Два брати з окупованого Криму, Мустафа та Джеміль, у 2025 році вирішили виїхати на материкову Україну, рятуючись від мобілізації до російської армії. Вони не мали українських документів, значних заощаджень чи знайомих у новій країні. Подорож зайняла кілька днів і проходила через тимчасово окупований Маріуполь, Росію та Білорусь.
Згідно з їхніми словами, в Україні їх лякали мобілізацією до Збройних Сил України та ставленням українців до кримських татар. Брати розповіли про свої враження від нової країни в інтерв’ю для проєкту Радіо Свобода Крим.Реалії, приуроченого до дванадцятої річниці анексії Криму.
Мустафа, 22 роки, та Джеміль, 21 рік, народилися і виросли в Криму. Вони описують свій рідний півострів як «неймовірний» і зізнаються, що після переїзду на материк їм ще довгий час снилося море. Після 2014 року, коли Крим був анексований Росією, вони відчули, що їхній дім перестав бути таким, яким був раніше.
Брати згадують, як у їхньому рідному містечку все було доступно для комфортного життя. Мустафа розповідає, що в дитинстві у них був власний футбольний клуб, а українські артисти часто приїжджали з концертами. «Усі кайфували, всі були дружні», — згадує Джеміль. Однак після анексії ситуація змінилася: заводи закрилися, а вулиці стали пустими.
«Після 2014 року — все. Всього цього більше немає», — підкреслює Мустафа, додаючи, що багато людей втратили роботу через заборони, введені російською владою.
Брати пам’ятають, як у 2014 році бачили українських військових, які залишали Крим. «Ми їм махали рукою, і вони нам у відповідь», — говорить Мустафа, намагаючись стримати емоції, які досі його переповнюють.
Після анексії їхній дідусь зібрав родину та попередив про нові реалії. «Віднині, якщо росіянин прийде і чорне назве зеленим, ти не маєш права з ним сперечатися», — згадує Джеміль. Це нагадування про історичний досвід їхньої родини, яка пережила депортацію.
Брати зазначають, що після 2014 року в Криму почали зникати програми, що стосувалися розвитку кримських татар. «Ми вчили кримськотатарську мову, але після 2014 року цього вже не було», — каже Мустафа.
Вони також розповідають про ставлення до кримських татар в армії РФ, яке стало однією з причин, чому брати не хотіли служити в російських збройних силах. Багато кримських татар змирилися з ситуацією, втратили надію на краще.
Вихід з Криму для братів був непростим. «Це не так просто — взяти і поїхати в невідомість», — пояснює Мустафа, підкреслюючи, що багато людей залишилися через родинні обов’язки та прив’язаність до рідного місця.
Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну перебування в Криму стало нестерпним. «Після 2022 року ти просто хочеш звідти втекти», — зізнається Джеміль.
Брати зазначають, що інформація про можливість виїзду з Криму була обмеженою. Вони закінчили коледж, але уникнули призову до армії РФ. «Ми просто закінчили коледж за кілька місяців до виходу цього закону», — додає Мустафа.
Вони розповідають, що в окупованому Криму існує інформаційний вакуум, і знайти способи виїзду було складно. Брати сподіваються, що їхня історія допоможе іншим зрозуміти, через що проходять кримські татари під окупацією.
Історія двох братів з Криму, які втекли на материкову Україну, і їхні спогади про зміни в рідному краї після анексії. Вони діляться досвідом життя під окупацією та труднощами виїзду.
Джерело: Радіо Свобода
