Джерело: www.unian.ua
Більша частина води, ймовірно, з’явилася на ранньому етапі формування нашої планети.
Вчені з Пекінського університету та Швейцарської вищої технічної школи Цюріха (ETH Zurich) у своєму дослідженні показали, що в ядрі Землі може зберігатися від дев’яти до сорока п’яти разів більше водню, ніж у всіх океанах планети разом узятих. В умовах екстремальної температури та тиску на глибині понад три тисячі кілометрів цей водень ув’язнений усередині металевого заліза разом із кремнієм і киснем. Якби він з’єднався з киснем у вигляді води, це склало б десятки “прихованих океанів”, похованих у центрі планети.
Команда вчених стиснула крихітні зразки заліза та гідратованого силікатного скла в алмазних ковадлах, досягнувши тиску понад сто гігапаскалів і температури понад п’ять тисяч кельвінів. Ці умови імітують молоду Землю, коли глобальний магматичний океан перекривався з металевим ядром, що формувалося.
Потім вчені використовували атомно-зондову томографію для тривимірного картування окремих атомів. Вони виявили нанорозмірні структури, багаті на кремній, кисень і водень, вбудовані в залізо.
За словами вчених, співвідношення водню до кремнію було близьким до одного до одного. Вони з’ясували, що водень становить близько 0,07–0,36% від маси ядра, що достатньо, щоб зрівнятися з океанами на поверхні або перевершити їх.
Вчені припускають, що якщо стільки водню потрапило в ядро, поки Земля ще формувалася, то більша частина води, ймовірно, з’явилася на ранньому етапі формування. Раніше багато дослідників вважали, що більша частина води з’явилася пізніше, доставлена крижаними кометами, які врізалися в уже сформовану планету.
У виданні підкреслили, що цей глибокий запас водню не вирішить проблему посух. Проте він дає важливу підказку про те, як формуються придатні для життя світи.
Експеримент із закачуванням розчину для поглинання CO2 в АтлантиціРаніше в descopera.ro розповіли, як вчені закачали в Атлантичний океан близько 65 000 літрів лужної речовини, позначеної червоним барвником, щоб протестувати технологію, призначену для зниження глобального потепління та закислення океану.
Метод називається “Підвищення лужності океану” і намагається імітувати природний процес, тобто хімічне вивітрювання гірських порід, – але в набагато швидшому масштабі.
Експеримент проводився приблизно за 80 кілометрів від узбережжя Массачусетсу, у районі, де зазвичай виловлюють тріску, пікшу та омара. Протягом п’яти днів спостережень дослідники виміряли поглинання до 10 тонн вуглецю та підвищення pH води з 7,95 до 8,3, що повернуло б лужність океану до рівнів, аналогічних доіндустріальному періоду.
Експеримент не виявив жодних значних негативних наслідків для дрібних морських організмів. Однак вплив на дорослих риб або морських ссавців ще не оцінювався.
Вас також можуть зацікавити новини:
- Вчені розкрили нові деталі про 4000-кілометрову стіну в Гобі: як вона працювала
- Під Північною Америкою виявили фрагмент плити, який може впливати на землетруси
- У надсолоному озері знайшли істоту, яка не мала б там вижити
