18 травня в Україні відзначають 82-і роковини депортації кримськотатарського народу, що відбулася в 1944 році за наказом радянської влади. Цей акт вважається геноцидом, оскільки кримських татар звинувачували у співпраці з нацистами під час Другої світової війни.
Верховна Рада України ухвалила звернення до міжнародної спільноти з метою вшанування пам’яті жертв цієї трагедії. Президент України Володимир Зеленський у своєму повідомленні підкреслив, що депортація стала спробою знищити кримськотатарський народ, внаслідок якої загинули десятки тисяч людей.
Депортація 1944 року визнана актом геноциду в Україні, а також підтримана парламентами Латвії, Литви, Канади, Польщі, Естонії, Чехії та Нідерландів. Проте, підконтрольна Росії влада Криму трактує цей день як пам’ять жертв депортації різних народів, що викликає суперечки серед істориків.
Прокуратура Автономної Республіки Крим провела розслідування, яке підтвердило факти геноциду, але процес зупинився через брак документів та смерть ключових фігурантів. Представники кримськотатарського народу вважають, що справа не повинна бути закрита, і вимагають юридичного визнання депортації як геноциду.
Ескендер Барієв, голова Кримськотатарського ресурсного центру, зазначив, що злочини радянської влади тривали й після 1944 року, включаючи заборону на повернення та культурні репресії. Він підкреслив, що сьогодні є достатньо матеріалів для судового визнання депортації геноцидом.
Алім Алієв, заступник генерального директора Українського інституту, також акцентував увагу на важливості міжнародного визнання цих подій. Його особиста історія пов’язана з депортацією, адже його бабуся була виселена до Узбекистану.
Верховна Рада закликала міжнародні організації до активних дій у справі захисту прав людини на окупованих територіях України. Судове визнання депортації геноцидом може стати важливим кроком у цьому напрямку.
В Україні вшановують пам'ять жертв депортації кримськотатарського народу, що відбулася 1944 року. Верховна Рада закликала міжнародну спільноту визнати цей акт геноцидом, підкреслюючи важливість юридичного визнання для захисту прав людини.
