Чорний чи білий дим. Як Ватикан повідомляє світу про обрання нового Папи

• Author, Люсі Кларк-Біллінгс
• Role, ВВС News
• 46 хвилин(и) тому

Коли Католицька церква обирає нового Папу, світ стежить не за пресконференціями чи дописами у соцмережах, а за тим, який дим здіймається із димоходу над Сікстинською капелою.

Якщо він чорного кольору, це означає, що нового Папу поки що не обрали. Якщо ж із димаря іде білий дим, рішення ухвалене: Habemus Papam – маємо нового Папу. Цей момент зазвичай транслюють по телебаченню, і за ним стежать мільйони.

Але те, чого не бачать глядачі, є багатовіковим складним ритуалом. Все – від ретельно збудованого димаря і пічки до уважно вивірених хімічних реагентів – має працювати на те, щоб сигнал, поданий назовні за допомогою диму, був чітким і зрозумілим.

Як розповіли ВВС експерти, що знаються на цьому ритуалі, у процес залучені дві пічки та ватиканські пожежники, а роботу димарів перевіряють під час репетицій. Організацією та наглядом за ним опікуються команда інженерів та вищі чини церкви.

Підпис до фото, До монтажу будь-чого у Сікстинській капелі, розписаній Мікеланджело, треба підходити вкрай обережноПапа Франциск помер у понеділок після Великодня у віці 88 років. Після його похорону вся увага прикута до конклаву, учасники якого мають обрати нового Папу.

Ватикан підтвердив, що кардинали зустрінуться у Базилиці Святого Петра 7 травня на спеціальну службу перед тим, як зібратися у Сікстинській капелі, де й відбуватиметься голосування за нового Папу.

За традицією, що походить з ХV сторіччя, бюлетені, якими голосують кардинали, мають спалити. Цей елемент конклаву мав забезпечити прозорість голосування та запобігти маніпуляціям, які, особливо у ранні роки, призводили до затягування із вибором нового голови церкви та заворушенням.

З часом Ватикан став використовувати дим як спосіб комунікації із зовнішнім світом, зберігаючи при цьому таємність самого голосування.

Нині, попри наявність нових способів комунікації, Ватикан воліє зберігати традицію.

“Від стародавніх часів люди бачили дим – над жертовниками із принесеними в жертву тваринами чи зерном, як у Біблії, або із пахощами. Це завжди було формою звернення до божественного”, – каже Кандіда Мосс, професор теології з університету Манчестера.

“У католицькій традиції молитви “підносяться” до Бога. Використання диму нагадує ці релігійні ритуали і естетику дива та таємниці, що їх супроводжують”.

За словами професора Мосс, дим, що піднімається над Сікстинською капелою, дозволяє людям, які збираються на площі Святого Петра, відчувати себе “залученими до процесу – так, наче вони самі беруть участь у цій таємничій події із обмеженим колом учасників”.

Але при тому, що ритуал є стародавнім і символічним, у ХХІ сторіччі він потребує ретельних інженерних робіт.

Всередині Сікстинської капели на час конклаву встановлюють дві тимчасові пічки. Одна з них призначена для того, щоб спалювати бюлетені для голосування, а інша – для сигналів за допомогою диму.

Обидві пічки під’єднані до одного димаря, який через дах капели виводить дим назовні. Минулої п’ятниці на даху капели помітили працівників, які встановлювали димар. Тим часом всередині самої капели збирали пічки, а також арматуру, яка підтримує усю конструкцію.

До монтажу усього цього в Сікстинській капелі треба підходити обережно – збудована понад 500 років тому, вона уславлена фресками Мікеланджело, який розписав стелю капели.

Процес є надзвичайно складним: інженери мають вивести сталевий димохід через вже існуючий або ж тимчасовий отвір у даху, покритому черепицею.

Кожне з’єднання в конструкції – між пічками, димарем і отвором – ретельно фіксується і перевіряється, аби уникнути витоку диму. Фахівці проводять випробування всієї конструкції за кілька днів до початку конклаву. Весь час підготовки та конклаву напоготові також перебувають і ватиканські пожежники.

“Процес є надзвичайно ретельним, бо якщо щось піде не так, це обернеться не лише технічною проблемою, але й міжнародним скандалом”, – каже Кевін Фарлам, інженер, який працює з історичними будівлями.

“Це трохи відрізняється від встановлення димаря над пічкою для піци. Кожна частина системи має працювати так, аби нічого не пошкодити”.

Підготовка триває кілька днів перед тим, як кардинали зберуться на конклав, а після обрання Папи конструкцію демонтують.

Для того, щоб сигнал із димаря був чітким, ватиканські спеціалісти використовують комбінацію хімічних сполук.

“Для чорного диму використовують суміш хлорнокислого калію, антрацену та сірки, що дає насичений темний дим”, – пояснює професор Марк Лорх, декан кафедри хімії та біохімії в університеті Гулля.

“Для білого диму спалюють суміш бертолетової солі, лактози та соснової деревини, які дають чистий білий дим”.

“У минулому також пробували використовувати вологу солому для темного диму і суху – для світлого, але це призводило до непорозумінь, оскільки часто дим був просто сірого кольору”, – пояснює професор Лорх.

Нині, каже він, усі хімікати “запаковані окремими порціями і запалюються в електронному режимі”, тож для невизначеності не залишилося місця.

На додачу до сигналів за допомогою диму, нині також використовують і дзвони – від часів виборів Папи Бенедикта XVI. Це додатковий – звуковий – сигнал того, що нового Папу обрано.

Впродовж років були різні пропозиції якось модернізувати систему за допомогою кольорового світла, цифрових сигналів або навіть телевізійної трансляції голосування. Але для Ватикану ритуал полягає не лише у способах комунікації – це ще й момент спадковості традиції, якій багато сотень років.

“Йдеться про традицію і таємницю, а також реальне теологічне значення цієї події”, – пояснює професор Мосс.

Крім того, каже вона, Католицька церква і “останній крик моди” навряд чи поєднуються, а інновації є майже антонімом ритуалу.