Як СБУ підірвала Кримський міст. Всі деталі спецоперації

• Author, Дмитро Власов та Відділ розслідувань ВВС
• Role,
• 47 хвилин(и) тому

З самого ранку 8 жовтня 2022 року невелике коло співробітників, близьких до голови СБУ Василя Малюка, з нетерпінням чекали наближення російської вантажівки DAF до Кримського мосту. За сім місяців до цього президент України Володимир Зеленський наказав українським спецслужбам знищити цю артерію постачання зброї російським військам.

Розробку багатоскладового плану розпочали навесні 2022 року, а реалізували – на світанку 8 жовтня, наступного дня після дня народження Володимира Путіна.

Малюк твердить, що це було не символічним збігом, а ретельним планом: “Міст був для РФ як символ: ворог витратив на його будівництво 8 млрд доларів. Цей міст мегазахищений. А ми показали, що здатні проводити власні спецоперації на такому важливому для ворога об’єкті”. Весь світ облетіли кадри зруйнованого мосту, під час вибуху загинули п’ятеро людей.

СБУ, посилаючись на дані власної розвідки, твердить, що одразу після вибуху російські слідчі затримали 22 людей, але через брак доказів не змогли довести провину більшості з них. Російська влада звинуватила у причетності до вибуху вісьмох людей, які, на її думку, діяли у складі “злочинної групи”. Українські спецслужби наполягають, що не йшлося ні про яку групу, а людей використовували всліпу.

“Ми сім кіл пекла пройшли, стільки людей втемну використали! Їм всім інкримінують співучасть у терористичному акті. Хоч насправді вони займались звичними для них рутинними справами. Це були звичайні російські контрабандисти”, – розповідав Василь Малюк в інтерв’ю NV в 2023 році.

СБУ поділилася з ВВС кількома подробицями свого плану.

Для маскування вибухівки обрали харчову плівку, бо цей звичайний побутовий товар не повинен був викликати жодних підозр. Спершу придумали, як заливати гексогенову суміш у труби харчової плівки, потім – моделювали на полігоні склад цих труб у вантажівці та підривали.

Підпис до фото, Керченський міст до і після підривуНеобхідно було досягти ефекту повної однорідності рулонів з вибухівкою, щоб жоден російський чи інший сканер не помітив різниці. Нарешті задум СБУ передбачав потрійну взаємодублюючу систему детонації на випадок, якщо російські РЕБи “зіб’ють” основні налаштування.

Залишалося лише одне питання – як довезти цей вантаж на Кримський міст?

“Набір випадкових людей”

У лютому 2025 року у Ростові-на-Дону розпочався суд на вісьмома чоловіками, звинуваченими у підриві Кримського мосту восени 2022 року. Всі вони наполягають на своїй невинуватості. “Набір випадкових людей, які опинилися не в той час не в тому місці”, “Кого впіймали, грубо кажучи, тих і притягли до кримінальної відповідальності” – так ВВС описали процес адвокати.

Слухання у російському суді одразу ж зробили закритим і офіційно почути версію обвинувачених і їхнього захисту стало неможливо. Однак ВВС отримала більше тисячі сторінок матеріалів російської кримінальної справи, включно з протоколами допитів усіх звинувачених.

На підставі отриманих матеріалів справи ВВС розповідає ключові факти, як саме реалізували спецоперацію СБУ.

Зовсім коротко обставини підриву Кримського мосту можна описати так.

Влітку 2022 року херсонський фермер Роман Соломко примудрився доправити на окуповану територію свій вантаж, який замовив у Китаї і який на пів року застряг у Туреччині.

Про нетривіальний маршрут, яким він зумів це зробити, Соломко розповів своєму знайомому Михайлу Цюркалу. Той запропонував використати цей же шлях для контрабанди, але спершу – довезти цим шляхом у Крим плівку для теплиці, “для якої є покупці”. Соломко погодився допомогти – а потім вантаж несподівано для всіх вибухнув на Кримському мосту.

Як склався маршрут для вибухівки

Все почалося у квітні 2021 року. Підприємець з Херсонщини Роман Соломко замовив у Китаї обладнання для виробництва добрив.

Соломко був директором сільськогосподарського підприємства “АПК Грін Лайн”. За обладнання він заплатив китайській фірмі майже 50 тисяч доларів. Як він пізніше пояснював на допитах, аналогічне обладнання в Європі коштувало би у разів десять дорожче.

Обладнання мали доставити в порт Одеси і далі землею привезти на Херсонщину. План зірвався через російське вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року. Цінний вантаж застряг у порту в Туреччині.

Соломку порадили перевезти обладнання з Туреччини у порт міста Поті в Грузії. Вантажем зайнялася компанія, очолювана, як сказав сам Соломко, “якимось Леваном” – брокером Леваном Бенашвілі.

Той запропонував схему: він переоформляє вантаж на себе, потім у порту Поті товар завантажують у фуру, яка прямує до Вірменії. Там вантаж офіційно розмитнюється (у Вірменії та Росії єдиний митний простір) і далі прямує знову через Грузію в Росію. Оскільки вантаж за документами надходив до Росії з дружньої країни Вірменії, його без проблем мали б пропустити.

До Грузії фермер Соломко поїхав особисто в серпні 2022 року: познайомитися з брокером Бенашвілі, переоформити вантаж і відправити його далі. Із собою Соломко покликав свого сусіда по багатоквартирному будинку в Херсоні Дениса Ковача.

Перед відправкою вантажу до Криму його треба було перевантажити на складі на півдні Росії. Про допомогу в пошуку складу Соломко попросив свого приятеля Володимира Злобу, також з Херсонщини.

Злоб і Соломко були знайомі кілька років, у них були “товариські стосунки”. Злоб займався оптовими поставками зерна, овочів і фруктів. Після російської окупації він став возити овочі, фрукти і зерно вже в анексований Крим.

Сам Соломко зареєстрував свою компанію в Росії. Судячи з усього, фермер був особисто знайомий із заступником голови окупаційної адміністрації Херсонської області Кирилом Стремоусовим (нині вже покійним).

СБУ твердить, що родина Соломка з перших днів повномасштабного вторгнення сприяла окупаційній владі, а пізніше він отримав дозволи для безперешкодного пересування на окупованих територіях і зброю з документами. А для транспортування “вибухової” плівки на півострів через Кримський міст він використовував хороші стосунки з російськими правоохоронцями.

У серпні 2022 року, коли обладнання з Китаю складним шляхом через Грузію і Вірменію вже їхало в Росію, Злоб на прохання Соломка став шукати склад для перевантаження. Він звернувся до “єдиного його знайомого” на території Росії, Артема Азатьяна, юриста ТОВ “Агро-бізнес” – у компанії був великий склад у місті Армавір Краснодарського краю. Азатьян погодився.

Пізніше цей маршрут і цей склад зіграють свою роль у вибуху Кримського мосту.

У вересні 2022 року обладнання для виробництва добрив – перший вантаж – дійсно благополучно привезли на склад в Армавірі. Пізніше його частково перевезли до Нової Маячки Херсонської області в господарство Соломка, а частина вантажу на момент арешту всіх чоловіків все ще зберігалася на російському складі.

Як у житті героїв з’явився вантаж із будівельною плівкою

Історія другого вантажу – двадцяти з гаком тонн будівельної плівки в рулонах, чиї циліндри, як виявилося пізніше, були начинені вибуховою речовиною, – розпочалася з телефонної розмови Дениса Ковача, сусіда Соломка по багатоквартирному будинку в Херсоні, удвох із яким вони їздили в Грузію.

Уся інформація про Ковача відома тільки зі свідчень Соломка – той був знайомий із Денисом особисто.

Соломко розповів на допитах, що Ковач нібито дев’ять років відбував покарання у житомирській в’язниці (за якою статтею – невідомо), потім два роки працював у Європі. Після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну Ковач, за словами Соломка, займався “нелегальним перевезенням людей з України до Грузії” (ВВС не може незалежно підтвердити цю інформацію).

У Грузії Ковач, за поясненнями Соломка, постійно розмовляв із якимось “Мішею контрабандистом” – Михайлом Цюркалом. Коли Цюркало почув, що чоловіки зайняті доставкою вантажу обхідним шляхом до Росії, він зацікавився і попросив контакти Соломка.

Соломко говорив на допитах, що під час телефонного знайомства Цюркало “сміючись сказав, що він “мало не головний контрабандист Європи”. Володимир Злоб також згадував на допитах, що у Соломка з’явився новий знайомий “Міша із Закарпаття, потужний контрабандист”.

Як доказ провини Соломка російський слідчий пізніше навів критичне зауваження фермера в листуванні з Цюркалом. Цюркало переслав Соломку фрагмент новинної передачі. “Ну об***, з ким не буває, про 3х денну операцію”, – написав у відповідь Соломко (йшлося про намір Путіна “взяти Київ за три дні” – ВВС).

Цюркало запропонував Соломку використати знайдений маршрут для перевезення в окуповану Херсонську область товарів з Європи, Туреччини та Грузії, наприклад, запасних частин до тракторів і автомобілів. За словами Злоба, Соломко зацікавився, бо це “могло принести хороший прибуток”.

Соломко пояснював на допитах, що Цюркало майже одразу сказав йому, що в нього є в Болгарії “плівка, на яку є покупці”, попросив контакти брокера Левана Бенашвілі і переслав Соломку фото документів на вантаж і фотографії самих рулонів із плівкою. Бенашвілі подивився на фотографії і “прокоментував, що документи на вантаж не повинні бути українськими”.

Далі “контрабандист” Цюркало і брокер Бенашвілі переважно спілкувалися напряму. Супроводом вантажу з будівельною плівкою зголосився зайнятися Денис Ковач, той самий сусід Соломка по багатоквартирному будинку, він же літав для цього в Грузію.

Кінцевим одержувачем рулонів із плівкою, як з’ясувалося вже під час слідства, Бенашвілі тоді вказав створене восени 2021-го московське ТОВ “Лідер”. Пізніше слідство встановило, що воно було зареєстроване на 22-річного жителя Москви без його відома, а за вказаною адресою замість офісу була кімнатка зі сміттєпроводом і туалетом. Підписи на документах виявилися підробленими.

Шлях плівки з вибухівкою: Грузія – Вірменія – Грузія – Росія

Шлях вантажу з будівельною плівкою і захованою всередині вибухівкою йшов із Грузії через Вірменію, потім знову через Грузію в Росію – тим самим шляхом, яким Соломко зміг доставити своє обладнання з Китаю.

Везти його з Поті в Росію випало водієві-далекобійнику Артуру Терчаняну, 37-річному громадянину Вірменії.

Перевезення виглядало рутинною роботою: 25 вересня Терчаняну зателефонував його начальник із грузинської транспортної компанії і повідомив, що є нове замовлення – у порту міста Поті завантажити рулонний целофан і перевезти його в Росію. Про походження вантажу далекобійник нічого не знав, хто був господарем вантажу і замовником, начальник не пояснював.

На завантаженні, як Терчанян розповідав на допитах, було четверо незнайомих чоловіків. У морському контейнері на піддонах у два ряди перебували рулони целофану, обмотані прозорою плівкою. На плівці були написи чорного кольору “made in China”.

Палети з плівкою завантажили і запломбували, до водія підійшов брокер, “на вигляд грузин за національністю” (Леван Бенашвілі), і передав йому пакет документів на вантаж – целофан описали як “поліетиленову будівельно-ізоляційну плівку” масою близько 22,7 тонн.

Ще один незнайомий чоловік передав йому готівкою оплату за рейс. Потім від диспетчера транспортної компанії по WhatsApp прийшло повідомлення, що целофан необхідно відвести в місто Армавір Краснодарського краю.

