«Ліків не було, люди плакали». Де і як тепер працюють переміщені з окупації медзаклади півдня

«Ліків не було. Дуже важко було вести хронічних хворих».

«Запорізькі лікарні відчували дефіцит спеціалістів, тому що люди евакуювалися до західних регіонів та за кордон».

Від Полтавщини до Закарпаття – на вільній території України зараз працюють 57 лікарень, які раніше розміщувалися на окупованій нині території Донецької, Запорізької та Херсонської областей, повідомили у Міністерстві охорони здоров’я України.

Як правило, в релокованих закладах працюють ті ж лікарі, що були в штаті і на початку повномасштабного вторгнення. Нерідко до них приходять лікуватися знайомі роками пацієнти. Проєкт Радіо Свобода «Новини Приазовʼя» дізнавався:

• Як працюють на вільній території переміщені лікарні?
• Чи багато пацієнтів мають?
• Та хто допомагає медперсоналу облаштуватися на новому місці?

Аліна Васильченко вже 20 років працює в Якимівській лікарні невропатологом, але майже півтора року приймає пацієнтів не у своєму селищі, а в Запоріжжі. Розповідає: пацієнтів ніколи не бракувало, особливо влітку.

«У нас були цілодобові чергування. Особливо це було важко влітку. Тому ми якось звикли… До нас за чергування потрапляли дуже-дуже різноманітні хворі, травмовані. І ми працювали в цьому режимі, ми якось звикли до стресів. До чого я веду, що це допомогло адаптуватися під час повномасштабного вторгнення, і якось ми були в тонусі. В нас не було якогось такого дикого розпачу, бо до стресових ситуацій ми звикли», – каже вона.

Окупація: «аптеки пограбували, люди в розпачі»Лікарня в Якимівці розташована за 40 кілометрів від приморського селища Кирилівка. Вона була найближчою установою та в сезон обслуговувала відпочивальників з курорту на Азовському узбережжі, розповідає медичний директор Валерій Строкань.

«В Кирилівці – амбулаторія сімейного типу, яка надавала, первинну допомогу, вся інша допомога надавалася у нас. Кожного року до 1 мільйона 200 людей відпочивало у Кирилівці за сезон. І всі вони потребували медичної допомоги.

250 до 300 тисяч людей одномоментно перебували з травня до вересня в зоні відпочинку Кирилівки. Ми надавали допомогу саме цим людям, які там відпочивали. Тому в нас і були всі служби, які працювали 24/7 і весь рік», – повідомив він.

Російські війська окупували Якимівку в перший день повномасштабного вторгнення. Аліна Васильченко не змогла одразу виїхати та вивезти родину. Довелося пів року шукати, як це зробити.

«Ми – лікарі, і ми зобов’язані надавати допомогу всім. Це є в присязі українського лікаря. Було дуже-дуже важко, бо аптек не було. Все було пограбоване. Ліків не було. Дуже важко було вести хронічних хворих, особливо неврологічних, які потребують постійного вживання дуже сильних препаратів або антипсихотиків. Цього всього не було. Люди плакали, у нас був синдром відміни. Ми це все через себе пропускали, бо ми відмовити не можемо, але ж і допомогти нам нічим, у нас немає ліків», – згадує лікарка.

Евакуація і російська пропагандаВасильченко дуже переймалася за долі двох доньок підліткового віку. Двічі перевізники відмовлялися їхати через блокпости окупантів, бо побоювалися розстрілу авто. Увесь цей час, поки люди залишалися в окупації, на них намагалися впливати російські пропагандисти.

«Дика спека, серпень, Василівка. Ми ще були десяті в черзі. Біля того поля, куди всі ходили в туалет, скажімо так. Тобто це було досить важко, але більше було страху, що в мене чоловік призовного віку. А там ще пропаганда працює на те, що «чоловіка заберуть або з цього боку, або з того боку». А в нас була повна інформаційна блокада і тільки оці «вкиди», – поділилась жінка спогадами.

За півтора тижня після виїзду сім’я знайшла квартиру в Запоріжжі. Згодом лікарка вийшла на стару роботу на новому місці – її установа теж переїхала до обласного центру.

«Не всім лікарям вдалося виїхати»Якимівську Центральну районну лікарню офіційно релокували до Запоріжжя 30 листопада 2023 року. З 1 січня 2024 року вона почала приймати пацієнтів.

«Не всім лікарям вдалося виїхати. На цей час релоковане відділення амбулаторної допомоги, де працюють терапевти, невропатологи, травматологи, хірурги, окулісти, офтальмолог, кардіолог дитячий, кардіолог дорослий, ендокринолог, фізіореабілітолог.

У нас організована паліативна допомога мобільна, вісім лікарів, які на основному місці роботи працюють в нашій релокованій лікарні, і чотири за сумісництвом, а також дев’ять медичних сестер», – розповів про роботу після переміщення медичний директор установи Валерій Строкань.

Про те, що відбувається в окупації, він знає завдяки епізодичному зв’язку з колегами й пацієнтами, які залишаються в Якимівці. За словами чоловіка, будівля лікарні ціла, а ось лікарів бракує, особливо хірургів.

З огляду на бойові дії і окупацію Росією частини південних територій України, редакція не може отримати офіційного підтвердження про деякі озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.

