15 фактів про виникнення Маневичів

Про це розповів на своїй ФБ-сторінці пан Роман, пише Нова доба.

Отож, до уваги читачів – 15 фактів про виникнення Маневичів.

1. Кілька десятків років 1892-й вважали роком заснування Маневичів, оскільки тривалий час помилково побутувала думка, що саме тоді з’явилася залізниця.

2. Рішення про будівництво Києво-Ковелььскої залізниці ухвалили лише у 1899 році. Того ж року ухвалили рішення про відчуження земель під неї. А саме будівництво тривало у 1900-1902 роках.

Правда дивно, що такий факт довгий час був маневичанам невідомий?

Читати ще: Як Волинь стала «залізною»: перші вокзали на фото ХІХ століття

3. 19 жовтня 1902 року залізницю здали в експлуатацію. За два дні до цього було опубліковано перший розклад руху потягів, у якому фігурує також і станція «Маневичі».

До речі, першим пасажирським потягом, який почав курсувати 19 жовтня 1902 року, з Маневичів до Ковеля можна було дістатися за 1 год 44 хв. Сьогодні, через 123 роки, дизель-потяг долає цю саму відстань рівно за 2 год.

4. Уперше станцію «Маневичі» згадано в жовтні 1901 року, коли з’явилися повідомлення, що на всій протяжності Києво- Ковельської залізниці відкрили три ділянки, в тому числі – між станціями «Ковель» І «Маневичі».

На перший погляд може видатися, що він малоінформативний і несуттєвий, але лише коли ми дізнаємося про факт №15, стане зрозуміла вся його цінність.

5. Першими проектними назвами станції були «Оконськ» і «Карасин». Лише перед завершенням будівництва з’явилася назва «Маневичі». Село, яке позичило станції назву, аж у 1964 році перейменували на Прилісне.

До речі, а ви знаєте, що на Волині є десятки залізничних станцій, які під час виникнення було названо іменами віддалених населених пунктів? Звісно, спільна назва – єдине, що їх поєднувало.

Деякі поселення на залізничних станціях (як-от Маневичі або Ківерці) розрослися і згодом повністю «відібрали» назву у сіл, на честь яких їх було названо. А деякі станції і сьогодні оточені населеними пунктами із зовсім іншими назвами. Так, станція «Горохів» – у Мар’янівці, станція «Чарторийськ» – у Цмінах, станція «Олика» – в селі Дерно, станція «Ягодин» – у Римачах, а станція «Острог» – в Оженині.

Читати ще: З болота – місто. Найбільший урбан-проєкт у Луцьку ХХ століття

6. Коли залізниця вже почала функціонувати, вокзал тільки взялися будувати, але вже тоді станція мала п’ять колій та артезіанську свердловину завглибшки понад 170 м. будівлю вокзалу звели у 1905 році.

Виявляється, після того, як залізницю здали в експлуатацію, майже на всіх залізничних станціях лише почали зводити вокзали та інші об’єкти залізничної інфраструктури.

Наприклад, репортер однієї київської газети, мандруючи потягом з Києва до Ковеля в 1902 році, написав у статті, що вокзал на станції «Маневичі» «ще навіть не почали зводити».

7. Усі вокзали на цій залізниці зводили за схожими проєктами, і серед них було кілька ідентичних між собою. Проте проєкт маневицького вокзалу на усій протяжності магістралі лишився єдиним уцілілим.

Без сумніву, всі запроєктовані вокзали Києво-Ковельської залізниці були справжніми архітектурними перлинками. На жаль, багато з них не збереглися до сьогодні через руйнування в роки Другої світової війни, а деякі значно змінилися через пізніші перебудови.

Маневицький вокзал, попри втрату деяких елементів первинного проєкту і досить незадовільний технічний стан, до сьогодні лишається одним із найбільш збережених вокзалів цієї залізниці.

Ймовірно, автором цих проєктів був молодий і талановитий залізничний архітектор Євген Станілевич.

Читати ще: Волинське село Велимче: середньовічні дворища, попівська династія та повстанські криївки

8. Вокзал – найстаріша будівля селища і його своєрідний символ. Років 40 тому на ньому ще можна було побачити дату будівництва, яку згодом демонтували з частиною фасаду. У 1992 році вокзал офіційно став пам’яткою архітектури.