Дорогою вантаж проходив усі необхідні перевірки. У Вірменії співробітники митниці попросили зірвати пломбу і ретельно оглянули вантаж, зокрема вирізали з рулону великий шматок плівки на експертизу. Вміст причепа також двічі оглядали за допомогою рентген-апаратів. Співробітники митниці пізніше свідчили, що вони навіть не пам’ятають цих рентгенологічних оглядів, тому що “нічого підозрілого зафіксовано не було”.

Грузія також заявляла, що вантаж перетинав її кордони з проходженням усіх необхідних перевірок і не викликав жодних підозр.

Начальник відділу окупаційної Кримської митниці пізніше пояснював у своїх показаннях, що під час аналізу рентгенівського зображення одним із критеріїв перевірки є однорідність вантажу. Якщо щільність вибухової речовини та поліетиленової плівки максимально збігаються, то виявити вибухову речовину практично неможливо.

Російські експерти вважають, що Терчанян не міг навіть підозрювати про вибухівку. Вони проаналізували листування та голосові повідомлення водія-далекобійника і дійшли висновку, що стверджувати, що він знав або хоча би підозрював про наявність у вантажі замаскованої вибухівки, неможливо.

Але слідчі заявили, що це скоріше свідчить про “високий ступінь конспірації” “злочинної групи”.

Терчаняну слідчий також поставив у провину “п’ять смайликів”. Терчанян надіслав їх у відповідь на голосове повідомлення свого начальника, власника транспортної компанії в Грузії, який жартома запропонував “у митних документах написати, що мав статеві зносини з матір’ю російського президента (виражені грубою нецензурною лайкою), а також написати слова “Слава Україні! Героям слава!”.

На КПП “Верхній Ларс” Терчанян прибув 5 жовтня. Тоді ж йому зателефонував незнайомий чоловік (пізніше слідство встановило, що це був Денис Ковач) і запитав, “ти ж целофани везеш?”, згадував водій. Ковач попросив водія під час під’їзду до Армавіра зателефонувати Артему Азатьяну, юристу ТОВ “Агро-бізнес”.

Наступного дня Терчанян приїхав на склад компанії “Агро-бізнес”, там розвантажився і поїхав уже за новим замовленням.

Що сталося на складі у російському Армавірі

Компанія “Агро-бізнес” була сімейним підприємством – старший брат Георгій Азатьян працював директором, молодший Артем – юристом. Фірма переробляла соєві боби і виробляла корми для тварин. Навесні 2022 року Артем Азатьян познайомився з Володимиром Злобом, коли той почав постачати з Херсонської області в Армавір соєві боби.

Згоду на розвантаження на складі “Агро-бізнесу” дав Артем Азатьян. Як і у випадку з першим вантажем, це сталося завдяки ланцюжку послуг підприємців один одному та вже налагодженим зв’язкам.

Нічого підозрілого в проханні щодо вантажу Азатьян не побачив. “Це звичайна практика партнерських відносин, тим паче у сфері сільського господарства, і це не несло жодних фінансових витрат”, – пояснював він на допитах. Його самого при цьому ні під час розвантаження, ні під час зантаження рулонів у нову вантажівку наступного дня на складі не було.

На місці був його старший брат, директор компанії Георгій Азатьян. Він узагалі був не в курсі домовленостей і дізнався про все тільки за фактом появи фури. Як згадував Артем на допитах, побачивши незрозумілу машину з вантажем, Георгій “зателефонував і в грубій формі поцікавився, для чого привезли поліетиленову плівку і де її зберігати, на що він пояснив, що її зберігання займе один день”.

Утім, Георгій Азатьян розповідав на допитах, що загалом він не надто здивувався, “оскільки їхні знайомі постійно просять залишити якийсь вантаж на кілька днів”.

Наступного дня на територію “Агро-бізнесу” приїхав вже новий водій, Махір Юсубов, який пізніше загинув під час вибуху вантажівки на Кримському мосту (транспортна компанія, де він працював, також взяла замовлення на доставку за оголошенням).

Як в історію потрапили ще двоє людей

6 жовтня 2022 в історію виявилися втягнуті ще двоє чоловіків.

