Джерело: www.radiosvoboda.org
103 медійники загинули, повідомляє Міністерство культури та стратегічних комунікацій. Дивіться їх імена тут
Напередодні Всесвітнього дня свободи преси Радіо Свобода поспілкувалося з представниками найбільших медійних організацій про роль української журналістики у часи війни та виклики, які стоять перед нею сьогодні.
«Роль журналістики під час війни критично важлива. І найперше це, звісно, фіксація правди і документування злочинів. Оскільки саме те, що знімають, розшукують, ідентифікують, записують журналісти, і є, по суті, документування злочинів», – каже Оксана Романюк, директорка Інституту масової інформації.
Чому незалежна журналістика має значенняРозслідування воєнних злочинів, передавання історій цивільних, свідчення про катування, може стати і доказами в міжнародних судах, і основою для національної історичної пам’яті, каже Романюк.
«І дуже важливо, щоб журналістика це фіксувала зараз, просто в режимі максимально оперативному, тому що, звісно, ми розуміємо, що історію потім можуть переписати ті, хто захоче виправдати агресора», – додає керівниця ІМІ.
Однак віднедавна це документування викликає суспільні дискусії.
Після російського масованого обстрілу у ніч на 24 квітня, новинний простір заповнили повідомлення про постраждалих у зруйнованому від російського ракетного удару житлового будинку у Святошинському районі Києва.
Проте деякі фото постраждалих, на яких було видно оголені та понівечені тіла, викликали суспільне обурення.
Українські рятувальники біля завалів будинку внаслідок ракетного обстрілу в Сумах, 14 квітня 2025 року.
«Зрозуміло, що журналісти не мають експлуатувати страждання», – написала Романюк у своєму блозі, де додала: «Правду про звірства потрібно не лише знати, але й бачити. Інакше це заперечення злочину».
Ще одна роль журналістики в часи війни, каже директора ІМІ, це громадський контроль і захист права суспільства на правду.
«Тобто, це такі принципи зрілої демократії, які в принципі лишаються актуальними і для часів війни», – каже Романюк.
В містах, де є незалежна журналістика, набагато краще йдуть процеси від евакуації до відновленняЄвген Заславський
Робота журналістів та журналісток під час війни прямо впливає на життя громад, вважає Євген Заславський, виконавчий директор Media Development Foundation.
«В містах, де є незалежна журналістика, набагато краще йдуть процеси від евакуації до відновлення і зворотнього зв’язку від громади до влади, до самої громади, між різними стейкхолдерами на рівні цієї громади. І мені здається, що той зв’язок, який зараз незалежні медіа побудували з основними стейкхолдерами в своїх містах, він абсолютно унікальний і для світу, і для України», – каже Заславський.
Злочини проти журналістів
- Від початку повномасштабного російського вторгнення за даними Національної спілки журналістів України (НСЖУ) та Міжнародної федерації журналістів щонайменше 117 медійників.
- Росія здійснює обстріл телевеж, захоплення та обстріл редакцій, кібер атаки.
- За даними ІМІ, 332 медіа припинили свою роботу через повномасштабну війну Росії проти України.
- Також ІМІ повідомляє про те, що нині в російському ув’язненні перебувають щонайменше 30 українських медійників.
- Загалом з 2014 року, в російському полоні побували 112 журналістів.
Вікторія Рощина загинула у російському полоні у вересні 2024 року
Українська журналістка Вікторія Рощина (вона співпрацювала з багатьма виданнями, в тому числі і з Радіо Свобода), що загинула у російському полоні, є однією з жертв російських злочинів. Цього року після повернення тіла журналістки в Україну на тілі Вікторії Рощини були виявлені численні ознаки катування, сліди розтину, а також відсутність деяких внутрішніх органів. Це з’ясували журналісти у міжнародному розслідуванні Viktoriia Project.