Це не лише одна з перших будівель, які з’явилися в Маневичах, але й офіс найстаршого маневицького підприємства, яке діє вже 123 роки і до того ж, ніколи не змінювало своєї назви.

Архітектурний стиль маневицького вокзалу назвати одним словом не вдасться. На ньому ви побачите риси, зокрема, неоготичної, неоренесансної архітектури і навіть елементи, характерні для оборонних споруд. Деякі дослідники архітектури вказують, що образ маневицького вокзалу найбільш наближений до рундбогенстилю.

9. Із вокзалом пов’язана також найстаріша маневицька вулиця. На мапі 1903 року, на якій вперше з’явилася залізнична станція «Маневичі», можна побачити лише одну вулицю. Вона і сьогодні називається Вокзальна.

10. Проєкт першого підприємства Маневичів – залізничної станції, окрім вокзалу, передбачав будівництво приблизно 30 об’єктів і споруд, а також облаштування привокзального майдану з кільцевим рухом і газоном посередині. Більшість об’єктів було побудовано.

Проєкт залізничної станції передбачав також кілька житлових будинків, підземні льодовні, водонапірну вежу, кузню, телеграфне та поштове відділення й навіть лазню.

Читати ще: Мойсей Данцігер. Життя під час війни, або Непроста дорога в рідний Ковель

11. Експедицію, яка під час будівництва залізниці вперше вивчала ґрунти і геологічну будову місцевості, очолив видатний український геолог, академік Павло Тутковський. Він її провів у 1900-1901 роках, а звіт про неї опублікував у 1902 році.

Дослідження Тутковського – не лише джерело направду цікавої краєзнавчої інформації, воно ще й категорично спростовує вигадки про міфічне поселення геологів, яке нібито існувало на місці Маневичів у 1892 році.

Окрім того, тепер нам відомо, що на момент проведення експедиції Тутковського остаточна назва майбутньої залізничної станції ще не була відома.

12. У довіднику населених пунктів Волинської губернії 1899 року немає згадки про сучасні Маневичі. У ньому з такою назвою вказане лише однойменне село, яке тепер називається Прилісне і від якого майбутня залізнична станція остаточно взяла назву.

Звісно, такий довідник не має прямого стосунку до виникнення Маневичів, оскільки його було видано за кілька років до їх появи. Проте у наших дослідженнях саме цей факт є одним із найбільш «залізних» аргументів, які спростовують радянську байку про заснування селища.

Не дивуйтеся, на 35-му році незалежної української держави ми продовжуємо боротися з радянськими фейками.

13. У метриках оконської парафії працівники станції «Маневичі» з’являються лише з 1903 року, а постійні мешканці ще пізніше. Натомість у клірових відомостях лише з 1909 року станцію «Маневичі» зафіксовано як окреми населений пункт, приписаний до парафії.

Очевидно, що жодного постійного населення у місці, де згодом виникли станція і селище, перед будівництвом залізниці не було. Першими вірянами, які мешкали в новому поселенні, виявилися працівники станції, які були здебільшого не місцевими.

Православні мешканці Маневичів адміністративно належали до оконської парафії аж до утворення маневицької парафії на початку 1990-х років.

14. Офіційну дату виникнення Маневичів наводить лише енциклопедія «Історія міст і сіл Української РСР» 1970 року. Там йдеться, що хтось почав вирубувати ліс на місці, де згодом виникло поселення. До сьогодні цей факт не підтверджено жодними документами.

Цей факт – лаконічний і красномовний. До сьогодні навіть збагнути, яким чином 1892 рік став роком виникнення Маневичів, не вдається.

15. Історична наука стверджує, що датою виникнення населеного пункту варто вважати першу згадку про нього в писемних джерелах. Жодних документальних свідчень про існування сучасних Маневичів не лише в 1892-му, але й у 1892-1900 роках досі немає.

«Попри всі незаперечні факти, у Маневичах досі датою виникнення селища вважається рік, який вигадали «червоні» краєзнавці ще у 1960-х роках. Незабаром – День селища, але ще невідомо, як довго житимуть радянські фейки і як довго знаходитимуться люди, які будуть готові їх поширювати», – акцентує Роман Павлюк.

Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу