Джерело: www.volynpost.com
Вдома, у селі Скулин Ковельського району, на захисника чекає матір і сестра. Зі слів 62-річної матері, Людмили Самрук, про звільнення сина з полону дізналася у суботу, 19 квітня.
“На святу суботу мені подзвонили, мужчина, і сказав, що «ваш син звільнений з полону. Я думала, що буду скакати від щастя до неба”, — пригадує жінка і додає, що почула голос сина на наступний день, коли святила у церкві великодній кошик.
Олександра мобілізували наприкінці 2024 року, два місяці навчання на полігоні, далі – передова. Там, каже сестра експолоненого Ольга, брат отримав поранення — наступив на міну.
“Щось з ногою у нього там, пальці, п’ятка. Це ми вже зараз дізналися. Він не виходив на зв’язок, я вже в п’ятницю мала йти у військкомат. Але товариш знайшов його у списку полонених”, — говорить Ольга.
У полон військовослужбовець однієї із механізованих бригад потрапив у селі Дачне, що на Донеччині. Росіяни утримували пораненого Олександра два місяці. Увесь цей час, каже Людмила Самрук, молилася Богу за повернення сина додому.
“Як він був у полоні, я ночами не спала. Я чекала свого синочка, я молилася. Я його дуже люблю. Всі люди надіялися, родина, друзі, однокласники, що він таки прийде з полону. Ми його в Бога вимолили”, — додала матір.
До війни Олександр здобув освіту слюсаря-механіка, працював на місцевій пилорамі, захоплювався риболовлею. Жінка сподівається, що син якнайшвидше одужає і зможе допомогти їй у господарстві, як це робив до війни.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
