Джерело: sylapravdy.com
Центр журналістських розслідувань «Сила правди» з’ясував, скільки монументів із радянською символікою залишилось на Волині та як відбувається процес декомунізації пам’яток в області.
Що каже законодавство? З 2022 року, після повномасштабного вторгнення Росії, в Україні суттєво посилили законодавство щодо декомунізації та взялися за дерусифікацію публічного простору. Ключових законів тут – кілька, їх приймали в різний час, що створює певну плутанину.
Закон «Про засудження комуністичного та нацистського тоталітарних режимів», ухвалений у 2015 році, заборонив радянську символіку в публічному просторі, проте він не стосувався пам’ятників та надмогильних споруд часів Другої світової війни, вони були з нього виведені як виняток.
А вже закони «Про увічнення перемоги над нацизмом» (у редакції, що набрала чинності 2023 року) та «Про засади державної політики національної пам’яті», який набув чинності 30 серпня 2025 року, встановили нові, жорсткіші вимоги. Вони, зокрема, забороняють на пам’ятниках Другої світової зображення георгіївських стрічок, копій «прапора Перемоги», символіку радянських спецслужб, державні нагороди СРСР, напис «Велика Вітчизняна війна» та похідні від нього дати (1941–1945), а також назви міст-«героїв» і «міст військової слави» на території держави-агресора.
У законі «Про засади державної політики національної пам’яті» чітко прописані терміни, протягом яких представники місцевої влади мають виконати норми цього документа. Зокрема: органи місцевого самоврядування повинні ухвалити відповідні рішення протягом одного року з часу набрання чинності закону, тобто до 30 серпня 2026 року. Якщо певна сільська, селищна чи міська рада цього не зроблять, то голова громади матиме ще три місяці після закінчення річного строку, а останнє слово за головою обласної державної (або військової) адміністрації, якому виділяється ще три місяці на вирішення проблеми.
Чи встигають волиняни декомунізувати пам’ятки? Якщо коротко відповісти на це питання, то на Волині не знають, чи вкладаються у дедлайни, визначені законом. Адже в області досі не існує єдиного реєстру пам’яток, які потребують декомунізації. Немає і списку тих об’єктів, які вже оновлено згідно з вимогами законодавства.
Про відсутність таких реєстрів у коментарі «Силі правди» розповів головний спеціаліст відділу охорони культурної спадщини Управління культури Волинської обласної державної адміністрації Петро Ходань. За його словами, є лише загальні списки пам’яток та стара облікова документація, значна частина якої виготовлялася кілька десятиліть тому.
Посадовець пояснює, що всі об’єкти, які взяли під охорону держави ще до набуття чинності закону «Про охорону культурної спадщини» (1 січня 2002 року) зберігають правовий статус пам’ятки. Тобто, щоб знести той чи інший монумент потрібне рішення Міністерства культури та стратегічних комунікацій про виключення його з Державного реєстру нерухомих пам’яток України, об’єктів культурної спадщини, або ж – про незанесення його до цього реєстру.
На час підготовки матеріалу, впродовж 2022-2026 років Міністерство культури в рамках декомунізації, дерусифікації та деколонізації ухвалило рішення про зняття статусу пам’яток щодо 34 об’єктів на Волині, та щодо одного – про перенесення.
Якщо у межах декомунізації потрібно видалити певні елементи на пам’ятнику, скажімо, радянську символіку, то в кожному випадку громада має виготовити для цього науково-проєктну документацію, затвердити її в облдержадміністрації, а тоді виконувати певні роботи.
Долю ж тих об’єктів, які втратили статус пам’ятки визначають місцеві ради.
«У випадку, якщо умовний пам’ятник визнаний таким, що не підлягає занесенню до реєстру, ми до нього втрачаємо всякий інтерес і орган місцевого самоврядування може з ним робити все, як кажуть, на свій розсуд. В межах розумного, звичайно», – зазначив Петро Ходань.
Що сталося з декомунізованими пам’ятками на Волині Міністерство культури позбавляло монументи охоронного статусу «пакетами»: масові рішення про визнання об’єктів такими, що не підлягають внесенню до реєстру, ухвалювалися 25 грудня 2023-го, 12 березня і 26 серпня 2024-го, 21 квітня і 22 жовтня 2025 року.
Більшість монументів, які втратили статус пам’яток досі залишаються на своїх місцях. «Сила правди» з’ясувала долю кожного об’єкта з цього списку, крім деяких будинків, якимсь чином пов’язаних з радянськими, чи російськими діячами, адже, щоб декомунізувати таку нерухомість, достатньо з неї зняти меморіальну табличку.
Берестечківська громада Будинок штабу Першої кінної армії у Берестечку на вулиці Парковій, 6 визнано таким, що не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, об’єктів культурної спадщини 25 грудня 2023 року. Нині ця будівля – один із корпусів Берестечківського психоневрологічного інтернату. За словами заступниці міського голови Валентини Залевської, жодної меморіальної таблички на будинку давно немає. Посадовиця каже, що Перша кінна армія відома в окрузі тим, що вщент розграбувала місцевий костел.
Вишнівська громада 12 березня 2024 року Мінкульт визнав такими, що не підлягають занесенню до Державного реєстру нерухомих пам’яток України пам’ятник на честь перших трактористів, які працювали на полях радянської Волині у селі Хворостів Ковельського району та пам’ятник на честь перших тракторів, які працювали на полях радянської Волині у селі Радехів.
