“Ніч з 23 на 24 квітня не була спокійною та тихою. Росія здійснила масований ракетно-дроновий удар по Україні. Ворог запустив 215 повітряних цілей. За даними Повітряних сил, вдалося збити 48 ракет та 64 БПЛА. Тобто ефективність ППО склала близько 50%.Це був перший настільки масований обстріл України у 2025 році. Загалом Росія не проводила подібних атак”, — повідомляє: ua.news
Ніч з 23 на 24 квітня не була спокійною та тихою. Росія здійснила масований ракетно-дроновий удар по Україні. Ворог запустив 215 повітряних цілей. За даними Повітряних сил, вдалося збити 48 ракет та 64 БПЛА. Тобто ефективність ППО склала близько 50%.
Це був перший настільки масований обстріл України у 2025 році. Загалом Росія не проводила подібних атак як мінімум з кінця 2024-го, тобто фактично півроку. Та судячи з усього, відносне затишшя, пов’язане з відсутністю масових обстрілів, відходить у небуття.
Як відбувалася ця атака? Що вирізняє її з-поміж інших схожих ударів? Чи йдеться в даному випадку про якісь політичні сигнали з боку Кремля? Політичний оглядач UA.News Микита Трачук разом із експертами розбирався в питанні.
Удар по Україні 24 квітня 2025: як відбувалася атака
Це була класична комбінована повітряна атака РФ, яка викликала стійке дежавю та спогади про 2022 та 2023 роки. Ворог використав одночасно кілька сотень повітряних засобів ураження.
Тактика також була доволі класичною. Спершу Росія запускала дрони, які десятками кружляли над українськими містами, виявляючи ППО та перенапружуючи систему оборони. Після цього в хід йшли ракети, які постійно змінювали курс задля того, аби їх було складніше збивати. Потім — короткий перепочинок та нові пуски.
Атака почалася ввечері 23 квітня та тривала до ранку 24-го. Її наслідки — не менше 12 загиблих станом на 17:30 (на жаль, ця цифра не є остаточною та може змінюватися), а також понад 100 поранених по всій Україні.
Найбільше цієї ночі постраждали Харків та Київ. У «першій столиці» зафіксовано як мінімум 24 вибухи, є поранені, пошкоджені житлові будинки, автівки громадян та інфраструктура. У Києві ж прильоти та/або падіння уламків сталися в 5 з 10 районів міста. Є зруйновані будинки, пошкодження інфраструктури, промислових та цивільних підприємств.
Всі загиблі та майже всі поранені — саме в Києві. Повітряні сили інформують, що українська столиця була основним напрямком атаки.
Втім, під вогнем окупантів в ніч на 24 квітня опинилися й інші міста та регіони України. Зокрема, Житомир та область, Павлоград на Дніпропетровщині, низка населених пунктів Київщини, передмістя Хмельницького та Запоріжжя.
За даними ПСУ, на Україну цієї ночі летіло:
- 11 балістичних ракет Іскандер-М/KN-23;
- 37 крилатих ракет Х-101 зі стратегічних бомбардувальників Ту-95мс;
- 6 крилатих ракет Іскандер-К;
- 12 крилатих ракет Калібр;
- 4 керовані авіаційні ракети Х-59/Х-69 із літаків тактичної авіації;
- 145 ударних БпЛА Shahed/дронів-імітаторів різних типів.
В цьому обстрілі звертають на себе увагу декілька речей. З одного боку, він був досить типовим для Російської Федерації та війни в Україні загалом. З іншого боку, нетиповими були саме цілі ударів ворога.
Раніше від подібних атак страждала, як правило, вітчизняна енергетика. Незрозуміло, чи то Росія відмовилася від своєї давньої ідеї «вимкнути» Україну, чи то вона планує спробувати досягти цього наступного разу. Однак саме в ніч на 24 квітня енергетична інфраструктура не була ключовою ціллю ударів, а зранку в українських домівках було і світло, і вода.
Скоріше за все, цього разу метою РФ було ураження якихось промислових об’єктів та/або складів. По мережі гуляють відео з ударами по Києву та Харкову. На них видно, що ракети чітко, одна за одною падають приблизно в одні й ті самі точки. Тобто Москва принаймні в деяких випадках намагалася бити кудись прицільно.
Втім, не обійшлося і без типових історій цієї війни. Зокрема, в Харкові одна з російських ракет влучила у «надважливий військовий об’єкт»: футбольне поле біля школи в одному зі спальних районів міста. А в Києві ракети уразили житлові будинки.
Станом на 17:30 досі продовжувався розбір завалів. Серед загиблих були й діти. Це свідчення того, що Кремль вчергове здійснив військовий злочин, убивши та поранивши безліч цивільних мешканців. До речі, російське міноборони традиційно заявило, що удари наносилися виключно по військовому виробництву, а всі цілі нібито уражені. Жодних жертв серед мирного населення, а також атаки по суто житловій інфраструктурі ворог, як завжди, не визнає.
Що означає удар 24 квітня?
Далеко не завжди варто шукати політичні та інші підтексти у подіях, які відбуваються під час війни. Сутність останньої полягає в тому, що вона, як правило, розвивається суто у своїй власній військовій логіці.
