“Інсулін може швидко зіпсуватись”. Як це – служити у війську і воювати на фронті з...

• Author, Наталія Патрікєєва
• Role,
• 45 хвилин(и) тому

Ін’єкції інсуліну, постійний контроль цукру в крові, сувора дієта та обмеження навантажень. Це те, з чого переважно складається щоденна буденність хворого цукровим діабетом. Люди з цим діагнозом, крім тих, хто має значні ускладнення, підлягають мобілізації.

Чи потрібні особливі умови для таких військових, як загалом вони проходять службу та навчання на полігонах?

Про це ми розпитали у трьох військових, які за різних обставин потрапили до війська — хтось прийшов добровольцем, когось – мобілізували. Кожен з них розповів BBC Україна про умови служби, потреби інсулінозалежних, рівень навантажень та ставлення командирів.

Коли мобілізують з цукровим діабетом

Як і з більшістю хронічних хвороб, не придатні до війська лише ті, хто має значні порушення.

У випадку цукрового діабету — це понад два приступи кетоацидозу (забагато цукру в крові) або гіпоглікемії (занадто мало цукру в крові), що підтверджені медичними документами. Також це можуть бути серйозні ускладнення, такі як, наприклад, сильне ураження очей, нервів, нирок або судин. Або ж потреба у більше ніж 60 одиницях інсуліну на добу.

Підпис до фото, Аналіз кровіЯкщо ж діабет середньої тяжкості — з легшими ускладненнями та контрольованим станом (тобто людина потребує не більше 60 одиниць інсуліну на день або приймає цукрознижувальні таблетки) — то вона вважається придатною до служби у військових частинах забезпечення, тилових центральних пунктах, вищих військових навчальних закладах та установах.

Якщо людина має легкі порушення обміну речовин, гормональні збої та стани, які добре контролюються дієтою, ліками чи способом життя і не викликають серйозних ускладнень — вона повністю придатна до служби.

Прихований діагноз

Військовий Вадим вперше пішов служити у 2014-му, був добровольцем Батальйону оперативного призначення НГУ ім. Сергія Кульчицького. Після двох років служби повернувся до цивільного життя.

У 2019-му чоловіку діагностували цукровий діабет першого типу, а через два роки він знову добровільно повернувся до збройних сил — став артилеристом.

При проходженні ВЛК у 2021-му про свою хворобу нікому не сказав, аналізи її не показали.

“ВЛК пройшов нормально. Здав аналіз крові, але вийшов здоровий. Нічого я не “вирішував”. Не знаю як, але так вийшло”.

“Я пішов туди, куди я хотів — на бойову посаду. Тут уже і командування, і побратими з розумінням ставляться. Ну і, власне, якось я справлявся плюс-мінус зі своїми задачами”.

У 2023-му військовий мало не потрапив у гіпоглікемічну кому, але, на щастя, тоді вдалося вчасно виїхати з позиції. Після лікування в Дніпрі забрав документи і повернувся в підрозділ. Повторно ВЛК не проходив — боявся, що комісують. Реабілітувався під час власної щорічної відпустки.

Підпис до фото, Військовий Вадим“Оці всі обмеження, дієти… На війні їсиш все, що хочеш, рухаєшся і колеш побільше інсуліну, щоб воно компенсувалося. Це такий, як то кажуть, хлопський підхід, а не медичний. Тому що дотримуватися дієти та всіх норм тут нереально”, — розповідає Вадим.

З часу його останнього перебування в лікарні минуло майже два роки і тепер він зізнається, що вже трохи стомлений і хвороба потрошки прогресує. За кілька місяців планує пройти медичне обстеження.

Підпис до фото, Обід на фронті“Я собі поставив певний дедлайн до кінця року. Якщо активні бойові дії не закінчаться, не буде відведення мого підрозділу десь, буду щось думати і вирішувати за результатами обстеження”.

“Зараз брат в моєму підрозділі служить, я за нього переживаю і коли поруч, то все-таки якось мені спокійніше”, — міркує військовий у свої майже сорок років.

