“Жили шість днів на заправці”: вчителька з Мелітополя розповіла, як змогла виїхати з окупації

Українка зазначила, що не змогла залишатися в окупації та викладати історію, так як хотіли росіяни в Мелітополі / колаж УНІАН, фото УНІАН, ВікіпедіяУкраїнська вчителька Тетяна з Мелітополя після пів року життя під російською окупацією вирішила спробувати виїхати з міста. Історією жінки, яка попросила не називати її прізвище з міркувань безпеки, поділився проєкт Радіо Свобода “Новини Приазов’я”.

Відомо, що Мелітополь – це місто, в якому жило 150 тисяч людей. Він знаходиться між Кримом та Донбасом. Місто російські окупанти захопили в перші дні повномасштабного вторгнення. 

За словами Тетяни, російські прапори у Мелітополі з’явилися дуже швидко, що викликало в неї тривогу, а в її сина-підлітка – відчуття спротиву. Тоді жінка зрозуміла, що це небезпечно для її дитини, оскільки були випадки, коли місцеві жителі просто зникали.

“Ми вирішили виїхати заради майбутнього наших дітей”, – зазначила вчителька.

Тетяна усвідомила, що її як вчительку історії України, окупанти змусять викладати історію за їхньою версією. 

“Я не могла зрадити себе. Я викладала інакше. Я не могла перекручувати факти”, – наголосила жінка.

Тому цей весь час, перебуваючи в окупації, Тетяна взагалі не викладала.

Водночас освіту в окупованому Мелітополі змінювали вже за російськими стандартами, які тривають вже четвертий рік. За словами жінки, це важко розуміти. 

У виданні розповідають, що відстань від Мелітополя до Запоріжжя – 120 км. У мирний час ця дорога займала півтори години, однак під час війни для Тетяни цей шлях тривав шість днів. 

Спершу Тетяна вирішила поїхати сама, аби перевірити, наскільки це безпечно. Вона вирушила на світанку та пройшла перші блокпости з легкістю. Після цього вона доїхала до черги машин, які чекали переходу російського контролю. 

Там вона розраховувала, що затримається на день, але пробула шість. В останній день перед проходженням ворожого блокпоста до неї приїхала родина, яка встигла доїхати з окупованого Мелітополя. 

“Росіяни пропускали лише 20 авто на добу – переважно з маленькими дітьми чи з довідками з онкологічних лікарень. Навіть із дітьми не всім щастило пройти. Люди боялися втратити чергу, тому вели списки – оновлювали двічі на день – хто вижив, а хто ні. Перевірки на блокпосту у Василівці – останньому перед підконтрольною Україні територією – були принизливими”, – згадала українка.

Вона додала:

“Двічі родини змушували вивантажувати все на землю – валізи з речами. Перевіряли гаджети, соцмережі, повідомлення – будь-що, що могло натякнути на підтримку ЗСУ. Було смішно, коли на мій ноутбук наклеїли стікер із написом “Я художник”. Ручкою написано. Ми так і не зрозуміли, що це мало означати. В інших були інші наклейки. Ми думали, це якийсь код”.

Останні ночі на блокпосту були без зв’язку. За словами Тетяни, вона бігала на пагорби, аби зловити хоча б якийсь сигнал. Під час цього вона чула вибухи з боку Енергодару, де росіяни захопили Запорізьку АЕС. 

“Небо відкрите, сховатися ніде. І так ми жили шість днів на заправці. Я так засмагла, наче з відпустки приїхала”, – підкреслила жінка.

Коли Тетяна побачила український прапор, то з дітьми почала співати гімн крізь сльози, вона зазначила: 

“Вперше я змогла дихати вільно”.

Життя в окупації – останні новиниРаніше керівник Центру вивчення окупації Петро Андрющенко повідомляв, що росіяни перетворюють Маріуполь на повноцінну військову базу. За його словами, такий “військовий майданчик” РФ мілітаризується “шаленими темпами”.

“Можу розповісти, що з’являються (нові військові об’єкти – УНІАН), будують і будують “дохіба”. Насправді, це сумна частина історії, тому що росіяни зараз посунули свої бази і військову складову, яка на території Ростовської області знаходилась. Вона потрохи переміщується на територію Маріуполя на сьогоднішній день”, – зазначив Андрющенко.

Також стало відомо, що в окупованому Генічеську, що на Херсонщині, місцевим жителям обмежили відпочинок на пляжі. Їх просять не відпочивати на основному пляжі після 09:00 “для власної безпеки”.

Як повідомили активісти руху “Жовта стрічка”, окупаційна влада намагається до мінімуму призводити до контактів між місцевим населенням та росіянами й іммігрантами, щоб не псувати картинку “русского мира”. 

Вас також можуть зацікавити новини:

• “Чітко заявляв, що він – лідер”: мама “Джуса” розповіла про загиблого пілота F-16 Устименка
• Не лише солдати: експерт назвав більшу загрозу, яку становить Північна Корея для України
• У РФ збільшується виробництво ракет: експерт пояснив, чим міг пожертвувати ворог