Досі Росія утримує в ув’язненні за надуманими звинуваченнями журналіста проєкту Крим.Реалії (Радіо Свобода) Владислава Єсипенка, якого російські силовики затримали в Криму в березні 2021 року.
Владислав Єсипенко перебуває в російскому ув’язненні вже п’ятий рік
За даними Кримської правозахисної групи Владислав – один із щонайменше 18 кримських журналістів, які є громадянами України і яких російська влада утримує в ув’язненні.
«Найскладніші випробування очікували на Владислава у підвалі ФСБ у Сімферополі, СІЗО та російській колонії», – каже дружина журналіста Катерина Єсипенко.
«Це був скрутний час, в який він міг втратити віру. Незважаючи на несправедливість і брехню правоохоронної системи РФ, жахливі умови утримання, відсутність якісного харчування і медичного обстеження та лікування, відсутність поруч друзів, членів сім’ї, домівки Владислав має сили триматися. Він знає, наскільки багато людей його підтримує, і відчуває цю підтримку, отримує багато листів від колег Радіо Свобода, незнайомців. Вдячний за це», – Катерина Єсипенко.
Катерина Єсипенко на акції на підтримку чоловіка Владислава Єсипенка, якого засудили в окупованому Криму за його журналістку діяльність до 6 років ув’язнення. Київ, 6 липня 2021 року
«Один репортаж – один удар»?«Головний виклик зараз в часи війни – це безпека, тому що українські журналісти працюють в ситуації, коли просто будь-яка поїздка на фронт може нести реальну загрозу», – каже Романюк.
Викликом також є баланс між правом суспільства на правду і обов’язком не зашкодити національній безпеці.
«Очевидно, в нас є військова цензура», – каже Заславський, про що свідчить зокрема обмеження у випадку написання про влучення під час російських обстрілів.
Також, додає експерт, журналісти виконуючи свій професійний обов’язок, часто викликають невдоволення влади.
Проблема взаємин журналістів із владою набула публічного розголосу, коли у квітні державний Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки опублікував ролик «Один репортаж – один удар», у якому пов’язав роботу журналістів з наслідками російських обстрілів.
«Такий підхід, зі слоганом один репортаж – один удар», жодним чином не сприяє покращенню інформаційної безпеки. На жаль, це стигматизує всю журналістську професію і створює передумови тиску на всіх медійників, які роками чесно виконують свою роботу», – заявила тоді у відповідь директорка ІМІ.
Кадра із ролику «Один репортаж – один удар»
Пізніше Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки видалив ролик із своїх соцмереж.
«Я вважаю, що під час війни дуже важливо розуміти і нашим органам влади також важливо розуміти, що журналісти не мають ставати пропагандистами, вони мають здійснювати журналістику, здійснювати цей громадський контроль, який в принципі, є основою стійкості суспільства», – каже Радіо Свобода Романюк.
Не менш важливий є психологічний виклик, з якими стикаються журналісти та журналістки в своїй роботі.
Я вважаю, що під час війни дуже важливо розуміти і нашим органам влади також важливо розуміти, що журналісти не мають ставати пропагандистамиОксана Романюк
«Дуже багато колег із того, що я бачу вигоріли, тому що доводиться працювати з дуже тяжкими історіями. І я бачу, що дехто просто вирішує піти в журналістики і зайнятися, як вони кажуть, більш якимись реальними речами, приєднатися до армії чи до волонтерства», – каже Романюк.
Втрата кадрів в медіа чи через мобілізацію до ЗСУ, закриття медіа або втрату фінансування, звільнення є показовим для української журналістики після 2022 року.
«Людей вимиває дуже сильно війна, дуже багато людей приєднуються до війська. 25% працівників локальних редакцій (кожного року протягом останніх трьох років – ред.) втрачали медіа, які звільняються і йдуть на інші роботи, або велика кількість людей приєднується до війська чи волонтерства», – каже Заславський.
