Залишилися наодинці з проблемами: на Волині ліквідатори ЧАЕС і потерпілі роками судяться за виплати

Про це у коментарі Суспільному розповіла голова ініціативної групи по чорнобильських доплатах Тетяна Лопухович. З її слів, своє право на належний соціальних захист та достойну пенсію люди змушені роками відстоювати в судах.

Судові рішення є — виплат немає

64-річна Тетяна Лопухович із села Зарудчі вже сьомий рік судиться за доплати за проживання у чорнобильській зоні. Замість 8 тисяч домоглася 18800 гривень пенсії. Інші гроші, передбачені законом, волинянці, яка з 2017 року має онкозахворювання, не виплачують. Хоча суди, каже, виграні.

“Ми зосталися наодинці зі своїми хворобами і проблемами. Нас ніхто не чує. Ми тільки ходимо по судах, — нарікає пенсіорнерка. — Хочеться, щоб ми були захищені державою. Особисто мені Пенсійний фонд заборгував 500 тисяч гривень. Скільки років мені потрібно жити?”

Ліквідатор про життя після Чорнобиля: хвороби і дорогі ліки

73-річний Валерій Клямаров з Любешева 21 день працював у Чорнобилі у 1987 році у складі будівельної бригади. Розказує: більшість його колег уже померли.

“Три чоловіки моїх осталось з 15. Ми обробляли землі зранку до пізнього вечора, щоб хутчій поїхати з того Чорнобиля. Два дні поробили і на мойку всю техніку. Одежда вся пищит, тоже міняли, — пригадує ліквідатор. — Бачив, як стріляють собак, котів, збирають у мішки”.

Чоловік має інвалідність другої групи. Каже: хворе серце, постійно на ліках, які купує за власні гроші.

“Раньше були безплатні ліки. А зараз два препарата по доступних дають, і кожен місяць 3000 грн плачу сам, — говорить Валерій Клямаров. — Раніше хоч кожен рік на курорт поїдеш, оддохнеш. А зараз нікуди — все забрали”.

Пільги для дітей і багатодітних — скорочені

43-річна Тетяна Гайченя з Люб’язя — мама п’яти дівчат. Раніше, як багатодітна сім’я, родина мала безоплатний проїзд по області. В час повномасштабної війни ця пільга, каже, призупинена. Не видають її донькам зараз і путівок на оздоровлення, як дітям, що мають статус постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС.

“Нас тричі в рік возили відпочивати на курорти. То дійсно був і відпочинок, і оздоровлення. З 2008 взагалі нікуди дітей не возять, бо до того ще раз у рік возили, — каже багатодітна мама. — По дітях якихось пільг немає. Надіюсь, що до 50 років мені пенсію дадуть по пільзі. Це єдина, що така перевага”.

Нові бюрократичні вимоги позбавляють людей доплат

Додаткову проблему створює вимога ухвалена постанова про те, що в державно-демографічному реєстрі має бути інформація про постійне проживання в Чорнобильській зоні. Як наголошує керівниця відділу ЦНАпу Ніна Дишко, це суперечить правам громадян.

“Це суперечить самій концепції закону про вільний вибір місця проживання. Людина могла навчатися чи служити — і формально вибувала, — пояснює Ніна Дишко. — Маємо з цим колосальну проблему. Людина йде на пенсію по зниженню віку по Чорнобильському законодавству. А не може отримувати цю доплату”.

Харчування школярів: новий фінансовий тягар для громад

У 2026 році вперше за 40 років з часу аварії на ЧАЕС витрати на харчування школярів у чорнобильській зоні частково лягли на місцеві бюджети. У Любешівській громаді, за словами голови Олега Куха, виділили 9 мільйонів гривень, аби місцеві учні не залишилися без гарячого харчування до кінця навчального року.

“Жодного року ми не передбачали таких витрат. Це були гарантії держави, — зазначає Олег Кух. — 9 мільйонів гривень для нашої громади — значний фінансовий ресурс, який можна було спрямувати на потрібні напрямки, в першу чергу, підтримку Сил оборони”.

Як додав голова Любешівської громади, на Волині, окрім Любешівської, гроші для безоплатних обідів у 2026-ому виділили у Камінь-Каширській, Маневицькій, Прилісненській та Сошичненській громадах. До цього усі 39 років з часу Чорнобильської трагедії харчування учнів повністю фінансувалося з держбюджету.

Як годують дітей у забрудненій зоні

У ліцеї села Люб’язь 170 учнів з 1 по 11 клас щодня отримують гаряче харчування. Його організовують через тендер, пояснює директор ліцею Микола Кух.

“Чому школа сама не організовує харчування? Коли сталась аварія на ЧАЕС, не можна було брати продукти із забрудненої зони. З того моменту і розпочали проводили тендери і завозити харчі із “чистих” територій України. Закупівля послуги кейтерингу відбувається постійно”, — каже Микола Кух.

Одна порція, залежно від віку, коштує від 67 до 82 гривень. У меню – лише другі страви та свіжі фрукти. Супів та борщів — немає. Продукти привозять з Луцька двічі на тиждень, хліб – тричі, розповідає шеф-кухарка Олена Веремійчик.

“Є чотирьохтижневе меню, затверджене Києвом. Приходимо ми на 7 ранку, працюємо до 15-16. Заготовки робимо, встигаємо, — каже шеф-кухарка.— Ми щеготуємо на кейтеринг в сусіднє село. Там 32 дитини на харчуванні”.

Довідково: станом на квітень 2006 року Волині проживає більше 110-ти тисяч “чорнобильців” і майже 1500 ліквідаторів, розповіла Суспільному директорка обласного департаменту соціального захисту населення Оксана Гобод.

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!