Першим став знайомий Володимира Злоба, підприємець Олександр Билін.

Після розвантаження в Армавірі вантаж із плівкою потрібно було завантажити вже в нову фуру і відправити в Сімферополь. Соломко через Злоба вийшов на Биліна, який був готовий допомогти.

Олександр Билін багато років займався оптовими постачаннями фруктів і овочів до Воронежа і в Москву, спочатку з анексованого Криму, а з літа 2022 року ще й з окупованої Херсонської області. Під ці поставки він регулярно замовляв вантажні автомобілі.

На допитах Злоб розповідав, що він попросив саме Биліна допомогти знайти машину випадково – у нього було кілька контактів, і Билін першим узяв слухавку.

Злоб розповів Биліну телефоном, що “плівка приїхала з Грузії, перебуває на чужій базі та її потрібно забрати найближчим часом, тобто сьогодні-завтра”. Питань у Биліна, що за плівка, не виникло, “оскільки він знав, що Злоб займається овочами і йому вона могла знадобитися для парників”, пояснював сам Билін на допитах.

Іншим чоловіком, втягнутим в історію, виявився Олег Антипов із Петербурга, до якого Олександр Билін переадресував прохання Злоба знайти машину. Антипов працював главою логістичної компанії, і пошук машин із водіями під той чи інший вантаж був його рутинною роботою – у сфері логістики він працював понад десять років. Вони з Биліним були знайомі по роботі: Билін регулярно замовляв Антипову підбір транспорту для перевезення овочів і фруктів.

Як пояснював Билін на допитах, “він подзвонив першому-ліпшому логісту” з тих, із ким був знайомий по роботі. Антипова він “не виділяв і не мав до нього особливого ставлення”. Звернувся саме до нього він тому, що “його номер був останнім у його набраних номерах”.

Антипов зі свого боку офіційно прийняв замовлення: обговорив зі Злобом вагу і маршрут вантажу (21 тонна, Армавір – Сімферополь), після чого публічно розмістив заявку на біржі приватних вантажоперевезень Ati.su.

Протягом години на це оголошення відгукнувся приватний підприємець, на якого працював водієм загиблий Махір Юсубов.

“Іван Іванович”. Людина, яка все знала

Спочатку контакти “Івана Івановича” надіслав фермеру Соломку його сусід по будинку в Херсоні Денис Ковач. Ковач, зі свого боку, імовірно, отримав їх від “контрабандиста” Цюркала.

Уранці 7 жовтня “Іван Іванович” почав наполегливо телефонувати Злобу і цікавитися, чи завантажили плівку в нову машину на армавірському складі. На дзвінки та повідомлення від “Івана Івановича” Злоб відповідав, що щойно завершиться навантаження і машина вийде зі складу, він йому повідомить.

Замовляючи машину, Злоб повідомив Антипову контакти вантажоодержувача. Ім’я – “Іван Іванович”. Контактний телефон – номер із російським префіксом +7, додзвонитися на який технічно виходило лише в месенджері Telegram. “Іван Іванович” дав Злобу ще один номер для зв’язку по WhatsApp – теж з російським префіксом +7.

В одній із телефонних розмов з “Іваном Івановичем”, як згадував на допитах Злоб, був “дивний фон, начебто хтось стоїть поруч і підказує або просто велике приміщення, де розмова віддається відлунням”. Також, згадував Злоб, зі спілкування у нього “склалося враження, що “Іван Іванович” нічого не розуміє у вантажоперевезеннях і не орієнтується в логістиці транспорту”.

Увечері 7 жовтня “Іван Іванович” сам зателефонував Антипову і попросив телефон нового водія, щоб особисто бути з ним на зв’язку. У розмові він “висловлював переживання за вантаж і просив встигнути на розвантаження до ранку 8 жовтня, мотивуючи це небажанням платити вантажникам за очікування прибуття вантажу”, – згадував Антипов на допитах.

Коли наступного дня Антипов дізнався з новин про вибух на Кримському мосту, він безуспішно намагався додзвонитися до водія Юсубова. Потім він зателефонував “Івану Івановичу”, але телефон був недоступний і автоінформатор “відтворював повідомлення українською мовою”.

