“Це схоже на погрозу”. Візит Джей Ді Венса і заяви Трампа спантеличили Гренландію

Підпис до фото, Культурну частину поїздки для дружини Джей Ді Венса Уші довелося скасувати

• Author, Ендрю Гардінг
• Role, Кореспондент ВВС, Нуук, Гренландія
• 30 березня 2025

Президент США Дональд Трамп заявив, що “ми отримаємо Гренландію 100%”, і не виключив застосування військової сили.

Відповідаючи на питання NBC News, який сигнал анексія Гренландії надішле Росії і решті світу, Трамп сказав, що “не думає про це”.

“Мене це не хвилює. Гренландія – це дуже окрема тема, зовсім інша. Це міжнародний мир. Це міжнародна безпека і сила”, – пояснив він.

Нові заяви Трампа з’явилися всього через пару днів після візиту на острів віцепрезидента США Джей Ді Венса. Він намагався пом’якшити заявлену ціль свого боса – просто анексувати автономну територію Данії.

“Ми не думаємо, що військова сила коли-небудь знадобиться”, – заявив Венс, ймовірно, намагаючись виглядати заспокійливо.

Але загальне послання віцепрезидента залишилося суворим та страшним: світ, клімат та арктичний регіон швидко змінюються, і Гренландія має прокинутися перед загрозами, які надходять з експансіоністського Китаю.

Венс сказав, що давні західні партнерства у сфері безпеки вичерпали себе, і що єдиний спосіб захиститися – це відмовитися від слабких і скупих данських повелителів та натомість звернутися в пошуках захисту до мускулистих обіймів США.

Що ще сказав Венс

“Нам треба прийти в себе після проваленого 40-річного консенсусу про те, що ми можемо ігнорувати посягання могутніх країн, які розширюють свої амбіції. Ми не можемо заривати голову в пісок – чи, як в цьому випадку, в сніг – і вдавати, що китайці не зацікавлені в цій території”, – сказав Венс американським військовим на базі Пітуффік.

Підпис до фото, Заяви Венса спантеличили жителів Гренландію, і не тількиЯкщо глянути на карту світу, в центрі якої розташований північний полюс, а не екватор, то легко побачити, як Гренландія із нічим не примітної плями зненацька перетворюється на ключовий стратегічний об’єкт в центрі боротьби, яка зароджується між Китаєм, США та Росією за контроль над Арктикою, її корисними копалинами і морськими шляхами.

Але швидкість і презирство, з якими Білий дім Трампа відкинув свою традиційну опору на західних союзників, зокрема НАТО, збили його партнерів із пантелику.

“Це неприйнятний тиск”, – із роздратуванням відповіла прем’єрка Данії Метте Фредеріксен, почувши, як Венс нападає на її уряд, перебуваючи на суверенній території Данії.

“Схоже на погрозу”

Підпис до фото, Кортеж Венса в ГренландіїАле за 1500 кілометрів на південь від американської бази Пітуффік, в столиці Гренландії Нууці, американська тема в день відвідин Венса змагалася за увагу з іншою місцевою подією.

“Ми переможемо”, – співав усміхнений натовп на церемонії, присвяченій формуванню нового коаліційного уряду Гренландії.

Настрій був загалом радісним: люди трималися за руки та плавно гойдалися в такт оркестру, який грав у місцевому домі культури.

Це було нагадуванням про спільні цінності, які пов’язують крихітне та в основному корінне населення Гренландії, інуїтів – необхідність консенсусу та співпраці в часто суворому кліматі, прагнення захищати і прославляти культуру інуїтів і бажання, щоб їх поважали чужинці, будь вони із знайомої, але далекої Данії, чи трохи ближчої Америки.

“Існує багато способів щось сказати. Але я думаю, те, як це каже (Трамп – Ред.) – це не те, що треба. Це схоже на погрозу”, – сказала 43-річна Лізбет Карлайн Поулсен, місцева художниця, яка була на церемонії.

Її реакція, схоже, відображає загальні настрої в країні – недавнє опитування показало, що тільки 6% населення підтримують ідею бути частиною США.

Шлях до незалежності

Підпис до фото, ГренландіяПід керівництвом нового уряду та при абсолютній підтримці населення Гренландія починає повільний та дуже обережний рух до повної незалежності від Данії.

Цей процес, скоріше за все, займе багато років і вимагатиме довгого діалогу як із Копенгагеном, так і з Вашингтоном.

Зрештою, гренландці прекрасно розуміють, що їхня економіка має бути значно розвинутішою, щоб ідея про незалежність мала хоч якісь реальні шанси на успіх.

Але їм треба збалансувати розвиток із реальними побоюваннями експлуатації з боку могутніх зовнішніх сил.

Це підводить нас до фундаментального збентеження, як в Гренландії, так і за її межами, щодо позиції адміністрації Трампа.

Чого хоче Америка

Підпис до фото, Консульство США у столиці Гренландії НууціПід час свого візиту Венс згадав про прагнення Гренландії до незалежності та натякнув, що реальний намір Америки – це не раптова анексія острова, а щось значно терплячіше та довготривале.

“Наше послання дуже просте: так, народ Гренландії отримає право на самовизначення. Ми сподіваємося, що вони виберуть партнерство з США, тому що ми – це єдина країна на Землі, яка поважатиме їхній суверенітет і забезпечуватиме їхню безпеку”, – сказав Венс.

Якщо це дійсно американська позиція – а Трамп веде себе агресивніше, ніж Венс – то гренландці можуть трохи розслабитися і заспокоїтися.

Тут все ще існують великі запаси доброї волі щодо США і жива зацікавленість у веденні бізнесу з американськими компаніями.

Що стосується безпеки, 74-річний договір із Данією дозволяє США в будь-який момент збільшити свою військову присутність в Гренландії – від нових баз до гаваней для підводних човнів. І це, безсумнівно, має розвіяти побоювання Вашингтона щодо протидії загрозі з боку Китаю, як це було в роки холодної війни.

Залишається тільки дивуватися нетерпінню Дональда Трампа – такого ж, як він виявляє і в спробах домовитися про припинення війни в Україні.

Крім безпосереднього володіння Гренландією, Америка могла би без особливих труднощів отримати від цього величезного острова все, що їй треба. Натомість багато жителів Нууку вважають, що над ними знущаються.

Це глибоко контрпродуктивний підхід, що вже змусив Вашингтон піти на одну принизливу поступку – скасувати запланований культурний тур дружини Венса, Уші, в Нуук та інші міста на фоні анонсованих протестів місцевих жителів.

Повільніша, поважніша, закулісна взаємодія, без сумнівів, мала би більше сенсу.

Але не кожному політику таке подобається.