Джерело: www.radiosvoboda.org
Що мав на увазі спецпредставник президента США? Як ця заява узгоджується з реальністю? І навіщо Віткофф зробив її саме зараз?
В якому контексті це було сказаноСтів Віткофф є спецпредставником США з питань Близького Сходу, але останній місяць тісно задіяний у американсько-російській комунікації щодо перемир’я у війні Росії проти України. 13 березня він відвідав Москву та мав там зустріч з Путіним.
Віткофф в інтерв’ю Карлсону говорив про:
- енергетичне перемир’я (воно, переконаний, запрацює впродовж тижня);
- чудові відносини Трампа з Путіним і те, що зустріч між ним відбудеться впродовж кількох місяців;
- портрет Трампа, замовлений Путіним у провідного російського художника, та те, що Путін нібито молився за Трампа після замаху;
- НАТО: що членство в Альянсі є несумісним з потенційною мирною угодою і що з цим нібито погодилась українська сторона (чого та наразі не заявляла), але що інші безпекові гарантії («захист за статтею 5 чи то від США, чи то від європейських держав») – не виключені;
- Статус окупованих територій. Віткофф риторично запитує: чи визнає світ, що ці території російські, і чи зможе Зеленський політично вижити, якщо визнає це? І тут само відповідає на це питання: «Я думаю, що найбільшою проблемою в цьому конфлікті є так звані чотири регіони: Донбас, Крим, ви знаєте назви – Луганськ і два інших. Це російськомовні регіони, там були проведені референдуми, на яких переважна більшість людей висловила бажання бути під контролем Росії. Я думаю, що це ключове питання в конфлікті».
До кінця не зрозуміло, які саме регіони мав на увазі Віткофф, адже Росія захопила Крим і частину територій ще чотирьох областей: Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької. Відповідно, з цієї точки зору, йдеться про п’ять регіонів, а не чотири. І у всіх п’яти Росія проводила так звані референдуми.
Стів Віткофф на інтерв’ю у Такера Карлсона
Про що йдетьсяНавесні 2014 року підконтрольні Росії загони, які захопили адміністративні будівлі у частині Донецької і Луганської областей та в Криму, провели там так зване голосування за відділення від України. У Криму «голосували» 16 березня, на Донбасі – 11 травня. Референдумом це не визнала жодна цивілізована держава, серед них – і США. Осуд озвучили ОБСЄ, Рада Європи, ООН та інші міжнародні організації.
Через 8 років Росія повторила це на захоплених територіях Херсонської і Запорізької областей та новозахоплених територіях Луганщини і Донеччини (у Маріуполі, Сватовому, Лисичанську, Сєвєродонецьку тощо), тільки на той момент вже визнаючи участь своїх регулярних збройних сил в агресії.
Відтак Стів Віткофф перший в історії посадовець США, який в своїй заяві фактично визнає організоване Москвою на захоплених територіях України дійства – референдумом.
«Голосування» в окупації: як було насправдіПсевдореферендуми на окупованих територіях відбувалися вже за умов повного контролю з боку російських гібридних формувань.
Протягом весни 2014 року організовані проросійські групи вчиняли напади на мирні мітинги за єдність України у Донецьку та Луганську. Рівень жорстокості цих нападів постійно зростав: так було 5, 9, 13 березня (тоді на акції забили до смерті активіста Дмитра Чернявського); 28 квітня люди вже не могли мирно мітингувати – вони тікали від масованого нападу.
Протягом квітня 2014-го підконтрольні Росії загони захоплювали органи влади у містах Сходу та влаштовували у них місця позбавлення волі, де, за свідченнями очевидців, катували людей та навіть виносили смертні вироки. Одними з перших жертв російської гібридної агресії у 2014-му стали місцевий горлівський депутат Володимир Рибак, активісти 18-річний Юрій Дяковський і Юрій Поправка, тіла яких після викрадення були знайдені зі слідами тортур.
Усе це відбувалося у супроводі російської пропаганди для місцевого населення, в якій стверджувалося, що на них готують напад «українські націоналісти», які прийшли до влади внаслідок Євромайдану. Роль російської пропаганди у розпалюванні сутичок навесні 2014 року нещодавно відзначив і Європейський суд з прав людини в так званій справі «2 травня в Одесі»: режисура заворушень на півдні була подібною до того, що відбувалося в ті дні у Донецьку та Луганську.
Детально про всю послідовність подій можна почитати у нашій ілюстрованій хроніці:
Саме після такої передісторії, 11 травня 2014 року, підконтрольні Росії угруповання на Донбасі провели так званий референдум за відділення захоплених територій Донеччини та Луганщини від України.
Друга хвиля псевдореферендумів, за зразком перших, відбулася восени 2022 року, коли Росія розширила площу окупації на частини Херсонської, Запорізької областей та нові міста Луганської і Донецької.
Захоплена обласна адміністрація Донеччини наступного дня після псевдореферендуму, 12 травня 2014 року
Донбас Реалії зв’язались із громадськими діячами з Донецька та Луганська, які перебували у вирі цих подій навесні 2014-го – та врешті через російську окупацію змушені були покинути свій регіон. Вони вважають – заява під представника США є російською дезінформацією.
