Джерело: www.volynnews.com
Як розповів волинянин, на захист держави став у 57 років, а демобілізувався майже рік тому, пише Суспільне.
З його слів, виховувався в патріотичній сім’ї та це вплинуло на його становлення. Тому коли почалася повномасштабна війна, Олександр пішов боронити державу.
«Пішов зразу з перших днів. Дружина з розумінням сприйняла, бо час такий, треба йти. З недовірою вперше поставились – вже старий чоловік прийшов, але нічого! Як почали, вийшли на спортмайданчик, всі зрозуміли, що можна працювати», – сказав волинянин.
Читати ще: «Дивлюсь у тепловізор, а він весь червоний»: волинський нацгвардієць розповів про оборону позицій
У війську Олександр Гаврилюк служив старшим солдатом у мобільно-вогневій групі 39-го зенітно-ракетного полку.
«Прикривали ППО, цілі свої, техніку прикривали. Фіксували кожен пуск, бо дехто каже: «Продають зброю». Ні! Кожен пуск фіксується на відеокамеру, для того, щоб звітувалися», – розповів волинянин.
Після 2,5 років служби чоловік демобілізувався. У місцевому ліцеї Ківерців Олександр Гаврилюк наразі викладає предмет «Захист України».
У цій школі чоловік працював вчителем фізкультури понад 30 років. Тричі на тиждень веде уроки фізкультури та викладає «Захист України» для учнів 10-11 класів, передаючи свій військовий досвід молодшому поколінню.
«Нова програма якраз вийшла по захисту України й освоюю нову професію. Постійно прив’язую свою розповідь з тими подіями під час війни. Вони (учні – ред.) освоюють турнікет в екстремальних умовах, нормативи виконують, збирають-розбирають зброю, показуємо мінування, розтяжки. Використовуємо пластикові муляжі», – сказав чоловік.
У вільний від роботи час Олександр розписує ящики від снарядів у власній майстерні. Художньою обробкою деревини почав займатися орієнтовно 30 років тому. Його різьбу по дереву можна оглянути в костелах Ківерців, Торчина і Затурців. З його слів, раніше працював, аби забезпечити сім’ю, а зараз прагне займатися творчістю.
«Почав малювати ікони на ящиках з-під патронів, з–під гранат. Люблю працювати на дубові, бо там така монументальна тверда дошка. Ці ящики перетворюються, трансформуються в ікони,і повертаються назад як оберіг для наших захисників», – розповів волинянин.
Щодо створення ікон Олександр зазначив: після армії це була його перша робота. Найголовніше у цьому ремеслі, говорить чоловік – це знання людської анатомії.
«Анатомію людську треба згадати, відпрацювати. Ісус цей має бути, рельєф на дубові, щоб був вигляд, що ця історія стара дуже, але вічна. Вона повинна проростати з дерева і відновлюватися», – сказав волинянин.
У творчому доробку Олександра Гаврилюка – понад 100 виробів із дерева. Зараз волинянин працює над двома роботами та надалі планує більше часу присвятити творчості.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
