Джерело: www.unian.ua
Найбільш резонансне – НАТО збило “український дрон”, який прямував до Естонії, ймовірно, з території РФ. Авіацію піднімали й у Латвії. Дрон був збитий румунськими F-16 з місії НАТО, яка розташована взагалі-то у Литві. БПЛА досі не знайдено. Як тоді вирішили, що він саме український? Але естонське Міноборони одразу зв’язалося з українськими колегами, та повідомило, що український міністр оборони начебто навіть встиг вибачитися.
Це сталося у той же день, коли Служба зовнішньої розвідки РФ розповсюдила погрози для Латвії якраз щодо дронів (яка співпадіння!). Підопічні Наришкіна навигадували цілу купу “казок” – і що “київська влада переконала” Ригу на згоду “операції” з запуску БПЛА по РФ “безпосередньо з території Прибалтики”, і що до Латвії вже нібито направлені українські військовослужбовці для атак на РФ тощо.
Головне ж – пряма погроза: “Координати центрів прийняття рішень у Латвії відомі, а членство країни у НАТО не захистить пособників терористів від справедливої помсти”.
І навіть перелічили ключові військові бази у регіоні, де українські бійці СБС нібито вже знаходяться. У нас на місці кожного удару РФ “знаходить” “афрополяків” та “натівських офіцерів”, а у НАТО, відповідно, шукатиме “українських вояків СБС”. Фарс як є.
Але це було б смішно, якби приблизно годиною пізніше, після того як офіційний Київ та Рига ці російські заяви ледь-ледь встигли спростували, сталася описана вище ситуація з “українським” дроном, збитим над територією НАТО.
Нашому МЗС знов довелося все спростовувати, заявляючи, зокрема, що, ймовірно, дрон було перенаправлено російським РЕБ, як це вже траплялося не раз раніше. Також Україна знов відкинула всі звинувачення СЗР РФ, окремо акцентувавши, що Київ не має дозволу і ніколи його не просив на використання повітряного простору НАТО для ударів по РФ.
Тут напрошується певна конспірологія. При чому для обох сторін. Швидка реакція Кремля показує, що точно була “заготовка”. Він просуває тезу про “пряме залучення Прибалтики” як привід для атаки на ці країни. Буде атака чи ні – то інше питання.
Але casus belli – привід для війни – Кремль 19 травня собі “оформив” офіційним попередженням і тепер всі дії буде подавати як “удар у відповідь”.
Мета Кремля – домогтися відмови ЄС та країн НАТО від підтримки ЗСУ або хоча б заборонити українцям робити “дронофікацію” російської нафтової галузі. Якщо європейці “дадуть задню”, то й атака буде не потрібна – поки що. Якщо ні – станеться провокація або реальна атака на НАТО. Поступка щодо дронів з боку НАТО однозначно буде ознакою слабкості та запрошенням до “продовження бенкету” для Путіна.
Але є конспірологія і з боку НАТО й України. Чи не тестує “українськими дронами” НАТО свої ППО та способи реагування на російську “гібридну” загрозу? Бо, щоб не спровокувати Третю світову, про що натівці не втомлюються говорити, збивати російські дрони та ракети їм заборонено. Але їм дозволено збивати “українські дрони, які летять з боку РФ”. Це ж докорінно все змінює – збивай скільки завгодно. Що, власне, й було зроблено.
Тобто, це є гібридною відповіддю на гібридні загрози. Так, нам це, звісно, не дуже приємно. Але виглядає як певний лайфхак для обходу натівських обмежень. Оскільки кожного разу після такого інциденту європейці зі “звітом” дзвонять українському міністру оборони, то ми точно в курсі всіх обставин.
Власне, не новина, що на всіх натівських навчаннях саме українці грають за команду “червоних” – тобто за росіян. Де стабільно громлять натівців.
Раніше наші бійці “умовно” розбили німців у тій же Балтиці, а днями – декласували вже шведів на острові Готланд, де також є ймовірність “гібридної” висадки росіян.
“Гібридна атака” означає, що росіяни можуть захопити малий острів або іншу незначну територію, щоб спровокувати НАТО на “розтяжку”. Бо не будуть же США та інші країни блоку оголошувати війну ядерній державі через “незначний клаптик землі” (так Д. Дж. Венс називав наш Донбас, але логіка схожа)?
А якщо не буде, то це “дозвіл” на подальше загарбання вже східних країн НАТО, бо це прецедент – захоплення натівської території та нівелювання гучно “розрекламованої” 5 статті. І Кремль все це готує – і атаку на Балтику й Скандинавію, і провокації з боку Білорусі. Планів там “громадьйо”, хоча реалізують, звісно, не все.
Про загрозу з Білорусі не казав у останні тижні хіба лише лінивій. Україна навіть офіційно повідомила, що Кремль готує РБ для наступу “на двох напрямах” – українському та польсько-балтійському. А чому саме два напрями? Бо у військових операціях завжди є “демонстрація та маневр”. Тобто хибне та справжнє направлення удару. Де яке – поки не зрозуміло. Але Лукашенко вже, схоже, “обрано добровольцем” на подальшу ескалацію.
