Лімеренція, термін, введений у психології в 1970-х роках, описує інтенсивну та нав’язливу прив’язаність до іншої людини. Нейробіолог Том Белламі, який пережив цей стан, зазначає, що його відчуття нагадувало змінений стан свідомості, коли думки про об’єкт одержимості заповнюють усі аспекти життя.
На думку Белламі, початкові етапи лімеренції можуть бути приємними, викликаючи енергію та оптимізм. Проте з часом це може призвести до стресу та втрати контролю над емоціями. “Я усвідомлював, що це не має доброго завершення, але не міг впоратися з почуттями”, – ділиться він своїм досвідом.
Згідно з дослідженнями, лімеренція може тривати від 18 місяців до трьох років, а в окремих випадках навіть довше. Психолог Дороті Теннов, яка вперше описала це явище, зазначає, що лімеренція може мати руйнівний вплив на людину, якщо її не контролювати.
Однією з основних характеристик лімеренції є її залежність від невизначеності. Людина в стані лімеренції часто застрягає на етапі очікування взаємності, що може призводити до серйозних емоційних стресів. Психологи підкреслюють, що це може призвести до нехтування власним здоров’ям і соціальними зв’язками.
Лімеренція відрізняється від звичайної закоханості, яка зазвичай триває коротший період і має менший негативний вплив на психічне здоров’я. Вона також не є офіційно визнаним психологічним розладом, хоча дослідники вважають, що може бути пов’язана з іншими психічними станами, такими як обсесивно-компульсивний розлад.
Попри те, що дослідження лімеренції тільки починаються, тема стає все більш популярною серед психологів. Дослідження показують, що лімеренція може бути пов’язана з тривожним стилем прив’язаності, але її вплив на життя людей є значно більш виснажливим.
Лімеренція, хоча й не є патологією, може призвести до негативних наслідків, включаючи нав’язливу поведінку. Експерти закликають до обережності, адже цей стан може суттєво вплинути на якість життя.
Лімеренція — це інтенсивна та нав'язлива прив'язаність, що може призвести до емоційного стресу та руйнівних наслідків. Дослідження показують, що цей стан пов'язаний з невизначеністю та тривожним стилем прив'язаності, але залишається поза межами офіційної психології.
