Якщо Трамп вийде з переговорів: що чекає на Україну

29 квітня 2025 року державний секретар США Марко Рубіо попередив: якщо Росія та Україна не запропонують конкретні плани щодо припинення російсько-української війни, Сполучені Штати відмовляться від ролі посередника. Речниця Держдепартаменту Теммі Брюс процитувала Рубіо, який сказав, що настав час, коли «обидві сторони повинні надати конкретні пропозиції щодо того, як припинити цей конфлікт».

Утім, що саме може статися з підтримкою України, якщо нова адміністрація США дійсно вирішить вийти з переговорів? Чи означатиме це припинення військової допомоги, обміну розвідувальними даними, скасування санкцій проти Росії, можливо, навіть блокування продажу зброї європейським союзникам? Розбираємо.

«Америка понад усе»Дональд Трамп ще під час свого першого президентського терміну (2017–2021 рр.) не приховував скепсису щодо НАТО, Євросоюзу та участі США у міжнародних конфліктах. Під гаслом «Америка понад усе» (America First) він неодноразово висловлювався за зменшення фінансування безпекових програм за кордоном, вимагаючи більшої відповідальності від союзників.

У 2024 році риторика посилилась. Під час виступів Трамп заявляв, що «він би закінчив війну в Україні за 24 години» (згодом він пояснив, що його обіцянка завершити війну Росії проти України за одну добу була «трохи саркастичною»), а також що «американський платник податків не зобов’язаний фінансувати чужу війну». Його прихильники в Конгресі вже у 2023–2024 роках неодноразово блокували нові пакети допомоги Києву.

Щоправда, намагання очільника Білого дому закінчити війну швидко поки не увінчалася успіхом. Ані Україна як жертва безпідставної агресії, ані сама агресорка-Росія не збираються йти на поступки – територіальні передусім, принаймні вони про це не повідомляли. Тож все частіше адміністрація Трампа артикулює виходом із перемовного процесу в разі, якщо сторони не дійдуть згоди.

Наприкінці квітня президент США заявив, що, на його думку, президент України Володимир Зеленський готовий поступитися Кримом Росії в межах угоди про припинення вогню в російсько-українській війні. Попри те, що президент України неодноразово заявляв, що ніколи цього не зробить.

Іншим разом Дональд Трамп в інтерв’ю виданню Time заявив, що Крим «залишиться з Росією», і висловив сумнів у вступі України до НАТО.

У РФ тим часом назвали умовою для миру в Україні визнання російськими шести регіонів.

«Я думаю, що такий сценарій є реальним, оскільки все ж таки вони бачать зараз у Вашингтоні, що швидко досягти результату якогось позитивного для них немає можливості. Вони поки що не можуть цього зробити. Тому в принципі затягується цей процес. І він потихеньку стає таким токсичним для Трампа, оскільки він всім обіцяв, що швидко все владнає і вирішить, тобто він завищив планку очікувань», – розповів у коментарі Радіо Свобода директор Центру міжнародних досліджень Володимир Дубовик.

Ба більше, каже Дубовик, при ймовірному виході Вашингтону із переговорів США можуть продовжити співпрацю з Росією щодо тих питань, які будуть цікавити Трампа та російського керманича Володимира Путіна.

«Пріоритет для нього завжди був не стільки закінчити війну РФ проти України, скільки відкрити новий етап співробітництва з Росією. Він це може зробити, навіть вийшовши з мирного процесу. Тому в принципі тут нема суперечки великої. Я думаю, що вони навіть за умови того, що Росія буде продовжувати атакувати Україну, зможуть домовлятися про виведення відносин на новий рівень між Вашингтоном та Москвою», – каже Дубовик.

І хоча вихід США з перемовного процесу цілком реальний, нині він може використовуватися як чергова спроба тиску на Київ, вважає Дубовик.

«З’являються все нові й нові вимоги. І це невипадково, бо Москва через Вашингтон буде транслювати свої нові вимоги до України. І значна частина з них, як ми розуміємо, будуть для Києва абсолютно неприйнятними. Тому, зрештою, все одно Україна буде вважатися винною. Тому заяви про можливий вихід з процесу – так, можуть бути додатковим варіантом тиску на Україну», – аналізує директор Центру міжнародних досліджень.

Зброя: чи припиниться постачання?Одна з головних загроз – відмова США надавати нові поставки зброї Україні. У 2022–2024 роках Сполучені Штати передали Україні системи HIMARS, ракети ATACMS, бронетехніку, артилерію, засоби ППО, дрони та боєприпаси. Без цього арсеналу ЗСУ було б дуже важко стримувати наступи армії РФ, про що неодноразово казав й президент України Володимир Зеленський.

У випадку ймовірного виходу США з перемовного процесу існує загроза повного відсторонення Вашингтону від Києва, включно із допомогою зброєю, вважає Дубовик. Це ж стосується й обміну розвідувальною інформацією.

«Якщо вони продовжать надавати розвідувальну інформацію, то це не так вже й погано. Адже військової допомоги там вже, мабуть, майже зовсім не лишилося нічого від попередньої адміністрації. Й в майбутньому від нинішньої адміністрації, беручи до уваги те, що вона контролює Конгрес, чи можна очікувати якусь нову військову допомогу? Думаю, що ні. Тому зараз йдеться лише про використання тих грошей, що там ще лишалося від Байдена, плюс надання розвідувальних даних. При цьому чи можуть замінити інші якісь партнери у питанні розвідувальних даних? Здається, що ні. Тож це, мабуть, найбільш болюче», – каже Дубовик.