Далі Антипов написав “Івану Івановичу” в месенджері WhatsApp, на що “отримав відповідь, що помилився номером”.

На всі інші повідомлення Антипова “вантажоодержувач” уже не відповідав, але “на них стояли позначки про прочитання (сині галочки)”, говорив логіст на допитах.

Як у справу потрапив орендодавець сім-карток із Липецька

Найостаннішим, восьмим у низці заарештованих, став підприємець із Липецька Дмитро Тяжелих, який заробляв здачею в оренду сім-карт.

Це легальний у Росії бізнес, коли компанії скуповують вживані сім-карти і віртуально здають їх в оренду на короткий термін. Найчастіше люди орендують віртуальні номери для реєстрації сервісів, що вимагають ввести номер телефону – наприклад, щоб завести другий акаунт в тій самій соцмережі або щоб завести акаунт у месенджері, не вказуючи своїх особистих даних (наприклад, для розсилки реклами). Дзвонити і приймати дзвінки на віртуальні номери неможливо.

Віртуальний номер зазвичай надається на 15-20 хвилин, чого вистачає для реєстрації на будь-якому сайті або в месенджерах. Клієнти реєструються на сайті за допомогою електронної адреси, поповнюють баланс банківським переказом або криптовалютою й отримують віртуальний номер. Код підтвердження, необхідний для реєстрації будь-де, приходить користувачеві в особистий кабінет на сайті.

Саме за допомогою оренди віртуальної сім-картки “вантажоодержувач Іван Іванович” зареєструвався в месенджері Telegram увечері 5 жовтня. Він зайшов на сайт компанії “Онлайнсім”, де працював Дмитро Тяжелих, із Києва і за оренду віртуального номера розплатився криптовалютою.

Російське слідство встановило, що єдиною дією “Івана Івановича” з віртуальним номером стала якраз реєстрація в Telegram.

Співпраця з російським слідством

Ніхто з восьми обвинувачених чоловіків не намагався переховуватися від слідства.

Навпаки, Володимир Злоб, дізнавшись про вибух із новин, особисто поїхав на місце передбачуваної доставки вантажу.

Логіст Олег Антипов, зіставивши, що міг вибухнути вантаж, на який він оформляв заявку, сам за своєю ініціативою прийшов у ФСБ у Петербурзі – його “ще й не одразу прийняли”.

Водій Терчанян спокійно поїхав за новим вантажем у П’ятигорськ і встав в електронну чергу на митницю у зворотний бік.

Фермер Соломко, власники складу в Армавірі брати Азатьяни і підприємець Билін самі приїжджали на допити і намагалися допомагати слідству. Тяжелих спокійно жив у себе вдома в Липецьку.

Співпраця і відкритість чоловіків не завадили російському слідчому дійти висновку, що вони були “організованою групою”, яка “характеризувалася високим ступенем організованості, що було видно в ретельності та тривалості планування і підготовки злочинів з використанням методів конспірації”.

“Слідство виходить із того, що обвинувачені не могли не знати про вибухівку і вибух на мосту. Тільки з матеріалів справи цей висновок не випливає і доказів цьому немає”, – сказав ВВС один з адвокатів.

Затримати і допитати “контрабандиста” Михайла Цюркало, сусіда Соломка Дениса Ковача і брокера Левана Бенашвілі російські слідчі так і не змогли.

Жодних деталей про людину, яка представлялася телефоном вантажоодержувачем плівки, росіянам з’ясувати теж не вдалося. У матеріалах справи він так і фігурує як “Іван Іванович” – саме так, у лапках.

На думку Василя Малюка, успішна операція СБУ на Кримському мосту “фактично зруйнувала міф про непереможність Росії і про “могутність” її спецслужб” та полегшила контрнаступ на Херсонщині восени 2022 року.

Після другої атаки морськими дронами Sea baby у липні 2023 року, ВС РФ перестали повноцінно використовувати Кримський міст у військових цілях.