Джерело: www.volynnews.com
Про це пише УНІАН з посиланням на Live Science.
Це дослідження демонструє, як очі відіграють ключову роль у невербальній комунікації. Надалі ці відкриття можуть допомогти краще зрозуміти, як люди з порушеннями соціальних навичок, такими як аутизм, сприймають і обробляють ці тонкі сигнали.
Учені вже давно намагаються з’ясувати, як саме мозок ідентифікує незначні рухи очей і перетворює їх на уявлення про думки, емоції чи психічний стан іншої особи. Як ми дізнаємося, коли погляд щось означає, а коли це просто випадковий жест?
«Ми намагаємося знайти причину, чому наш мозок по-різному сприймає соціальну інформацію», – сказала професорка психології з Університету Макгілла в Канаді та провідна авторка дослідження, опублікованого у вересні в журналі Communications Psychology, Єлена Рістіч.
Читати ще: Як людський мозок оцінює власну помилку. Дослідження
Метою дослідження було з’ясувати, чи сприймають люди навмисні рухи очей інакше, ніж ті, що виникають без свідомого контролю. Спочатку вчені записували відео з учасниками, які стежили за вказівками на екрані та змінювали напрямок погляду: іноді вони самі обирали, куди подивитися, а іноді отримували чіткі інструкції.
«Єдина різниця між цими умовами полягає у тому, що в одному випадку люди роблять навмисні рухи очима, а в іншому випадку вони роблять навмисні або ненавмисні рухи очима», – сказала Рістіч.
Наступний етап включав залучення приблизно 80 добровольців, які переглядали відзняті фрагменти, зроблені безпосередньо перед рухом очей на відео. Завданням було передбачити, куди буде спрямований погляд — ліворуч чи праворуч.
«Вони швидше ухвалювали ці рішення, коли погляди були навмисними», – сказав Рістіч.
Читати ще: Як травматичні спогади впливають на мозок. Дослідження
Хоча різниця у часі реакції вимірювалася лише мілісекундами, вона засвідчила, що мозок по-різному обробляє намір у погляді.
У двох подальших експериментах із приблизно 70 учасниками кожен, науковці вивчали, чи впливає ця відмінність у сприйнятті на поведінку під час слідкування за поглядом на екрані. Проте результати показали, що намір не мав значення.
Це вказує на ймовірність існування окремих процесів у мозку, які спочатку визначають навмисність погляду, а вже потім формують реакцію. Можливо також, що інформація про намір формується на пізніших етапах соціальної взаємодії.
Читати ще: Мозок під час відпочинку не лише аналізує минуле, а й планує майбутнє
Аналіз відеозаписів допоміг з’ясувати, що саме дозволяло учасникам швидше передбачати напрямок погляду. Візуально було важко помітити будь-який рух, проте детальніший перегляд виявив збільшення мікрорухів у зоні очей перед тим, як учасник свідомо змінював напрямок погляду. Ці дрібні сигнали, ймовірно, виступали як «підказки».
«Виходячи з цього, ми припускаємо, що ці дуже тонкі сигнали руху передаються дуже швидко, щоб навмисно вказувати іншим, і що наша система як спостерігача дуже чутлива до цього», – сказала Рістіч.
У майбутніх дослідженнях команда планує використати точніші методики відстеження руху очей, а також створити відео, де учасники переміщатимуть погляд із чітко визначеним наміром – наприклад, щоб допомогти або обдурити – і перевірити, чи глядачі зможуть розпізнати ці наміри.
Останній етап передбачає залучення осіб із розладами, які впливають на соціальні навички, зокрема з аутизмом або СДУГ. Вчені сподіваються виявити, на якому саме етапі обробки соціальної інформації ці люди відрізняються від нейротипових.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