“Не дали забрати з дому інсуліни”

Друга історія про Клима Братківського, який має цукровий діабет середньої тяжкості, а за рішенням ВЛК у березні 2025-го визнаний придатним до служби у ТЦК, навчальних центрах і тилових частинах.

За його словами, до кінця травня він мав відстрочку у зв’язку з навчанням. Братківський запевняє, що його просто забрали з приміщення ТЦК і відвезли у збірний пункт.

За словами чоловіка, йому не дали можливість забрати з дому інсуліни та мобілізували, попри відстрочку. Він каже, що не бачить перспектив оскарження дій ТЦК, тому жодних скарг щодо самої мобілізації не писав, але вимагав надати йому ліки

“Надали інсуліни після другої скарги на номер 1512 — “гаряча” лінія міністерства оборони”, — каже Братківський.

Зараз чоловік проходить навчання на одному із полігонів, необхідні ліки друзі надіслали поштою, дотримуватися дієти не має можливості.

“Вимушений їсти те, що є. Сам готувати не можу, в наметі окремого харчування немає, звичайно, це не готель”.

Підпис до фото, Клим БратківськийЧоловік розповів, що інструктори на полігоні зважають на фізичний стан мобілізованих. Зокрема, дають можливість виконувати вправи без екіпірування, що важить близько 15 кілограмів.

“Дві ночі я спав в наметі, де не було опалення, а потім командир роти надав поліпшені умови для проживання, тому за це йому дякую. Плюс надали місце в холодильнику для зберігання інсулінів”, — розповідає мобілізований.

Його день на полігоні починається о 5-30, а завершується о 22-00. Між графіком потрібно встигнути поміряти цукор і зробити чотири уколи інсулінів.

“Цукор ввечері, на жаль, високий. Це все пов’язано із простудою та харчуванням, оскільки в армії важко дотримуватися певної дієти”.

Клим Братківський після полігону сподівається отримати посаду у частинах забезпечення:

“Можу сказати, що оскільки я володію комп’ютером, юрист, то, можливо, десь знайдеться робота типу діловода, а може буду колоти дрова або сидіти на складі”, — каже мобілізований.

BBC надіслала запит до Голосіївського ТЦК міста Києва з приводу обставин мобілізації Клима Братківського. Відповідь на момент публікації не надійшла.

Зниження рівня навантажень на БЗВП — буде

Наразі усі мобілізовані — і повністю придатні, і ті, хто придатний до служби в тилу — навчання на полігонах проходять разом. Їхні розклади чи меню нічим не відрізняються. Але це планують змінити вже з 1 травня.

У Генштабі повідомили, що військові, визнані придатними у тилових частинах, проходитимуть БЗВП місяць, замість 45 днів, фізичні навантаження для них зменшаться та будуть сформовані окремі навчальні підрозділи.

“Ідеться саме про колишню категорію “обмежено придатних”, які відповідно до змін у законодавстві мають проходити службу виключно в тилових частинах — згідно з рішенням військово-лікарської комісії”, — написали у Генеральному штабі ЗСУ.

Офіцер групи підготовки одного з навчальних підрозділів з позивним Доц каже, що інструктори на полігонах переважно знають про хвороби курсантів і наразі вирішують ці питання в “робочому порядку”.

“Можуть звільнити від якогось заняття, або там, де бійці мають бути в повному спорядженні, людині дозволяють плити з плитоноски витягнути і так далі. Ніхто з інструкторів не налаштований “поламати” бійця. Ми розуміємо, що маємо випускати людей, які мають успішно проходити службу, кожен на своїй ділянці”, — розповідає Доц.

Він сам отримав статус придатного до служби в тилу після того, як на позиції порвав зв’язки на коліні. Став інструктором у лютому 2024-го року. До того з травня 22-го служив в бойовому батальйоні командиром спочатку мінометного, а потім артилерійського взводу.

На його думку, ідея того, щоб люди з хронічними хворобами проходили БЗВП в окремих групах, має право на існування.

Підпис до фото, “Набір” інсулінозалежного“Але зараз це дуже важко технічно організувати. Всі люди, умовно, які йдуть в одну бригаду, попадають в один і той же навчальний центр. Оскільки відсоток цих обмежено придатних малий, то організувати формально їм навчання по окремій програмі буде дуже важко. Хоча б через те, що у нас страшний дефіцит інструкторів”, — міркує військовий.