Однак подібний підхід був релевантним у минулі роки, особливо в 2022 та 2023. Тоді бойові дії перебували в постійній динаміці, наступи росіян змінювалися контрнаступами ЗСУ, а про жодний мирний процес не могло бути й мови. Масовані повітряні атаки ж взагалі траплялися щомісяця, якщо не частіше, і були просто загальним фактором.
Та наразі за вікном — кінець квітня 2025 року. Як міжнародна, так і внутрішня ситуації сильно змінилися. А головним лейтмотивом останніх місяців є мирний процес та все, що з ним пов’язано.
Тож в даному кейсі легко прослідковуються не тільки військові, але й суто політичні задачі. Як мінімум це своєрідний тиск на Україну та її керівництво. Адже масований обстріл відбувся під час дуже активного мирного процесу — і на фоні провалу вчорашньої дипломатичної зустрічі в Лондоні, яку UA.News докладно аналізувало.
Кремль явно незадоволений тим, як розвиваються події. Також очевидно, що на його умови поки що ніхто не пристає — окрім хіба що США. Тож не виключено, що таким чином Москва передає свій «полум’яний привіт» Києву, як в переносному, так і в прямому сенсі.
Також можна розглядати удар 24 квітня як випад в бік президента США. Дональд Трамп є, мабуть, найголовнішим адвокатом швидкого миру та ключовим актором, який забезпечує мирні зусилля станом на зараз. До речі, під час написання цього моменту текстовий редактор підкреслив слово «мирні» як помилку, запропонувавши змінити слово на «марні». Дуже сумний символізм.
Як би там не було, саме американський лідер, схоже, бажає миру більше за всіх. Звичайно ж, не від гуманізму та людяності, а у власних цілях, але це не змінює суті. Буквально вчора Трамп вчергове заявив, що Росія нібито дуже хоче завершити війну. І ось в ніч на 24 квітня Москва на весь світ продемонструвала, як насправді вона цього «бажає». Складається навіть враження, що Путін робить все це навмисно, аби нівелювати всі зусилля свого американського візаві.
Зазначимо, що і Трамп вже відреагував на цю ситуацію, причому різко негативно. Зокрема, заявив, що його не влаштовують удари РФ по Києву та закликав Путіна зупинитися.
Нарешті, даний удар є прямим свідченням різкої ескалації та чергового загострення війни, що, авжеж, повністю суперечить мирному процесу. Особливо враховуючи той факт, що таких обстрілів не було дуже давно. Незрозуміло, чи було це пов’язано з бажанням догодити Трампу, чи мало під собою суто практичні причини. Втім, тепер можна констатувати точно: фігура президента США точно не є для Кремля запобіжником, а для України — щитом від масованих повітряних ударів.
Думки експертів
Політолог, директор соціологічної служби «Український барометр» Віктор Небоженко впевнений: жодних військових задач у цьому обстрілі Кремль не ставив. Ефект мав бути суто політичним.
«Військової логіки тут взагалі немає. Це спроба змусити ОП підписати невигідний для України договір, погодитися на умови передачі 4 областей і Криму Росії. Більше нічого тут немає. При цьому в даному договорі є вимоги до України і немає вимог до Росії. Такої практики в міжнародному праві немає… Такий страшний обстріл України та, зокрема, Києва — це зроблено навмисно, це тиск на Банкову… Звичайно ж, їм (російському керівництву — ред.) не шкода наших життів, наших зруйнованих домівок. Вони бачать успіх у цьому. Але проблема в тому, що навіть якщо Україна підпише такі «мирні угоди», Росія все одно продовжить бомбардування. Тому що по відношенню до РФ немає ніяких санкцій. Ми віддаємо області, а Росія не робить нічого. Так не робиться, це — капітуляція. Адже жодних гарантій для України немає. Тож навіть якщо ми підпишемо все, чого від нас вимагають — обстріли продовжаться. Наступного ж дня Росія скаже, що Україна порушила умови миру — і війна продовжиться. Таке вже неодноразово бувало у світовій історії», — вважає Віктор Небоженко.
Військовий ЗСУ та політолог Кирило Сазонов взагалі впевнений, що немає ніякого мирного плану і мирного процесу. Фактично, триває обговорення якихось віртуальних речей, тоді як на землі продовжується реальна війна.
«Нам так активно доводять необхідність терміново піти на умови Кремля… І наче не дурні люди. Я не знаю, як ці люди зараз приїдуть у Запоріжжя чи Краматорськ і пояснять місцевим, що вирішили віддати їхні міста окупантам… Реального сценарію припинення вогню по ЛБЗ ніхто поки не пропонує. А всі меседжі з Москви та Вашингтону ми, звичайно, чуємо. Але підкріплюються ці гарні пропозиції погрозами, шантажем і ударами по мирних містах. Що ставить під сумнів усі позитивні сторони пропозицій. Тому що не буває так, аби в рай тягнули за яйця», — зазначив Кирило Сазонов.
Загалом же вимальовується сумний парадокс. Чим частіше та гучніше з високих кабінетів десь у Америці розповідають про майбутній мир, який настане вже «ось-ось незабаром» — тим гіршою стає ситуація на землі та в небі. І це об’єктивний факт: зростає кількість штурмових дій, інтенсифікуються удари по українських містах, а тепер до всього цього додалися ще й масовані повітряні атаки, яких не було майже півроку.
Все це свідчить про одне: політична риторика радикально розходиться з військовою реальністю. А події, які відбуваються, свідчать про що завгодно, крім одного: що мир вже близько.
