Джерело: www.unian.ua
Масштаби найсильнішої сонячної бурі дозволяють зрозуміти, яку небезпеку становлять майбутні сонячні бурі для сучасної інфраструктури.
У статті, опублікованій цього тижня в журналі Earth and Planetary Science Letters, описано результати дослідження річних кілець дерев у Французьких Альпах, які свідчать про різке зростання рівня радіовуглецю у 12 350 році до н. е. – на фінальній фазі останнього льодовикового періоду.
Зазначається, що це була не просто сонячна буря, а буря сонячних частинок – вибух швидкорухомих, надзвичайно енергійних протонів, які спричинили радіаційну бурю навколо Землі.
“Ця подія створює новий найгірший можливий сценарій. Розуміння її масштабів є критично важливим для оцінки ризиків, які майбутні сонячні бурі становлять для сучасної інфраструктури – таких як супутники, енергомережі й системи зв’язку”, – пояснила провідна авторка та постдокторантка Університету Оулу (Фінляндія) Ксенія Голубенко.
Використовуючи хіміко-кліматичну модель, створену для реконструкції давніх бур сонячних частинок (і підтверджену даними річних кілець дерев), дослідники підрахували, що подія 12 350 року до н. е. була приблизно на 18% потужніша за найсильнішу сонячну бурю, зафіксовану в архівах річних кілець. Та подія відбулася у 775 році н. е., проте у сучасному контексті нічого подібного не було.
“У порівнянні з наймасштабнішою подією супутникової ери – бурею частинок 2005 року – давня подія 12 350 року до н. е. була більш ніж у 500 разів інтенсивнішою, згідно з нашими оцінками. Подія 12 350 до н. е. – єдина відома екстремальна сонячна буря за межами голоцену – останніх 12 000 років стабільного теплого клімату. Інші великі бурі сонячних частинок траплялися близько 994 року н. е., 663 року до н. е., 5259 та 7176 років до н. е.”, – повідомила Голубенко.
Раніше УНІАН писав про найсильнішу відому геомагнітну бурю – подію Керрінгтона, яка сталася 1859 року. Виявилося, що порушення магнітного поля Землі тоді було ще більш серйозним, ніж вважалося раніше. 1 вересня 1859 року Сонце вивергло на Землю наелектризований газ і субатомні частинки, які за енергією дорівнюють 10 мільярдам атомних бомб. Це призвело до збою телеграфного зв’язку і спричинило загоряння систем. Також через подію Керрінгтона північне сяйво спостерігалося на півдні Куби та Гаваїв.
Дослідники припустили, що швидкість зміни поля тоді становила щонайменше 500 нТл/хвилину, і це досить високий показник.
Вас також можуть зацікавити новини:
- Стало відомо, чому 536 рік був початком найпохмурішої епохи людства
- Розкрито секрет рідкісної скам’янілості, яка підтвердила теорію еволюції Дарвіна
- Землю “хитає”: вчені попередили про зміну полюсу обертання