На думку Доца, було би правильно повністю здорових вчити в одних центрах, а хворих — у інших. Але тоді треба було б міняти всю організацію проходження БЗВП.

“Це логістика. Так одна річ, наприклад, 20 бійців з одного центру забрати в бригаду, інша річ збирати їх по п’яти чи семи навчальних центрах по одному. Тобто питання насправді важче, ніж воно на поверхні виглядає”.

Зміни, які запровадять вже 1 травня, Генштаб розробив з урахуванням рекомендацій уповноваженої президента з питань захисту прав військовослужбовців та для доукомплектування підрозділів забезпечення.

Підпис до фото, Ольга Кобилинська (Решетилова)Ольга Кобилинська (Решетилова), уповноважена президента з питань захисту прав військовослужбовців та членів їхніх сімей, у коментарі для BBC припустила, що зміни у БЗВП не мали б додати навантаження інструкторам:

“Адже на підготовку придатних до служби у частинах забезпечення витрачатимуть менше часу — 30 днів, а не 45. У разі, якщо кількість новобранців збільшиться, планується також залучення додаткових інструкторів, які зосередяться на навчанні курсантів речам, важливим саме для тилових частин”, — сказала Ольга Кобилинська (Решетилова).

Небажання командирів брати хворих?

Під час проходження БЗВП, або після нього у хронічних хворих з’являється ще одне питання — де вони далі будуть служити та чи зможуть вони там адаптуватися зі своїми діагнозами та обмеженнями.

Таку проблему мав третій військовий Володимир, який служить у ЗСУ з червня 2024-го року і також має цукровий діабет.

“Запросили до бусіка, все як має бути. Цього ж дня пройшов ВЛК. Визнали придатним для служби у ТЦК, навчальних центрах, тилових частинах і т.д. Вже вночі завезли на рівенський полігон. Там глянули на мої діагнози, почули про інсулін і відпустили”.

Через діагноз йому складно було знайти місце для служби. Це поширена ситуація, коли людину із хронічною хворобою не хочуть до себе брати військові частини. Загалом за два місяці Володимиру виписали вісім бойових повісток.

“Усюди, де мене возили, – мене не брали. Ці емоційні гойдалки дуже недобре впливали на мене і мою сім’ю, бо кожного разу із цих восьми доводилось прощатися”, — каже чоловік.

Інструктор Доц підтверджує, що жоден командир в бойовій чи тиловій частині насправді не зацікавлений в тому, щоб до нього приходив особовий склад з хронічними хворобами.

“Є ризик, що надалі цей боєць буде більше лікуватись, ніж служити, а умовно, списати людину з війська набагато складніше, ніж його туди взяти”, — каже Доц.

“Виходить, що ці люди висять на балансі частини, заповнюють штатний розклад і командир не може на цю посаду взяти людину, яка зможе служити більш-менш адекватно”.

“Таким людям як я — в армії не місце”

Володимир називає себе “вимушеним добровольцем” — оскільки через хворобу його ніхто з підрозділів не хотів брати, зрештою місце служби він знайшов сам.

“Обрав службу в Силах безпілотних систем, новий на той час рід військ. Був певен, що мій цивільний досвід там згодиться”, — каже Володимир.

Навіть базова загальна військова підготовка для нього була складною.

“Це дуже виснажливе дійство навіть для здорового молодика. А для чувака з цілим букетом болячок на п’ятому десятку – і поготів. Це дуже добре розуміли наші медики”.

“Я “відмічався” у них майже щодня. Вони мене, наскільки могли припильновували, доводили ротному, взводному та інструкторам специфіку мого захворювання”, — згадує чоловік.

Найважче на полігоні було справитися зі спекою, оскільки навчання відбувалися влітку. Чоловік схуд на 15 кілограмів.

Підпис до фото, Їжа на полігоні“Через емоційні та фізичні стреси, незвичне харчування, швидку втрату ваги, цукор почав дуже інтенсивно стрибати, почались гіпоглікемічні стани. Після кількох таких випадків мене відправили у регіональний військовий госпіталь, де я пробув фактично третину БЗВП”, — каже Володимир.