І не менш важливим викликом стало зниження довіри українців до ЗМІ, на що вказують різні соціологічні дослідження. Як зазначають дослідники «Опори», телебачення і радіо стрімко втрачають свою аудиторію, а українці поступово перестають довіряти майже усім джерелам новин. При цьому найпопулярнішим джерелом є соцмережі, вже потім новини з веб сайтів, які обігнали телебачення.
Нові фінансові труднощіЗ повномасштабним вторгненням Росії для українських ЗМІ стало гостро питання як вижити фінансово, залишаючись при цьому незалежними.
Медіа аналітикиня Ольга Білоусенко вважає, що криза для української журналістики почалася під час пандемії коронавірусу, коли медіа вперше відчули на собі падіння рекламного ринку через локдаун. Після 2022 року також настало зменшення або повна втрата дотації від власників медіа.
«Українські медіа переорієнтувалися на грантовий дохід і почали достатньо масово отримувати грантові кошти. Звичайно, що така практика була і раніше, але в період, власне, повномасштабної війни, ця практика глибоко поширилася і вкорінилася в великій частині тих медіа, які до 2022-го року не мали грантів, не отримували їх і не працювали в цей спосіб», – каже Білоусенко.
За даними дослідження «Донорське поле підтримки медіа в Україні» від Lviv Media Forum 2024 року, обсяг підтримки, необхідний для регіональних медіа становить від 5 до 15 тисяч доларів США на місяць, а для загальноукраїнських – від 50 тисяч доларів.
Тож на початку цього року після згортання грантів USAID на підтримку медіа в Україні, скорочення фінансування на собі відчули різні медіа. Постраждали , зокрема, «Українська правда», Hromadske, Ukraїner, «Слобідський край», «Цукр», «Кавун.City», «Гречка. Кропивницький».
У відповідь Європейський Союз має намір підтримати незалежні українські ЗМІ, оголосивши пакет підтримки на суму 10 млн євро, такий конкурс оголосили на травень.
Попри скорочення підтримки США, Білоусенко не спостерігає феномену масового закриття ЗМІ.
Поки люди не захочуть платити за той контент, який вони споживають, медіа будуть триматися за якісь донорські грошіОльга Білоусенко
«Але воно (масове закриття – ред.) може зрештою статися, якщо ми не знайдемо рішення сталої і тривалої підтримки незалежних медіа. Якщо ми не знайдемо рішення, як, не тільки міжнародні донорські організації, а й громадянське українське суспільство може працювати на підтримку медіа. І якщо ми не знайдемо рішення, як сама аудиторія може працювати на підтримку медіа», – застерігає експертка.
«Поки люди не захочуть платити за той контент, який вони споживають, медіа будуть триматися за якісь донорські гроші, чи корпоративно-соціальну відповідальність. Ми маємо переконати свої локальні аудиторії в тому, що за послугу з надання суспільно важливої, затребуваної громадою інформації, потрібно платити, як і за будь-яку іншу послугу. І в нас один шлях, щоб це платили ми самі, а не влада, бізнес чи донор, чи шеф. Тому гроші і сама система залишається найбільшою проблемою. Система такого суспільного договору, що і дозволяємо донорам платити за цю інформацію», – каже Заславський.
Деякі ЗМІ, як от The Kyiv Independent та регіональне видання «Цукр», вже перейшли частково на оплату своєї аудиторії.
Міністерство культури та стратегічних комунікацій України: «Журналісти, які нині працюють в Україні, створюють важливі новини, розслідування та репортажі в умовах підвищеного ризику. Вони фіксують події війни, щоб надати Україні та світу достовірну інформацію про те, що відбувається. Медійники 24/7 збирають неспростовні докази злочинів окупантів та висвітлюють силу, подвиг і мужність наших захисників. Систематичні злочини проти журналістів і медіа, вчинені росією, становлять серйозну загрозу для свободи слова та інформаційної безпеки, підривають демократичні цінності та права людини».
