Ігор, боєць 128-ї окремої важкої механізованої бригади «Дике поле», провів 161 день на бойових позиціях. Його перший бойовий вихід тривав майже пів року, і він поділився своїм досвідом з Радіо Свобода.
Ігору 34 роки, він родом з Одеської області та працював будівельником до призову в армію у 2025 році. Під час свого першого виходу він разом із двома побратимами перебував на позиціях на Запорізькому напрямку з жовтня 2025 року.
«Слухати небо – це перше правило», – зазначає Ігор, підкреслюючи важливість обережності та мінімізації рухів під час служби. Перший місяць на позиціях був особливо важким: «Підготовка в навчальному центрі – це одне, а реальна ситуація на фронті – зовсім інше», – говорить він.
Спочатку військові планували провести на позиціях близько місяця, але через обставини їх ротація відбулася лише у березні 2026 року. Ігор згадує, як на його день народження, 17 жовтня, їх позицію «привітали» дрони. «Слава Богу, всі були живі і здорові», – додає він.
На позиціях Ігор виконував завдання піхотинця: спостерігав за переміщеннями противника та передавав інформацію. Він зазначає, що деякі з його побратимів поводилися так, ніби були вдома, співаючи пісні та розважаючи себе.
Після вогневого контакту з противником Ігор розповідає про випадок, коли їм довелося змінити позиції. «Ми відстрілялися, і противник втік», – згадує він, додаючи, що укриття на позиціях було надійним.
Забезпечення продуктами харчування відбувалося за допомогою дронів, оскільки автомобілі не могли дістатися до позицій через відстань. «Їжу тільки дроном скидають», – говорить Ігор, підкреслюючи, що це єдиний спосіб отримати необхідні продукти.
Гігієна на позиціях підтримувалася за допомогою сухих душів. «Найперше, що хотілося – це скупатися», – ділиться він, згадуючи про відчуття після виходу з позицій.
Поки Ігор перебував на фронті, його рідні чекали на нього вдома. Вони отримували його голосові повідомлення через представників бригади. «Я записав перше повідомлення десь через два місяці», – говорить він, пояснюючи, що спілкування було обмеженим.
Коли прийшов час ротації, Ігор і його побратими отримали попередження, щоб не нашкодити своїм. Дорога з позицій до місця, де їх забрали, зайняла близько 15 годин. «Йти було важко, але потихеньку звикаєш», – підсумовує він.
Історія Ігоря, бійця 128-ї бригади, висвітлює його 161 день на фронті, де він зіткнувся з реаліями війни, виконуючи свої обов'язки та підтримуючи зв'язок з родиною.
Джерело: Радіо Свобода
