства на ці 30 днів. То про що взагалі йдеться?
Складно сказати, чи підуть на ці умови у Вашингтоні. Зате точно не підуть у Києві. Тому що якщо зупинка мобілізації була б сприйнята широким загалом явно позитивно, то от припинення військової допомоги – однозначно ні. Незрозуміло також, навіщо на це погоджуватися американцям, які тільки-но відновили постачання зброї. Хоча тут можливі різні проміжні рішення та певні компроміси.
Наразі все, що ми бачимо з боку Росії – «заговори». Не в плані магічних ритуалів, а в плані спроб «заговорити» опонента, аби виграти час. Жодного оптимізму останні заяви Путіна не викликають. Зате стає зрозуміло, що РФ намагається зробити все, аби не припиняти вогонь навіть на 30 днів. Або ж піти на це в крайньому випадку, виторговувавши максимум умов для себе. Ключове питання – чи поведеться на цю тактику Дональд Трамп?
Чи потрапить Трамп у пастку Путіна
Стратегія президента США насправді доволі проста. Американці пропонують безумовне – це ключове слово! – припинення вогню на 30 днів. Росіяни мають або погодитися, або ні. Кремль же обрав наступну лінію поведінки: погодитися по формі, не погоджуючись по суті.
Тож Трамп почав тиснути вже не на Київ, а на Москву. У російську столицю прибули представники США, вони проводили довгі переговори. В черговий раз готується телефонна розмова між Трампом і Путіним: вона очікується вже 18 березня. Не виключена й можливість особистої зустрічі президентів.
Паралельно з цим Америка продовжила санкції проти російської нафти. Варто розуміти, що ці обмеження накладалися ще при Байдені – але Трамп не зробив нічого, аби запобігти їм чи припинити їхню дію. Врешті, Україна почала отримувати від США модернізовані високоточні бомби GLSDB. І це вже точно рішення Трампа, яке також можна розглядати в якості елементу тиску на Москву.
Путін же, як ми вже зазначали, обрав свою улюблену тактику – «заговорювати» співрозмовника. Такі обговорення можуть тривати вічно. Цим можна займатися до тих пір, поки проблема або не зникне сама собою, або інша сторона просто забуде, про що взагалі йшлося.
Це – тактика Путіна. А от стратегія в нього наступна: підігрувати президенту США на словах, але на справі реально не йти на якісь серйозні поступки.
Тому якщо аналізувати публічну риторику, то між Трампом і Путіним нібито все добре. Принаймні американський лідер постійно заявляє, що перемовини тривають і вони успішні, що ситуація перебуває в динаміці, тощо. В свою чергу очільник Кремля також високо оцінює перспективи та загальний рівень комунікації. Однак, окрім слів, поки що ми не бачимо фактично нічого, і це треба розуміти.
Така ситуація є проблемою. Тому що у фразі «безумовне припинення вогню» дуже важливим є слово «безумовне». Росія ж намагається виторгувати собі тисячу поступок, після яких вона вже буде згодна припиняти стріляти та сідати за стіл переговорів.
Однак це так не працює. Для того, аби політики могли розмовляти, спершу мають замовчати гармати. Інакше на фоні чергових обстрілів мирних українських міст – чи навпаки, чергових атак БПЛА на Москву – перемовини зірвуться, навіть до ладу й не почавшись.
Тож головне питання залишається в тому, чи зможе російський лідер так «заговорити» Трампа, аби той повірив, що процес триває, тоді як насправді в реальності цього не відбуватиметься. Поки що виглядає так, що Путін намагається грати саме в такому стилі.
Якщо ж подивитися на публічну поведінку президента США, то може здатися, що він на це «ведеться». Адже у своїх заявах та постах у соцмережах Трамп постійно вихваляє російського візаві та каже, що в них є «чудовий прогрес».
Однак все це – слова. Справи ж кажуть про трохи інші речі: продовження санкційної політики, поставки Україні модернізованих озброєнь (на кшталт GLSDB), відновлення загальної допомоги, поки що ввічливий, але все ж тиск на РФ, etc.
Схоже на те, що хоча для Трампа і є особисто приємною та важливою комунікація з Путіним, він не дає себе обманути та «запатякати». Президент США хоче не тільки «чудових» слів, але й «чудових» дій.
Думка експерта
Відомий український політолог, голова соціологічного центру «Український барометр» Віктор Небоженко вважає, що останнім часом відбулася майже не помічена, але дуже важлива подія: від «заключення угоди» (знамените «make a deal») Дональд Трамп перейшов до переговорного процесу. А це вже зовсім інша справа.
«Нам спочатку казали, що це буде угода, «сделка» між слабкою Україною і сильними Путіним та Трампом. І ця угода зірвалася. Переговори — це принциповий антипод угоди. Угода — це коли сильні мучать слабкого. Угодою, як правило, потім не пишаються. А от переговорний процес — це те, що світ знає тисячу років. Зараз відбувся зсув від «угоди» до переговорного процесу — і це дуже добре для України. Спроба поставити Україну перед фактом капітуляції не вдалася.
Переговорний процес пов’язаний з тим, що ті, хто хотіли поділити Україну, зіткнулися з тим, що Росія довела всьому світу, що не здатна захопити і окупувати Україну сама, без США. А США не змогли змусити Україну капітулювати. Це свідчить про те, що Вашингтон і Москва розгублені, вони не знають, що з нами робити. Є найстрашніший шлях: задавити Україну з двох сторін, але я сподіваюся, що США на це не підуть», – каже Небоженко.
За його словами, той факт, що Трамп досі повноцінно не зреагував на фактичну відмову Путіна призупинити військові дії, є свідченням недовіри президента США до очільника РФ. Врешті може статися так, що американський лідер розізлиться на свого російського колегу.
«У вівторок будуть переговори з Путіним. Подивимося, як вони пройдуть. Цілком ймовірно, Трамп скаже, що Путін не хоче цього (припинення вогню – ред.) робити, тому що Україна не погоджується з його «нюансами». Тобто в будь-якому випадку звинуватять нас… Але переговорний процес все ж має сенс. Він має відбуватися на всіх рівнях і постійно. Ще раз підкреслю: що страшно — так це «угода». А єдине, що потрібно Україні — це переговорний процес. І я сподіваюся, ніхто не буде його зривати принаймні з нашого боку», — резюмував Віктор Небоженко.
Тож в якості висновків можна сказати наступне: якщо всі розумні терміни минуть, а ситуація de facto залишиться такою ж, як була, чи навіть погіршиться – Трамп навряд чи стане це терпіти. Він здатний піти на жорсткі кроки: наприклад, кратно збільшити військову допомогу Україні. Здатний президент США, втім, і на протилежне – наприклад, просто «вмити руки» та самоусунитися від цієї ситуації.
Як врешті вчинить Трамп – ніхто не знає. Та очевидно, що лідер Америки налаштований саме на реальні успіхи в процесі мирного врегулювання, а не на гучні слова. І довго «заговорювати» його Путіну не вдасться.
Микита Трачук
