Целібат. Коли і чому він став обов’язковим для Папи Римського та духовенства католиків

Підпис до фото, Святий Петро, ​​чия статуя височіє над Ватиканом, був одружений

• Author, Свамінатан Натараджан
• Role, BBC World Service
• 22 хвилин(и) тому

Кардинали з усього світу зберуться 7 травня, щоб обрати наступного лідера католиків, яких у світі приблизно 1,4 мільярда.

Технічно, на цю посаду може розглядатися будь-який охрещений християнин чоловічої статі, але з 1378 року кожен Папа Римський походив з лав кардиналів, які й обирають понтифіка.

Хоча й важко передбачити, кого оберуть наступним Папою, ми можемо бути практично впевнені, що він не буде одруженим чоловіком.

Вимога до духовенства зберігати целібат викликає гарячі дебати в Церкві протягом століть, часто лунають заклики до прийняття одружених чоловіків – і жінок – до священства.

Однак целібат не завжди був обов’язковим: у ранній християнській Церкві багато священників – і більше одного Папи – мали дружину.

Після розколу церкви у православ’ї дозволено бути одруженими священникам, проте целібат для єпископів та монахів зберігається.

Одружені папи в ранній Церкві

Підпис до фото, Папа Горміздас, син якого став його наступником на посаді глави ЦерквиВатикан перераховує безперервний список з 266 понтифіків, який починається зі святого Петра. Він був одруженим чоловіком (євангелії згадують, що Ісус зцілив його тещу).

“Також зрозуміло… що в наступні століття одружене духовенство, у більшій чи меншій кількості, було нормальною рисою життя Церкви”, – йдеться у ній.

У статті додається, що одружені папи нам відомі, “наприклад, Папа Гормізда (514-23), батько Папи Сильверія, його наступника”.

Але є багато істориків раннього християнства, які вважають, що Петро та Гормізда були не єдиними.

“Перші 39 пап були одруженими чоловіками”, — каже Лінда Пінто, співголова американської групи “Католик за вибір”, яка виступає за інклюзивне священство.

Колишня черниця, яка покинула Церкву, щоб вийти заміж за колишнього священника, стверджує, що у вченні Ісуса немає чіткої вимоги до целібату.

Інші експерти, з якими спілкувалася BBC, погодилися, що багато ранніх церковних лідерів, ймовірно, мали дружин.

Професорка Кім Гейнс-Айцен з Корнельського університету в США, експертка з раннього християнства, розповіла BBC, що “на найдавнішій стадії ми маємо чіткі докази того, що духовенство було одружене”.

Вона стверджує, що християнство змінилося після того, як поширилося зі свого єврейського коріння на греко-римський світ і набуло уявлень про аскетичні практики, такі як самоконтроль, самотність і целібат.

Потім імператор Костянтин проголосив християнство державною релігією, що дало папам активну політичну роль.

“Папи, як правило, були членами аристократичних римських сімей або друзями правлячих германських імператорів”, — каже Ніам Міддлтон, колишня викладачка теології та філософії в Дублінському міському університеті.

Підпис до фото, Папу Олександра VI (1492–1503) жорстко критикували за розбещеністьПісля падіння Римської імперії у V столітті невелике королівство навколо Рима стало Папською державою (756-1870) з Папою Римським як правителем.

Церква накопичила багатство та владу, і почалася епоха політичних інтриг.

“Для пап, єпископів та священників було звичним явищем одружуватися та мати наложниць. Все це, разом із сексуальною аморальністю в “темні часи” папства, а також проблемою симонії – продажу церковних посад та ролей для заробітку – спонукало Григорія почати масштабні церковні реформи”, – розповіла Міддлтон BBC.

Діармайд Маккалох, почесний професор історії Церкви в Сент-Кросс коледжі Оксфордського університету, погоджується, що “більшість духовенства у Східній та Західній Церкві до XII століття були одружені та, безсумнівно, мали дітей”. Ідеться про два центри влади ранньої Церкви – в Римі та Константинополі.

Сучасні погляди римо-католиків на целібат значною мірою були сформовані “сукупністю богословських ідей, що сформувалися в одинадцятому та дванадцятому століттях”, вважає Маккалох. Він – автор книги “Нижчі за ангелів: історія сексу та християнства”.

Що Біблія каже про целібат священиків і як він став правилом

Підпис до фото, Як прихильники, так і противники целібату цитують БібліюТі, хто підтримує ідею про те, що священники повинні дотримуватися целібату, наводять приклад самого Ісуса: чотири Євангелія Нового Заповіту не містять згадки про дружину.

У Євангелії від Матвія, розділ 19, Ісус також рекомендує целібат тим, хто здатний на це “заради Царства Небесного”.