Посадовці та волонтери допомогли медикам облаштуватися на новому місці. Тепер у них є постійне приміщення, щоб лікувати пацієнтів у стаціонарі. Є генератор, щоб відключення електроенергії не впливали на роботу, а також транспорт, щоб відвідувати тих, хто доїхати не в змозі.

«У нас є сьогодні автомобіль, на якому ми обслуговуємо паліативних пацієнтів по місту Запоріжжя. Ми обслуговуємо на ньому також прифронтові села – організуємо бригади й час від часу виїжджаємо. Навіть на початку квітня виїжджали у Херсонську область і надавали там консультативну допомогу. Такі прийоми досить значні, людей більш ніж достатньо. Вони не можуть виїхати (до лікарень)», – зазначив Староконь.

Запоріжжя: «переїхали з окупації 15 медзакладів»На початок повномасштабного вторгнення Росії в Запорізькій області було 103 заклади охорони здоров’я. Із них 48 опинилися на тимчасово окупованій території, розповідає речник обласної військової адміністрації Олександр Коваленко. 15 установ з-поміж тих, що потрапили в окупацію, офіційно релокували до обласного центру.

«Що значить релоковані? Тобто вони перереєструвалися у Запоріжжі. Це дві лікарні з Мелітополя, дві лікарні з Якимівки, одна з Василівки й три лікувальних заклади з Приморська. Вони зараз функціонують, працює персонал, вони законтрактовані в НСЗУ (Національна служба здоров’я України – ред.), вони надають амбулаторні, стаціонарні, діагностичні, реабілітаційні послуги. У кожної окремої лікарні – окремий пакет послуг. Там працюють ті медики, які виїхали з тимчасово окупованої території і до цього там працювали», – пояснив речник ЗОВА.

Він підкреслює, що релоковані лікарні працюють як окрема юридична установа та орендують приміщення, придатні для обслуговування пацієнтів. Деяке обладнання персоналу вдалося вивезти, деяке доводиться закуповувати знову.

«400 переміщених медиків»Також у Запоріжжі працюють медики, які виїхали з захоплених Росією населених пунктів, вони влаштувалися в інші медзаклади, додав Коваленко.

«400 медиків – це лікарі – середній медперсонал, вони працевлаштовані в запорізьких лікарнях. Люди з роботою. Запорізькі лікарні відчували дефіцит спеціалістів, тому що ми розуміли, що евакуювалися також люди до західних регіонів держави та за кордон. Тому за рахунок вимушено переміщених осіб-медиків вдалося компенсувати цей дефіцит медкадрів.

Ми не можемо говорити у відсотковому чи в кількісному вимірі, скільки саме виїхало з окупації медиків. Але з урахуванням того, що з ТОТ загалом виїхало приблизно 40-50% населення, от можемо приблизно такі ж цифри й називати щодо медичних закладів», – повідомив він.

Від Дніпра до ЗакарпаттяУ Херсонській області в окупації зараз перебувають 37 закладів охорони здоров’я. Два з них перемістили на вільну територію, повідомив «Новинам Приазов’я» заступник голови Херсонської ОВА Ярослав Шанько.

У Запоріжжі працює амбулаторія сімейної медицини Любимівської селищної ради. А в місті Решетилівка на Полтавщині отримав реєстрацію Центр первинної медичної допомоги Новотроїцької селищної ради Генічеського району. Також після того, як російські військові в грудні минулого року скинули авіабомби на онкоцентр в Херсоні, окремі його відділення довелося перемістити до інших лікарень міста.

У підпорядкуванні Маріупольської міської ради на початок повномасштабного вторгнення було 15 медзакладів. З них 10 – релокували, відповіла на запит «Новин Приазов’я» пресслужба міськради. Маріупольські медустанови зараз розкидані Україною приблизно так само, як і пацієнти – від Дніпра і Запоріжжя до Рівного і селища Минай на Закарпатті.

Платити зарплату працівникам, оплачувати оренду і ремонти приміщень, закупівлю обладнання для релокованих медзакладів мають органи місцевого самоврядування з місцевих бюджетів. Бо вони є власниками установ, роз’яснив у відповіді на запит «Новин Приазов’я» заступник міністра охорони здоров’я України Едем Адаманов. Лікарні укладають договори з Національною службою здоров’я та отримують плату за фактично надані послуги, уточнили у міністерстві.

• Станом на кінець вересня 2024 року з початку повномасштабної війни російські військові пошкодили 1663 медичних заклади в Україні, а ще 222 – знищили повністю, повідомляло Міністерство охорони здоров’я. Найбільших втрат зазнали лікарні та інші медичні установи в таких областях, як Харківська, Донецька, Миколаївська, Київська, Чернігівська, Дніпропетровська, Херсонська та Запорізька.
• У МОЗ також повідомляли, що вже вдалося повністю відновити 532 медичні заклади, а ще 353 – частково відремонтувати.
• Керівництво Росії заперечує, що російська армія під час повномасштабної війни завдає цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі міст і сіл України, убиваючи цивільне населення і руйнуючи лікарні, школи, дитячі садочки, об’єкти енергетики та водозабезпечення.
• Українська влада і міжнародні організації кваліфікують ці удари як воєнні злочини Російської Федерації і наголошують, що вони мають цілеспрямований характер.