Наскільки впливовими насправді є Папа Римський і Католицька церква

Підпис до фото, Папа Іван Павло ІІ зустрівся із президентом СРСР Михайлом Горбачовим у Ватикані у 1990 році

• Author, Лебо Дісеко
• Role, кореспондент з питань релігії
• 12 хвилин(и) тому

Згідно із останніми підрахунками Ватикану, понад 1,4 мільярда людей є католиками. Це близько 17% населення світу.

Не дивно, що Папа Франциск зібрав натовпи під час свого візиту до Азії у 2024 році. Наприклад, у Східному Тиморі його месу просто неба відвідали половина населення країни.

За рік до цього, під час візиту Франциска до двох африканських країн, понад мільйон людей були на месі у аеропорті Кіншаси у Демократичній республіці Конго – і це під пекучим сонцем.

Але здатність залучати таку кількість людей – і таку прихильність – лише одна з ознак тривалого впливу як самого Папи Римського, так і Католицької церкви у світі.

Папа є не лише провідником вірних католиків, але й головою держави-міста Ватикан, а також її керівного органу – Святого престолу.

За міжнародним правом Святий престол вважають суверенною державою, що формально означає, що він може брати участь у міжнародній діяльності, маючи повноцінні дипломатичні відносини із 184 країнами, а також із Європейським Союзом. Як голова цієї держави, а також провідник понад мільярда вірних Папа є одним із найбільш впливових духовних лідерів.

Підпис до фото, Згідно із підрахунками Ватикану, понад 1,4 мільярда людей є католикамиСвятий престол має статус постійного спостерігача в ООН, що дає йому доступ до однієї з найвпливовіших організацій у світі.

Попри те, що цей статус не дає повного права у голосуваннях, він дозволяє представникам Ватикану відвідувати засідання і використовувати свій вплив під час дискусій.

Наприклад, під час підготовки Паризької кліматичної угоди у 2015 Папа Франциск назвав “пихатими невігласами” тих, хто ставив фінансові міркування вище зусиль із збереження планети. Час та формулювання цього застереження сприйняли як дороговказ для країн Глобального півдня.

У 2024 році Святий престол заблокував обговорення прав жінок під час кліматичного саміту ООН після суперечки щодо геїв і трансгендерів. Проєкт передбачав фінансову підтримку жінкам, які борються зі змінами клімату.

Ватикан, Саудівська Аравія, Росія, Іран та Єгипет висловлювали побоювання, що угода передбачатиме допомогу і жінкам-трансгендерам, а також хотіли, аби прибрали згадки про гомосексуальних жінок. Хоча Католицьку церкву і критикували за таку позицію, цей випадок проілюстрував той вплив, який вона має на формування політик та життя людей по всьому світу.

Угода про нормалізацію відносин між США та Кубою у 2014 році є іншим прикладом успішної папської дипломатії. Тодішній президент США Барак Обама та кубинський лідер Рауль Кастро публічно подякували Папі Франциску за допомогу у досягненні згоди.

Папа Франциск написав листа обом лідерам, а також організував таємну зустріч у Ватикані для того, щоб підготувати дипломатичний прорив, хоча після цього за президента Дональда Трампа США відійшли від угоди.

Підпис до фото, Папа Франциск та президент США Барак Обама під час візиту Понтифіка до Вашингтона у 2015 році Саме внесок Церкви у демократію є найбільшим її досягненням за останні 25 років, вважає професор Девід Голленбах з Центру релігії, миру та світу в університеті Берклі, США.

Другий Ватиканський собор у 1960 році, на якому церква критично оцінила своє вчення та напрямок руху, зосередився на захисті прав людини та релігійної свободи. І це, за словами професора Голленбаха, стало “великим проривом”.

Він вказує на думку політолога і науковця Самюеля Гантінгтона, який писав, що “під час папства Івана Павла ІІ і до початку папства Франциска, три чверті країн, які переходили від авторитаризму до демократії, були країнами із потужним католицьким впливом”.

“Почалося з Іспанії та Португалії, які відходили від Франко та Салазара, а потім це поширилося на Латинську Америку. Згодом – на такі країни як Філіппіни та Південну Корею, де також є міцна присутність католицизму”, – каже професор Голленбах, перефразовуючи Гантінгтона.

Він нагадує про Папу Івана Павла ІІ, діяльність якого допомогла перейти до демократії у його рідній країні – Польщі, та “врешті призвела до розпаду Радянського Союзу та встановленню демократії у багатьох частинах колишньої Радянської імперії”.

Підпис до фото, Заключна церемонія Другого Ватиканського собору в Римі у 1965 році Втім, Ватикан не завжди здатен направляти світових лідерів. Коли віцепрезидент США Джей Ді Венс, який є католиком, використав теологію, аби виправдати діяльність президентської адміністрації у питанні міграції, Понтифік написав жорсткого листа, в якому нагадував, що сам Ісус був біженцем.

“Цар” американських кордонів Том Гоман, також католик, відповів: “Папі треба опікуватися Католицькою церквою”.

У 2020 році колишній президент Бразилії Жаір Болсонару так само жорстко відповів Папі Франциску по тому, як Понтифік висловився за захист Амазонки. “Може, Папа є аргентинцем, але Бог – бразилієць”, – заявив Болсонару.

Вплив Католицької церкви слабшає і у Європі, де багато хто вважає, що консервативна риторика церкви щодо таких соціальних питань як права ЛГБТ+, контрацепції та абортів не відповідає реаліям ХХІ сторіччя.

І відмова Папи Франциска дозволити жінкам ставати священниками чи дияконисами лише підкреслює це.

Підпис до фото, Папа Франциск під час меси під відкритим небом у Східному Тиморі у 2024 році Попри те, що в Латинській Америці Католицька церква залишається впливовою силою, цей вплив слабшає.

Колись церква визначала формулювання в законах та пропагувала заборону на аборти у всьому регіоні, проте за останні 20 років Уругвай, Мексика, Аргентина та Колумбія зробили аборти більш доступними – попри католицьке вчення.

Євангелічні церкви також зростають у кількості прихильників та політичному впливі у регіоні. У Бразилії, країні із найбільшою кількістю католиків у світі, католицизм вже не є головною релігією. А невпинний потік історій про сексуальне насильство з боку священників, а також роль церкви у приховуванні цих випадків, підірвало позиції церкви у всьому світі.

І все ж, той, хто очолює Католицьку церкву, і надалі матиме такий вплив, який має мало хто з інших лідерів.

Частково це походить від посади Папи на чолі найбільшої гілки християнства, частково – від головування в окремій країні Ватикан.

Чи є це цілування ніг представників воюючих сторін у Південному Судані або ж втішання мігрантів у таборі для біженців в Греції, дії Понтифіка, сама його роль у Католицькій церкві буде і надалі формувати світовий порядок денний.