У листах, що приписують Павлу, апостол каже, що було б найкраще, якби всі були неодруженими та дотримувалися целібату, як він. Хоча у своєму першому листі до Тимофія він каже, що єпископи повинні одружуватися лише один раз.

Дійсно, ранні християни часто вихваляють утримання від статевих стосунків.

Двоє найвизначніших теологів Церкви, святий Августин і святий Тома Аквінський, пропагували целібат священнослужителів як засіб найкращої присвяти себе духовним пошукам.

Підпис до фото, Целібат у Церкві є темою багатьох дискусійАле шлях до того, щоб целібат став єдиним та обов’язковим правилом у Церкві, був довгим і суперечливим.

У 325 році нашої ери Нікейський собор, скликаний римським імператором Костянтином, обговорив практику целібату священників. У 692 році нашої ери Трулльський собор зробив целібат обов’язковою вимогою для єпископів, але ця практика все ще не дотримувалася однаково.

Целібат духовенства був одним із факторів, що сприяв “Великому розколу” між католицькою та православною церквами в XI столітті (як це сталося і під час протестантської Реформації понад 400 років по тому).

Григоріанські реформи XI століття та два Латеранські собори 1123 та 1139 років ще суворіше запровадили стриманість (утримання від сексуальних стосунків). Зрештою, целібат став визначальною характеристикою католицького священства західного обряду після епохи Реформації XVI століття та Тридентського собору (1545–1563).

Католицьке бачення священства після цього “не дозволяло священнику бути схожим на інших чоловіків і мати дружину, оскільки він представляв Христа на месі, який сам був неодружений”, пояснив BBC доктор Джеймс Келлі з Даремського університету.

“Родина священника тепер стала його паствою. Тож очікуванням як від Церкви, так і від мирян було таким, що священник повинен дотримуватися целібату”, – додає він.

Порушники правил

Підпис до фото, Батьком Лукреції Борджіа був Папа Олександр VIПопри це, деякі папи були законно одружені до рукоположення. Вважається, що вищезгаданий святий Хормізда (514–523) був вдівцем на момент свого обрання, а після того, як Адріана II (867–872) у віці 75 років призначили папою, його дружина та дочка жили з ним у Латеранському палаці (доки їх не викрали та не вбили, згідно з анналами Святого Бертена IX століття).

Вважається, що Іван XVII (1003) та Климент IV (1265–1268) також були одружені до того, як стали Папою, а інші мали незаконні зв’язки та після цього народжували дітей.

Двох впливових італійських жінок зазвичай вважають незаконнонародженими доньками кардиналів, які стали Папами Римськими. Батьком дворянки Лукреції Борджіа був Олександр VI (1492–1503) – Папа Римський, якого, мабуть, найбільше критикували за розбещеність. А Феліче делла Ровере, одна з найвпливовіших і найдосвідченіших жінок італійського Відродження, була дочкою Папи Юлія II (1503–1513).

Борджіа та делла Ровере були суперницями в династичній політиці того часу, коли впливові італійські родини боролися за вплив та папство (Лукрецію особливо ганьбили як інтриганку, перелюбницю та отруйницю).

“Раннє життя реформатора XVI століття Лютера розгорталося під час надзвичайно корумпованої папської ери Борджіа. Другий папа Борджіа, Олександр VI, мав кількох незаконнонароджених дітей”, – зазначає Міддлтон.

“Він (Мартін Лютер) також вважав, що примусовий целібат може призвести до сексуальної аморальності”.

Крім того, вважається, що різні папи XV та XVI століть мали незаконнонароджених дітей. BBC звернулася до Ватикану та кількох інших католицьких установ, щоб прокоментувати історію пап та целібату, але не отримала відповіді.

Майбутнє целібату

Підпис до фото, Ні Папа Бенедикт XVI (ліворуч), ні Папа Франциск (праворуч) не послабили правил целібатуХоча Церква продемонструвала певну гнучкість (правила послабили, щоб врахувати одружених священників з англіканської та інших підконтрольних християнських церков, а одружених чоловіків давно висвячують на священників у східному обряді, зокрема в УГКЦ в Україні), і Папа Франциск, і його попередник Папа Бенедикт XVI захищали целібат священників.

Професорка Гейнс-Айцен очікує, що церква зрештою прийме одружених священників у сільській місцевості – і висвячуватиме жінок – але вважає, що “ми навряд чи побачимо одруженого Папу у 21 столітті”.

Колишня францисканська черниця Лінда Пінто зараз є матір’ю та бабусею, яка нещодавно відсвяткувала 50-ту річницю весілля. Вона не сподівається на зміни щодо целібату.

“Вони не поширять це на людей, які народилися, були охрещені та виховані в католицькій церкві”, – підсумовує вона.

У православних церквах священники мають дозвіл на одруження й мають родини. Так само цей дозвіл працює в українській греко-католицькій церкві, яка з 17 століття підпорядковується Риму.