Колись Нововолинськ був типовим шахтарським містом. Його почали будувати в 1950-х, одразу після відкриття вугільних родовищ. Навколо шахт швидко виросло місто. На піку розвитку тут працювало десять шахт. За 70 років залишилося лише дві шахти, і ті розташовані вже не в межах громади.
Як Нововолинськ пережив закриття шахт
На 1991 рік у Нововолинську функціонувало 10 шахт, де працювало 10 тисяч осіб. З 1998-го шахти почали масово закриватися. Це було політичне рішення, прийняте без консультацій з місцевою владою чи громадськістю. Не існувало процесу справедливої трансформації, тобто поступової відмови від вугілля, — натомість шахти просто закривалися, а працівники звільнялися.
«Шахти почали закриватися ще у 1990-х — і тоді ніхто не говорив про справедливу трансформацію. Людей звільняли без альтернатив, терикони залишалися, інфраструктура занепадала. Бюджет втратив ключове джерело надходжень. Усе довелося перебудовувати», — розповідає Юлія Лаврентій, заступниця начальника управління економічної політики Нововолинської міськради.
За її словами, найбільшим викликом стало скорочення робочих місць. Частина людей емігрувала за кордон, адже Польща зовсім поруч.
Крім того, закриті шахти залишили по собі екологічні проблеми: терикони, покинуті промислові майданчики, які не були рекультивовані. Усі комунальні мережі міста — теплопостачання, водоканал — були зав’язані на вугільні підприємства. Після їхнього закриття комунальні служби залишилися без належного фінансування, оскільки шахти більше не сплачували податки до міського бюджету.
Суттєвих змін зазнала система освіти. У місті діяли профтехучилища й технікуми, орієнтовані на підготовку кадрів для вугільної галузі. Зі згортанням шахт виникла потреба в нових спеціальностях, переорієнтації викладачів і навчальних програм. Цей процес триває досі, заклади освіти шукають баланс між новими потребами громади й ринком праці.
Як змінюється громада
Після закриття шахт Верховна Рада створила зону пріоритетного розвитку, яка звільняла нові підприємства від сплати податків на 15 років. Це дозволило Нововолинську залучити великі підприємства з іноземним капіталом. Серед них — деревообробне підприємство, меблева фабрика, машинобудівні та харчові підприємства. Також у громаді працює унікальний ливарний завод і м’ясокомбінат, що виготовляє продукцію для великих торгових мереж.
Крім цього, у місті з’явився індустріальний парк, площею 22 га. Там можуть розміститися близько 10 підприємств харчової промисловості. У міській раді працює грант-менеджерка, яка з 2022 року допомогла підприємцям залучити понад 36 млн грн і створити 182 робочі місця. Також віднедавна функціонує Центр підтримки бізнесу, де надаються тренінги, консультації та підтримка написання заявок на гранти.
«Наша мета — не лише замінити вугільну економіку, а дати людям альтернативу, можливості залишитися в громаді. Ми підтримуємо підприємців, допомагаємо релокованим компаніям, створили єдиний сайт для інвесторів, відкрили центри підтримки бізнесу й молоді», — наголошує Юлія Лаврентій.
У березні 2025 року прийняли План дій зі справедливої трансформації Волинського вугільного мікрорегіону. Це документ для трьох вугільних громад Волині – Нововолинської, Литовезької та Поромівської громади, що визначає їхні кроки у процесі закриття шахт та адаптації всіх аспектів життя громади до цього переходу.
«Звісно, Нововолинськ вже складно назвати шахтарським містом: для міста шахти залишилися в історії. Проте шахти залишаються у сусідніх громадах — Литовезькій і Поромівській. І справедлива трансформація має охоплювати всі три громади, адже більшість працівників шахт живуть саме у Нововолинську», — розповідає Анастасія Бушовська, фахівчиня ГО “Екодія” з енергетичної політики міст.
Що буде далі?
Серед викликів, із якими досі працює громада, — реабілітація індустріальних майданчиків, перетворення занедбаних шахтних територій на нові простори. Також громада активно встановлює відновлювані джерела енергії, готує термомодернізацію об’єктів.
У місті діють також соціальні програми: денний центр для постраждалих від насильства, Молодіжний центр 4.0, освітні ініціативи, як от навчальні заходи для підприємців, тренінги з грантрайтингу, регулярні події для молоді у форматі неформальної освіти.
Нововолинськ продовжує трансформуватися з фокусом на малий бізнес, інвестиції, освіту і соціальну підтримку.
Головне завдання громади — зробити так, щоб жителі мали причини залишатися: працювати, розвиватися, відчувати підтримку. І хоча попереду ще чимало викликів, Нововолинськ показує приклад, як можна відмовитися від вугільної залежності і почати нову історію.