«Я на власні очі бачив те, наскільки це було зрежисовано, неправдоподібно і оркестровано з боку Росії», – реагує на почуте політолог Костянтин Батозський, який зараз очолює Агентство розвитку Приазов’я, а в 2014-му спостерігав за початком російської агресії в Донецьку.
Журналіст, правозахисник, колишній виконавчий директор фонду «Схід СОС» Костянтин Рєуцький зараз є військовослужбовцем Національної гвардії України. Навесні 2014-го він був учасником проукраїнських акцій в Луганську.
Мітинг на підтримку єдності України в Луганську 23 березня 2014 року
Навіть якщо відкинути факт тиску і незаконності, у так званих референдумах просто не брала участь більшість людей, пригадують обидва громадські діячі.
«Ми, жителі українського сходу і Криму, бачили на власні очі, як це відбувалось. І нічого спільного з народним волевиявленням це не мало, – говорить Костянтин Рєуцький. – В цих так званих референдумах брала участь мізерна частина місцевого населення, і фактично це була вистава для легалізації заздалегідь ухвалених Росією рішень щодо анексії, окупації, отримання контролю над частиною території суверенної держави», – пригадує Костянтин Рєуцький.
Костянтин Рєуцький, журналіст, правозахисник та військовослужбовець
«В мільйонному Донецьку цих «дільниць» (для так званого голосування – ред.) було обмаль, і ті, що були, – там міг хто завгодно прийти, взяти скільки завгодно бюлетенів, ходити з однієї так званої дільниці на іншу, – додає Костянтин Батозький. – Все це робилося, по-перше, винятково під камери російських пропагандистських каналів. По-друге, на кожній з так званих дільниць були присутні озброєні росіяни, які звідти виганяли будь-яких людей, які займали протилежну проукраїнську позицію».
Костянтин Батозьський, політолог, директор Агентства розвитку Приазов’я
Батозький нагадує, що донеччанам, луганчанам та кримчанам довелося тікати від окупації через загрозу своїй безпеці.
«Російськомовна людина зі сходу», про яку говорить Стів Віткофф, – це така людина, як я, – додає він. – Яка з Донецька в підсумку мала поїхати і у якої російські загарбники відібрали не просто майно, рідне місто, скільки все життя – спогади, могили рідних, частину сім’ї».
Остання акція на підтримку України в Донецьку 28 квітня 2014 року, яка завершилась кривавим нападом
Офіційно окуповану Донеччину, Луганщину та Крим у попередню фазу війни (2014-2022 років) залишили півтора мільйони людей. А кількість переселенців та біженців після початку повномасштабного вторгнення верховний комісар ООН у справах біженців Філіппо Ґрандіоцінив у масштабі 10 мільйонів.
Нині, як розповідали Донбас Реалії, Росія активно заміщує населення захоплених територій громадянами Росії, для яких пропонує спеціальні доплати за роботу там та яким роздає відібране у власників житло. А з початку 2025 року Росія визнала усіх корінних жителів, які не погодилися взяти російський паспорт, мігрантами: тепер їм погрожують арештом і депортацією у разі, якщо вони не стануть на міграційний облік.
Навіщо така заява?Політичний оглядач Віталій Портников в своєму блозі зазначає, що заяви американських посадовців є результатом «роботи», що її веде з ними Кремль.
Апелювання до нібито вибору жителів регіону жити під владою Росії є спробою показати, що на інші українські регіони у Росії планів немає. А отже, з Путіним можна домовлятися – і вірити у дієвість такої домовленості.
«Коли Віткофф говорить про окуповані українські регіони, він фактично переповідає те, що говорить йому Путін. А Путіну важливо, щоб американці припинили допомогу Україні та допомогли окупувати нові українські території. Таки чином він хоче приспати їхню увагу розповідями про те, що більше, ніж ті регіони, які вже були окуповані, йому не потрібно», – зазначає Портников.
«Для мене це звучить дуже загрозливо, і у мене є побоювання, що нам всім варто очікувати подібних дій цієї американської адміністрації щодо вже їхніх сусідів. Це звучить по-справжньому загрозливо і потребує уваги усієї світової демократичної спільноти», – вважає Костянтин Реуцький.
24 березня в Ер-Ріяді заплановані переговори між делегаціями Росії та США. Увечері 18 березня лідери США та РФ Дональд Трамп і Володимир Путін провели телефонні переговори, а 19-го відбулося розмова Трампа з Зеленським. За повідомленням Білого дому, сторони погодилися, що рух до миру почнеться з «енергетичного й інфраструктурного припинення вогню, а також технічних переговорів щодо впровадження морського перемирʼя в Чорному морі, повного припинення вогню і встановлення постійного миру».
Проте наразі, уже впродовж п’яти днів, обстріли України тривають – саме у цей період одні з наймасованіших атак пережили, зокрема, Кропивницький, Одеса та Запоріжжя.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС РЕАЛІЇ:
Поділіться з нами своїм відгуком про статтю: на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви живете на окупованій території – пропонуйте теми, діліться міркуваннями через анонімну форму donbass.realii.info. Донбас Реалії працюють для аудиторії по обидва боки лінії фронту.
