Джерело: www.volynnews.com
Захід став продовженням лекцій, що вже відбулися на інших факультетах ВНУ. Цього разу військові розповіли про свою службу, структуру ССО, функціонал різних підрозділів і поділилися особистим бойовим досвідом.
«Ми – чинні військовослужбовці, нас через поранення перевели з бойових на небойові посади. Тепер займаємось, зокрема, просвітницькою діяльністю. Адже майбутнє цієї країни – це ви, студенти. І патріотичне виховання молоді не менш важливе, ніж бойова служба», – зазначив Шрек.
Військові почали зустріч із діалогу про те, як студенти розуміють призначення Сил спеціальних операцій. Шрек пояснив, що ССО мають три ключові напрями: бойові підрозділи, інформаційно-психологічні операції та організація Руху опору – включно з підрозділами, які діють в тилу ворога.
Перед тим, як перейти до розповіді про кожен з напрямів, військові наголосили на важливості інформаційної війни. «Ця війна стала можливою через пропаганду. Якщо людині роками нав’язувати брехню, вона починає в неї вірити, тільки таким чином росіяни могли піти з нещадною війною на іншу країну», – наголосив Шрек.
Особливу увагу під час зустрічі військові приділили Руху опору – одному з ключових напрямів діяльності ССО, що розвивається в умовах повномасштабної війни. Як зазначив Шрек, йдеться про організацію і ведення так званої партизанської війни на окупованих територіях або в тилу ворога. Її головна мета – зниження військового потенціалу противника через дії, які дезорганізують його сили.
Військовий із позивним Кит своєю чергою наголосив, що до Руху опору можуть долучитися різні люди: від фахівців у певних сферах до звичайних мешканців окупованих територій. Важливо лише мати бажання чинити спротив. Навіть маленький акт – малюнок українського прапора на стіні чи передача інформації – має велику вагу. «Коли ворог бачить, що населення не скоряється, це його демотивує», – пояснив військовий.
Однак долучитися до Руху опору не так просто. Кандидати проходять ретельну перевірку, щоб виключити ймовірність, що вони можуть бути пов’язані зі спецслужбами окупантів або намагатися діяти як подвійні агенти. Адже інформаційна безпека та довіра – критично важливі для успішної роботи підрозділів.
Студенти активно ставили питання – зокрема, про вербування з боку противника. Військові підтвердили, що такі спроби відбуваються постійно, однак українська контррозвідка також не сидить без діла і проводить таку ж роботу.
Окремим блоком розмови стали вимоги до майбутніх військовослужбовців Сил спеціальних операцій. За словами Шрека, потрапити до лав ССО надзвичайно складно – і морально, і фізично. До відбору не допускаються особи з кримінальним минулим або залежностями. Усе починається з суворого відбору на етапі рекрутингу.
Військові наголосили на відмінностях у відборі цивільних та чинних військових. Цивільні мають змогу долучитися до ССО, пройшовши спеціальний відбір і підготовку, а от військовим складніше – для них обовʼязковим є проходження так званого Q-курсу, який триває чотири місяці. Це інтенсивна програма, що охоплює фізичну, тактичну, психологічну та бойову підготовку.
Шрек також розповів, що в ССО важлива універсальність кожного бійця. Наприклад, оператор дрона повинен уміти не лише керувати БПЛА, але й надавати першу медичну допомогу, володіти стрілецькою зброєю, забезпечити зв’язок, орієнтуватися на місцевості, керувати авто. Бо в умовах бойових дій хтось один мусить вміти замінити іншого.
Крім бойових посад, у ССО існує й значна кількість небойових: логістика, зв’язок, діловодство, бухгалтерія – кожна з них є критично важливою для виконання завдань.
Згадали і про діяльність 73-го центру морських операцій, який здійснює бойові дії на воді, та про новостворені рейнджерські полки з важкою технікою.
Наприкінці зустрічі студенти поцікавилися у військових, який бій був для них найважчим.
На це Шрек відповів не про саму операцію, а про найважчі емоції: втрату побратима на полі бою. Він поділився спогадом про друга із позивним Прапор, який поліг під час виконання завдання – лише за 30 метрів від ворожих окопів. Бійці зазнали поранень та були змушені евакуюватися, тіло друга лишилося на території, яку контролював противник. Упродовж десяти днів вся група працювала над тим, щоб повернути побратима додому. І це вдалося.
«Це наше ставлення. Ми всі – як зграя», – сказав він.
Кит додав: «Найважчий бій – це, мабуть, із собою. Коли ти йдеш на завдання – всередині порожнеча, ти перемикаєшся. Але коли повертаєшся і розумієш, що загинув твій побратим – це дуже важко».
Зустріч завершилась тривалими оплесками. Подібні комунікації зі студентами та ознайомлення з роботою Сил спеціальних операцій плануються проводити й надалі.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