З іншого боку, вважає Дубовик, якщо від України за надання розвідувальних даних будуть вимагати «кардинальних територіальних поступок», то Києву варто подумати, чи потрібні взагалі такі домовленості.

Ще одним важливим питанням є потенційний дозвіл адміністрації Трампа купувати американське озброєння союзникам, щоб передавати його Україні. Йдеться насамперед про системи ППО Patriot.

«З одного боку, це, мабуть, схвально було б сприйнято Трампом, оскільки він хоче продавати речі й заробляти гроші. Але при цьому, можливо, знаючи, що це прямує до України, він може відмовиться. Тоді це буде більшою проблемою», – розповідає Дубовик.

У 2024 році Європа почала активніше шукати способи передачі своїх систем протиповітряної оборони Києву. Але на континенті таких ресурсів небагато, і більшість країн розраховують на швидке поповнення запасів коштом закупівель у США.

Колишній генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссен раніше висловлював думку, що хоча існує ризик, що Трамп може скоротити військову допомогу Україні, він «навряд чи змусить українців погодитися на несправедливу мирну угоду». Расмуссен зазначив, що Трамп «не захоче виглядати переможеним, і тому може уникати нав’язування Україні невигідних умов».

Санкції проти РосіїПід час першої каденції Трампа в бік його адміністрації неодноразово лунали дорікання у м’якому ставленні до Кремля. Саме за його правління США не запровадили значних нових санкцій після отруєння Скрипалів, а деякі обмеження проти російських олігархів були пом’якшені або обійдені.

Зокрема, у січні 2019 року Міністерство фінансів США зняло санкції з трьох компаній, пов’язаних із російським олігархом Олегом Дерипаскою: «Русал», En+ Group та EuroSibEnergo. Це рішення було ухвалене, попри опір з боку Конгресу, де багато законодавців висловлювали занепокоєння щодо можливого впливу Дерипаски на ці компанії.

Зняття санкцій викликало критику з боку демократів, які вважали, що це послаблює тиск на Росію та її олігархів. Деякі аналітики також зазначали, що це рішення могло бути сприйняте як сигнал про готовність США до пом’якшення своєї позиції щодо Росії.​

Нині, вважає Дубовик, в разі виходу США з переговорів сценарій пом’якшення або навіть зняття санкцій з РФ цілком ймовірне. Хоча й, потенційно, буде не таким болючим, як санкції, накладені ЄС.

«Ми поки що не бачимо жодного тиску на Росію з того часу, як Трамп повернувся в Білий дім. Тому, на мою думку, найбільш вірогідний сценарій – це поступове зняття санкцій з Росії, навіть за умов, якщо Росія не домовляється про мир з Україною. Інший варіант, що вони просто за інерцією собі існують, ці санкції. Росія при цьому виживає, бо вони не такі болючі від США, як від Європейського союзу», – прогнозує Дубовик.

Президент США Дональд Трамп заявив у березні, що він «серйозно розглядає» можливість запровадження банківських санкцій, інших санкцій і тарифів проти Росії, поки не буде досягнуто припинення вогню і мирної угоди з Україною.

Якщо не США, то хто?У разі виходу США з процесу ЄС опиниться перед необхідністю не просто «допомагати Україні», а частково брати на себе стратегічне лідерство. Це не лише фінансове питання – мова про політичну координацію, логістику, розвідку, озброєння, підтримку населення, вважає Дубовик.

Однак повноцінно замінити США у переговорному процесі Європа навряд зможе в першу чергу через позицію Москви.

«Якщо Вашингтон виходить з цього процесу, то Європа може зробити таку спробу заявити про себе, як, скажімо, заміну Вашингтону в цьому процесі. Але я думаю, що Москва на це не піде. Бо позиція Європи така зараз все ж, що ми просто маємо продовжувати підтримувати Україну, а Росія вже там відступає і робить якісь поступки», – каже Дубовик.

Історик та член Британської академії Домінік Лівен вважає, що «існує вузьке вікно можливостей для завершення конфлікту в Україні, визнаючи політичні та стратегічні реалії на місцях». Він підкреслює, що за умови зменшення підтримки з боку США «Європа повинна взяти на себе відповідальність за допомогу Україні у відновленні та стабілізації».

Уявити когось іншого, приміром, Китай чи Туреччину, в цій ролі теж малоймовірно. Тому у разі виходу Вашингтону із процесу на перемовинах про перемир’я у будь-якій його формі можна буде поставити крапку, вважає директор Центру міжнародних досліджень.

«Туреччина, Китай, всі решта – вони можуть бути лише посередниками, вони можуть технічну функцію відіграти. Вони можуть запропонувати, скажімо, зустрітися на їхній території, вони можуть передавати сигнали. Замінника США, який би мав відповідний вплив на обидві сторони, цілком реальний на Україну й потенційно реальний на Росію, з великими ресурсами, можливостями – такого посередника більше точно немає», – каже Дубовик.