Джерело: www.unian.ua
Зазначається, що українські жінки служать в армії зазвичай до сьомого місяця вагітності.
Відомо, з початку повномасштабного вторгнення РФ кількість жінок, які служать в армії, зросла на понад 20% та становить близько 70 тисяч.
Ті, хто завагітнів, часто служать в складних умовах під безперервним обстрілом, живучи взимку без опалення, води та нормальних туалетів.
“Це жахливо – кожен день. Ти прокидаєшся і думаєш, чи все гаразд, чи всі живі”, – розповіла 25-річна Надія, яка служила радіооператором на передовій, поки не пішла через вагітність на восьмому місяці.
За її словами, вона щоранку зчищала штукатурку, яка падала зі стелі після нічних вибухів.
Надія додала, що вагітність ще більше ускладнювала ситуацію, адже клініка, де вона робила УЗД, закрилася, як і багато інших сусідніх лікарень.
“Ти постійно думаєш про благополуччя своєї дитини. Це був безперервний стрес щодня, поєднаний із постійною фізичною активністю”, – наголосила військова, яка в лютому народила хлопчика Ярослава.
Попри те, що американська армія та багато інших збройних сил виводять вагітних військовослужбовиць із зони бойових дій, українські жінки здебільшого служать до сьомого місяця вагітності. На думку лікарів та солдатів, це не дуже добре, адже уніформа не підходить вагітним жінкам, а також відсутній відповідний догляд та дитячі кімнати.
Однак багато вагітних військовослужбовиць запевняють, що розуміють, що у бійців є важливі пріоритети і що вони мають мотивацію служити заради майбутнього України й своїх дітей.
“Наші діти – це майбутнє цієї країни. Ми маємо захищати наших дітей. І ми маємо звільнити країну заради їхнього майбутнього”, – наголосила бойовий медик Оля, яка в травні народила дівчинку.
У NYT діляться, що після народження дитини перед жінками постає важкий вибір – залишатися вдома з малюком або повернутися до військової служби, яка їх дуже потребує.
За словами Надії, після народження дитини вона отримала 126 днів оплачуваної відпустки, якщо вона захоче повернутися на фронті. В іншому разі вона могла взяти три роки неоплачуваної відпустки.
“Як я можу його (сина – УНІАН) залишити?” – запитала вона.
Інша військовослужбовиця Валентина скоротила декретну відпустку, аби повернутися на службу. Вона служить в армії з 2019 року і до повномасштабної війни працювала механіком піхоти.
“Я хотіла кинути виклик суспільству, заявивши, що жінка на складній бойовій посаді може виконувати свої обов’язки нарівні з чоловіком”, – розповіла військова.
Спершу Валентина вагалася повертатися на службу після народження дитини наприкінці 2021 року, адже боялася, що військової зарплати не вистачить на утримання сім’ї, однак повномасштабне вторгнення все змінило.
“Валентина каже, що знайти підрозділ, який би її прийняв, було нелегко, частково через сексизм, який, на думку експертів, є поширеним явищем в українській армії. Кілька підрозділів відмовили їй, зокрема один, командир якого сказав, що вона повинна залишатися вдома з дитиною. Вона отримала дозвіл лише в серпні 2023 року, коли її синові було 18 місяців”, – зауважили у NYT.
Водночас майор Вікторія Кравченко перебуває на службі в ЗСУ понад 16 років та є психологом, яка досліджувала проблему сексизму в армії. За її словами, жінки, які вагітніють, можуть мати значні перешкоди, до прикладу, командири сумніваються у їхньому рішенні повернутися на фронті після народження дитини або в їхній придатності до служби.
“Не секрет, що гендерні упередження існують”, – додала майор.
Вона підкреслила, що фінансові проблеми також відіграють значну роль.
Українські жінки на війні – останні новиниРаніше командирка 9 окремої бригади безпілотних систем Дарія на позивний “ДШК” розповіла про мотивацію воювати. За її словами, в українців немає іншого вибору, як працювати на перемогу, адже якщо нічого не робити, то можна втратити рідний дім і близьких.
“Починати треба із себе, по-перше. Якщо ти готовий до якихось змін, ти готовий працювати, ти готовий отримувати цю перемогу – починати треба із себе. Мене мотивує те, що у моїй країні ворог. Якщо я можу і гарно це роблю – ти повинна це робити. Якщо всі так будуть “ой, мені списатися”, “мені додому”, “я втомився” – нічого не буде. Нас просто не буде”, – попередила жінка.
Водночас старша бойова медикиня 412 полку Nemesis Олена Риж поділилася, чому є страх мобілізації. Вона вважає, що людям потрібно шукати щось спільне один в одному, а не розбіжності. Крім того, у дівчини нерідко питають, що має статися, щоб люди вже прокинулися.
“Хтось потребує, щоб його погладили по ручці й розказали якісь моменти, а хтось потребує, щоб дали йому запотиличник і сказали відкрити очі. Буває по-різному”, – наголосила Риж.
Вас також можуть зацікавити новини:
- Ніхто не був готовий: офіцер назвав головну несподіванку цієї війни
- “Виглядав приреченим”: мати ватажка “Вагнера” Пригожина розповіла про останню зустріч з ним
- На Донеччині Україна готова боротися за кожен сантиметр, попри посилений наступ РФ, – BBC
