Головна проблема Китаю – далеко не тарифи Трампа. Що ж тоді?

• Author, Лаура Бікер
• Role, ВВС
• 45 хвилин(и) тому

Якщо ви вимовите ім’я Дональда Трампа у залах ринків та ярмарків Китаю, то у відповідь почуєте ледь помітний сміх.

Багатьох китайських трейдерів не налякали ні президент США, ні його 145% тарифи.

Натомість інтернет заполонили меми від користувачів з Китаю, які висміюють американців та їхню владу.

Картинки та відео, створені за допомогою штучного інтелекту, охопили не лише соцмережі, а й місцеві ЗМІ. В деяких з них президент Трамп, віцепрезидент Джей Ді Венс та технологічний магнат Ілон Маск працюють на лініях з виробництва взуття та iPhone.

Китай не пасує перед перспективою економічних проблем, а лідер країни Сі Цзіньпін чітко дав зрозуміти, що Пекін не поступиться.

За його словами, останні 70 років Китай у своєму розвитку завжди розраховував на власні сили, наполегливу боротьбу та працьовитість.

“Китай ніколи не покладався на чиюсь милість і тим більше не боявся необґрунтованого тиску”, – підкреслив Сі.

Він додав, що хоч би як змінювалися зовнішні умови, Китай зберігатиме впевненість у собі і зосередиться на реалізації власних планів.

Його впевненість частково пояснюється тим, що сьогодні Китай значно менше залежить від експорту до США, ніж 10 років тому.

З іншого боку, дії Трампа тиснуть на проблемні точки, що вже існують в ослабленій економіці Китаю. Через кризу житла, безробіття та старіння населення китайці не витрачають стільки грошей, скільки хотів би їхній уряд.

Сі прийшов до влади 2012 року з мрією про відродження Китаю. Сьогодні його прагнення зіткнулись із випробуваннями – і не лише через дії США.

Тепер питання у тому, чи послаблять тарифи Трампа економічні мрії Сі, та чи зможе він перетворити перешкоди на можливості?

Внутрішні виклики Сі

З населенням 1,4 мільярда Китай, теоретично, має величезний внутрішній ринок. Але є проблема. Через невизначеність і нестабільність китайці, схоже, не хочуть фінансово вкладатися у власну економіку.

І причина не в торговельній війні із США, а в колапсі внутрішнього ринку нерухомості. Багато китайських родин вклали всі свої заощадження в житло, в останні п’ять років ціни впали.

Стрімко скорочуються інвестиції, падають продажі, а нереалізовані об’єкти залишаються порожніми.

Колишній заступник директора статистичного відомства Китаю Хе Кен заявив, що населення Китаю не вистачить, щоб заповнити всі порожні квартири в країні.

За його даними, вільних будинків вистачить на три мільярди людей.

Підпис до фото, Китайський ринок нерухомості, що колись був стовпом економіки, переживає спад з 2021 рокуПроїдьтеся китайськими провінціями, ви побачите безліч порожніх новобудов, що утворюють цілі “міста-привиди”.

У спробі стабілізувати сектор нерухомості Китай минулого року зробив “історичні” кроки, закликавши місцеві органи влади викупити нерозпродані будинки у забудовників, що мають велику заборгованість.

Однак ці заходи не мали істотного впливу. Аналітики прогнозують, що ціни на житло в 2025 році впадуть ще на 2,5%, пише Reuters.

Представників середнього класу Китаю турбують не лише ціни на житло.

Минулого року влада підвищила на кілька років пенсійний вік. Причиною стало збільшення середньої тривалості життя та скорочення пенсійного бюджету.

Державна китайська академія суспільних наук заявила 2019 року, що пенсійний фонд країни вичерпає гроші до 2035 року.

При цьому серед молоді віком від 16 до 24 років спостерігається серйозний рівень безробіття.

Згідно з офіційними даними, опублікованими у серпні 2023 року, цей показник сягнув рекордних 21,3%.

Відтоді уряд не публікував дані про безробіття серед молоді.

Підпис до фото, Внутрішній ринок Китаю, схоже, не в змозі компенсувати потенційний економічний вплив нових тарифів СШАПроблема в тому, що Китай не може просто натиснути на вимикач і перейти від американських до місцевих покупців.

“З огляду на економічний тиск малоймовірно, що внутрішні витрати вдасться збільшити в короткостроковій перспективі”, — вважає професор Не Хуейхуа з університету Женьмінь.

“Заміна експорту внутрішнім попитом потребує часу”.

Заступник директора Центру американських досліджень при університеті Фуданя, професор Чжао Мінхао додає: “Китай не має високих очікувань щодо переговорів з адміністрацією Трампа… Реальне поле битви – це внутрішня політика Китаю, зокрема стимулювання внутрішнього попиту”.

Щоб оживити економіку, уряд оголосив про мільярдні субсидії на догляд за дітьми й підвищення заробітної плати.

Затвердили також програму на 41 млрд доларів, що пропонує знижки на такі товари, як побутова електроніка та електромобілі. Це, на думку урядовців, має стимулювати споживання.

Однак професор Чжан Цзюнь, декан факультету економіки в університеті Фудань, вважає, що це – не “життєздатний підхід”.

“Нам потрібен довгостроковий механізм, – пояснює він. – Для цього необхідно збільшувати прибутки людей”.

Це перше, що має зробити Сі. Мрія про процвітання, яку він озвучив, коли прийшов до влади 13 років тому, не стала реальністю.

Політичний тест для Сі

Китайський лідер також усвідомлює, що молоде покоління країни стурбоване своїм майбутнім. І це може обернутися проблемами для комуністичної партії: протестами чи заворушеннями.