Він розповідає, що цукровий діабет — дуже інтимна хвороба, тому важливо перебувати в тісному контакті із самим собою і розуміти власні потреби. Особливо під час військової служби. Також не завадить підтримувати зв’язок з ендокринологом, хоча б онлайн.

“Слід розуміти дію своїх медикаментів, прислухатися до організму. Інсулін повинен зберігатись у холодильнику. Чергова шприц-ручка не повинна перегріватись, бо інсулін може втрати свою дію”, — пояснює військовий.

Він запевняє, що усі, кого зустрічав на своєму шляху у війську, — враховували його стан. Окрім лікарів ВЛК і працівників ТЦК.

“Останні керуються законом, який спущений згори. Всі інші переконані, що таким людям як я — в армії не місце”, — каже Володимир.

Відповідальність ВЛК і ТЦК

На думку військового Доца, проблема з хронічними хворими є, і тому потрібно більше накладати відповідальності на рівень ВЛК.

“Щоби не було такого, що лікар ліпить умовно всім статус придатний, а у людини там три грижі. Потім командири не знають, що з тим робити, а цей лікар, в принципі, і цей начальник ТЦК жодної відповідальності не несуть”, — каже Доц.

Олексій Розумов, який працює у Дніпровському РТЦК міста Києва, зазначає, що ТЦК не може визначати стан здоров’я людини, це робота лікарів.

“Задача ТЦК — доставляти на ВЛК чи в навчальний центр”, — каже військовий. Він потрапив на службу у ТЦК після поранення і сам має інвалідність.

На його думку, якщо людина знає про свої хвороби, їй варто пройти ВЛК самостійно, а не чекати, поки їй запропонують це зробити співробітники ТЦК.

“Багато людей, в яких є якісь захворювання, багато людей, в яких є певні підстави не йти на фронт, не йти в армію. Але ці люди чомусь за понад два роки після наказу, що всі повинні оновити дані, цього не роблять. Що заважало це зробити?” — міркує Олексій Розумов.

Військовий заперечує, що ТЦК має вплив на рішення ВЛК.

“Оскільки нас залучають доправляти людей в навчальні центри, ми знаємо, що там можуть цих хворих завернути назад. Розподільчий центр повинен їх потім відправляти до лікарів знову проходити дослідження. То навіщо нам казати працівникам ВЛК: “Роби їм отак чи отак”? Щоб я привіз людину назад і в результаті ніякого результату?” — каже військовий.

За його словами, перевірка здоров’я кожного мобілізованого самою ВЛК не обмежуються. Кожен навчальний центр має власних лікарів, які також перевіряють новобранців.

“Поки триває навчальний процес, а це півтора місяця, людина може поскаржитися, приїжджають медики. І якщо в неї є вади по здоров’ю якісь, то ці медики відвозять її до шпиталю. Там вже є в неї всі шанси, що її ретельно перевірять і доведуть, що в неї є захворювання якісь”, — каже військовий.

У березні цього року у Верховній Раді підтримали в першому читанні законопроєкт 12442, який посилює кримінальну відповідальність для представників ТЦК та ВЛК.

Кримінальна відповідальність передбачатиметься за призов людини, у якої є законні підстави не служити, або навпаки – за незаконне звільнення людини від призову. Можливо, вдруге за законопроєкт голосуватимуть у квітні.

Підпис до фото, У польових умовах дотримуватися режиму неможливоТим часом артилерист Вадим, який служить з цукровим діабетом вже багато років, радить іншим діабетикам та інших хронічним хворим, які підлягають мобілізації, підготуватися завчасно — знайти місце служби, взяти відношення.

“Без цього всього людину можуть розподілити в такий тиловий підрозділ, де буде більше стресу, ніж в бойових умовах”,

“Навряд чи таких людей братимуть на безпосередньо бойові посади. Але навіть у тилу треба мати завдання, з якими зможеш справитися, і відповідну психологічну атмосферу. Стрес дуже впливає на перебіг хвороби”, – каже військовий.