І “пюрер” останні тижні сумлінно відігрує свою роль “пугала” для нас та європейців. Ось і раптові “стратегічні ядерні навчання” там оголосили на найближчі дні.
Який сенс проводити “стратегічні” навчання у РБ, якщо, по-перше, республіка не має власної ядерної зброї (“ядерка” там російська і “червона кнопка” у Кремлі).
А по-друге – “стратегічне” це те, що літає на інші континенти. А тут все поряд, все близько – це мало б називатись тоді вже “тактичні навчання”. Але ж адресат цих навчань, насправді, не Україна чи ЄС, а США та, головне, Китай. Куди якраз – яке співпадіння – поїхав Путін.
Саме Пекін зараз у центрі уваги, куди нещодавно начебто провально літав Трамп, не досягши нічого значущого (крім купи меморандів на закупівлю чогось американського, які навіть не справжні угоди), і де “лідер вільного світу” здав чи не всіх своїх азійських союзників, у першу чергу – Тайвань.
Трамп, скажімо політкоретно, “брокер”. Отже, якщо він когось “продав” у Китаї, то щось і “купив”. Найімовірніше це невтручання у нову ескалацію у Ірані, але які там “Пакти Молотова-Рібентропа” підписувалися й обговорювалися за зачиненими дверима складно сказати.
Ось, наприклад, 20 травня з’явилася інформація, що Вашингтон тисне на Україну, щоб вона натисла на європейців щодо зняття санкцій з білоруських калійних добрив, які продають, серед іншого, й до КНР. І майже одночасно з цим “інсайдом” (який виглядає як спланований “злив”), до Литви щось полетіло – цього разу якраз з боку Білорусі.
Цікаво, що і стаття на Bloomberg з сигналом, і повідомлення про невідомий дрон вийшли з різницею в одну хвилину – тобто дрон пускали, знаючи, що буде публікація, лобіююча інтереси РБ та РФ як такий “батіг” без “прянику”.
Це звична для Кремля тактика. Дивно, але поки що цей “невідомий” БПЛА не назвали “українським”. Втім, ще не вечір.
Але ми зараз не про складні американсько-китайські перипетії. А про те, що одночасно зі “стратегічними навчаннями” у РБ та “погрозами” НАТО з боку СЗР Путін перебуває у Китаї. Певно, не лише щоб дізнатися про перемовини Сі з Трампом з перших рук, але й щоб отримати на щось “дозвіл”. І це навряд буде “Сила Сибіру-2”, яку Сі не дуже хоче будувати.
Не будемо забувати, що 4 лютого 2022 року Путін також особисто літав до Пекіну, цей “чучундр” виповзає з-під кремлівського підполу лише в разі гострої необхідності. Власне, такі ж російські “стратегічні навчання”, які Путін обговорював з Сі, почалися 19 лютого 2022 року. Чим вони завершилися ми дуже добре знаємо.
Таким чином, все виглядає дуже подібно до подій 2022 року, коли саме Наришкін та СЗР “створили привід” та обґрунтування на атаку по Україні, потім Кремль оголосив навчання у Білорусі, які Кремль заздалегідь координував з Пекіном. Принаймні так це виглядає.
Але є й відмінності. По-перше, всі російські “багатоходівки” вже “шиті білими нитками” й зрозумілі кожному, хто має більше однієї клепки у голові й не має політичної короткозорості. І деякі люди, кому це по посаді, вже навіть зробили певні (проти)дії.
По-друге, Кремль і російська армія вже не ті, що у 2022 другому. Так, “нелякані” балтійські країни це вам не Мала Токмачка – виглядає простішою ціллю для кремлінів.
Але й того ресурсу армія РФ вже не має. Не має навіть для одного фронту, а не те що війни на два фронти.
Саме тому більшість оглядачів і вважає базовим варіант з якоюсь “гібридною” атакою малими силами. Є ще варіант ядерки, але він виглядає наразі найменш імовірним. Вільних значних сил РФ вже просто не має. Як не має й ППО для повного прикриття навіть столиці від українських дронів, не кажучи про натівську авіацію, в якої перевага над росіянами приблизно така ж, як, на жаль, у ВКС РФ над нечисленними повітряними силами України.
Підсумовуючи, ситуація виглядає загрозливо. Кремль всюди “сіє вітер”, не сподіваючись отримати собі ж на голову “бурю”. Планів у Путіна багато і бачимо планомірну роботу з їх втілення у життя. Але ми бачимо й активізацію західних партнерів, які не лише навчаються українського досвіду, але й, схоже, шукають лайфхаки для обходу обмежень НАТО (читаємо як “обмеження Трампа”).
Поки що складно сказати, чим все це завершиться, але події пришвидшують свій рух та наближають нас до якоїсь кульмінації. Не зараз, але поточного року. Ймовірно навіть влітку. Кремль поспішає з “заготовками”, бо стан справ у “болотяній” економіці такий, що повномасштабну війну наступного року РФ може вже й не вивезе. Загнаний у кут пацюк завжди шукатиме не миру, а нової ескалації й кидатиметься на всіх довкола.
Тексти, опубліковані у розділі «Думки», не обов’язково відображають позицію редакційної колегії УНІАН. Докладніше з нашою редакційною політикою ви можете ознайомитись за посиланням