У звіті Freedom House China Dissent Monitor вказано, що за останні кілька місяців протести, спричинені фінансовими проблемами, різко зросли.

Їх, однак, швидко придушують та цензурують в соцмережах, тому навряд чи вони зараз становлять реальну загрозу для Сі.

“Тільки коли країна і нація процвітають, кожна людина може досягти успіху”, — сказав Сі у 2012 році.

Ця обіцянка пролунала, коли економічне зростання Китаю здавалося нестримним.

Зараз це виглядає сумнівно.

Підпис до фото, Чим міцніша влада авторитарного Сі, тим менше у підприємців віри в особистий успіх та бажання ризикуватиВ останнє десятиліття країна досягла величезних успіхів у виробництві побутової електроніки, акумуляторів, електромобілів, а також у сфері штучного інтелекту.

Китай запустив чат-бот DeepSeek і випередив конкурентів із США. Китайська компанія BYD обігнала Tesla і стала провідним світовим виробником електромобілів, перевищивши обсяг продажів у 100 мільярдів доларів у 2024 році.

Однак тарифи Трампа ставлять усе це під загрозу.

Обмеження на продаж Китаю ключових чипів, зокрема нещодавня заборона на постачання чипів H20, які компанія Nvidia розробила спеціально для китайського ринку в умовах експортних обмежень, підривають амбітні плани Сі щодо науково-технологічного лідерства.

При цьому Сі знає, що американські виробники не мають такої масштабної інфраструктури та кваліфікованої робочої сили, як в Китаї, і зараз щосили намагаються знайти це в інших місцях.

Перетворити виклики на можливості

Сі також намагається зробити цю кризу каталізатором для подальших змін та пошуку нових ринків для Китаю.

“У короткостроковій перспективі деякі китайські експортери серйозно постраждають, – прогнозує професор Чжан. – Але ініціативу з адаптації експорту візьмуть на себе китайські компанії. Експортери готові чекати і шукати нових клієнтів”.

Перший термін президентства Дональда Трампа став для Китаю сигналом для пошуку нових ринків. Пекін розширив свої зв’язки в Південно-Східній Азії, Латинській Америці та Африці, а торговельна й інфраструктурна програма “Пояс і шлях” зміцнила зв’язки з так званим Глобальним Півднем.

Китай вже збирає плоди цієї диверсифікації. За даними Інституту Лоуі, понад 145 країн торгують з Китаєм більше, ніж з США.

У 2001 році тільки 30 країн обрали Пекін основним торговельним партнером замість Вашингтона.

Геополітичні переваги

Дехто вважає, що Сі може ще більше підірвати нинішній світовий порядок і представити свою країну як стабільного, альтернативного, глобального торговельного партнера й лідера.

Після підвищення тарифів китайський лідер вирушив з офіційним візитом в Південно-Східну Азію, оскільки відчував, що його сусіди почнуть нервувати через Трампа.

Близько чверті китайського експорту тепер виробляють чи постачають через другу країну, включно з В’єтнамом і Камбоджею.

Нинішня політика США також може дати Сі шанс позитивно вплинути на роль Китаю у світовому масштабі.

“Примусова тарифна політика Трампа відкриває можливості для китайської дипломатії”, – вважає професор Чжан.

Підпис до фото, У квітні Сі відвідав В’єтнам, Малайзію та Камбоджу Однак Китаю доведеться діяти обережно. Не всім країнам сподобається, що продукція, призначена для США, може в перспективі заповнити їхні ринки.

Так вже було 2016 року. Тоді через тарифи Трампа дешевий китайський імпорт, початково призначений для США, заполонив Південно-Східну Азію, внаслідок чого постраждало багато місцевих виробників.

За словами професора Хуейхуа, “близько 20% китайського експорту припадає на США – якщо цей експорт заполонить будь-який регіональний ринок або країну, це може призвести до демпінгу і жорстокої конкуренції, викликавши тим самим нові торговельні суперечки”.

Підпис до фото, Трамп підвищив мита для Китаю до 145%Однак на шляху Сі, який позиціює себе, як арбітра вільної торгівлі, є й інші перешкоди.

Китай веде торговельні війни не лише із США.

У 2020 році Пекін заборонив імпорт з Австралії низки товарів, зокрема вугілля, бавовни та омарів. А потім підвищив мита на ввезення австралійського вина та ячменю.

Експорт деяких австралійських товарів до Китаю впав майже до нуля.

Це сталося після того, як австралійський уряд закликав провести міжнародне розслідування щодо виникнення COVID-19 і знайти відповідального за його поширення по всьому світу.

Попередні дії Китаю можуть нашкодити планам Сі, оскільки багато країн не захочуть обирати між Пекіном та Вашингтоном.

Підпис до фото, Реальним полем битви нинішньої торговельної війни може стати внутрішня економіка КитаюАле навіть попри всі труднощі, Сі робить ставку на те, що Пекін зможе витримати будь-який економічний тиск довше, ніж Вашингтон.

І схоже, Трамп вже відступив: він натякнув, що мита, якими він обклав китайський імпорт, “істотно знизяться”.

На це миттєво відреагували китайські соцмережі.

“Трамп злякався” – такою була одна з найпопулярніших тем пошуку в китайській соціальній мережі Weibo після того, як президент США пом’якшив свій підхід до тарифів.

Однак, навіть якщо переговори між США і Китаєм відбудуться, Пекін грає в довгу.

Попередня торговельна війна змусила його диверсифікувати свій експортний ринок.

А нинішня змушує аналізувати власні недоліки. А от чи зможе він їх виправити, залежатиме від політики Пекіна, а не Вашингтона.