За словами голови громади Віктора Сущика, хворостівського пам’ятника у вигляді старого трактора вже давно не існує. А от раритетну техніку в Радехові не демонтували.
«З цим пам’ятником нічого не робили, оскільки на ньому немає зірки чи герба, це просто старий трактор», – зазначив Віктор Сущик.
Щодо інших пам’яток, то, як каже посадовець, «ще залишилось кілька зірочок», які комунальники невдовзі мають видалити. Розробляти проєктно-кошторисну документацію для цього очільник громади не бачить сенсу.
Володимирська громада 12 березня 2024 року Мінкульт позбавив охоронного статусу одразу три об’єкти на території Володимирської громади, визнавши їх такими, що не підлягають занесенню до Державного реєстру нерухомих пам’яток.
Два з них знаходяться у селах: пам’ятний знак на честь секретаря сільської ради А. Ф. Стемпковського, вбитого оунівцями в 1944 р. у Заріччі та пам’ятник борцям за радянську владу, членам КПЗУ Мацьохі Ф.П., Дядюку Ю.Т., Шейчуку С.Ф., що біля клубу у Вощатині.
Як розповіла начальниця відділу зв’язків з громадськістю та засобами масової інформації Володимирської міськради Людмила Романчук, обидва пам’ятники радянським функціонерам у Заріччі та Вощатині не знесли, адже місцеві жителі були проти цього. Посадовиця анонсувала чергові збори селян, на яких ще раз обговорюватимуться питання демонтажу монументів.
Пам’ятник на честь радянських танкістів на вулиці Устилузькій Володимира демонтували ще у 2022 році і передали військовій частині.
25 грудня 2023 року визнано такими, що не підлягають занесенню до Державного реєстру нерухомих пам’яток України будинок, в якому знаходився міськком КП(б) на вулиці Івана Франка, 6, де нині розташований Володимирський історичний музей та Будинок військового лазарету, в якому в роки 1-ї світової війни працювала М.І. Ульянова на вулиці Соборній, 27, який є пам’яткою архітектури, відомою як «Будинок з дзвіницею».
Крім того, у Володимирі на площі Героїв є монумент «Могила братська радянських воїнів, пам’ятник на честь радянських воїнів, партизан і підпільників». Міська рада отримала дозвіл на його перенесення на міське кладовище «Федорівське» 13 червня 2024 року.
Тендер на виконання таких робіт управління інфраструктури виконкому оголошувало чотири рази. Врешті замовник уклав договір з приватним підприємством «МП Сантехмонтаж» на понад мільйон гривень у квітні 2025-го, а в жовтні того ж року сторони підписали додаткову угоду, якою перенесли фінансування робіт із 2025-го на 2026 рік. Поки монумент і захоронення не перенесли.
Коментуючи це, Людмила Романчук зазначила: «Був оголошений тендер, але не знайшовся підрядник, щоб перенести. А потім відбулася зустріч голови з родинами загиблих військовослужбовців, і вони висловилися, що зараз важливіше кошти спрямувати на підтримку захисників, а уже потім виділити на знесення цього пам’ятника».
Затурцівська громада Пам’ятник на честь радянських артилеристів у селі Затурці Володимирського району визнано таким, що не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, об’єктів культурної спадщини 12 березня 2024 року.
Голова громади Юрій Ковальчук, каже, що не хоче брати на себе відповідальності вирішувати долю гармати, що слугує пам’ятником.
«Це гармата, яка зараз безхозна. Вона була на балансі радгоспу «Правда», який розпався і документів не залишилося. Сільська рада не брала її на баланс через відсутність підстав та механізму, а також через розділені погляди місцевого населення. Дехто хоче, щоб її забрали, дехто – ні. Мені проблема на рівному місці не потрібна», – зазначив Юрій Ковальчук.
Щодо інших пам’ятників у громаді, то сільський голова каже, що символіку із них познімали без відповідних документів ще до його каденції.
Зимнівська громада Пам’ятний знак на місці бою прикордонників 3-ої Машівської прикордонної комендатури 90-го Володимир-Волинського прикордонного загону в селі Зимне Володимирського району визнано таким, що не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, об’єктів культурної спадщини 26 серпня 2024 року.
За словами очільника громади В’ячеслава Католика, цей пам’ятний знак – це лише камінь без жодної таблички чи написів.
Щодо інших монументів, на яких були радянські символи, то посадовець каже, що їх вилучили без виготовлення науково-проєктної документації.
Ковельська громада 26 серпня 2024 року Мінкульт позбавив статусу об’єктів культурної спадщини два монументи у Ковелі, визнавши їх такими, що не підлягають занесенню до Державного реєстру.
Зокрема, як розповів начальник управління культури, молоді, спорту та туризму Ковельського міськвиконкому Андрій Мигуля, пам’ятник на честь радянських воїнів на вулиці Незалежності вирішили не зносити. Натомість працівники комунального підприємства «Добробут» вилучили з нього всю радянську символіку та демонтували «вічний вогонь».
А комплекс «Меморіал на честь робітників локомотивного депо, що загинули в роки громадянської і Великої Вітчизняної війни» місцеві залізничники вже повністю демонтували власними силами.
Пам’ятник на честь радянських воїнів (Братська могила воїнів радянської армії, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.), що втратив статус пам’ятки 21 квітня 2025 року, поки не демонтували, лише зафарбували написи під ним. Андрій Мигуля каже, що об’єкт знесуть в межах запланованого ремонту дороги.
Пам’ятник на честь радянських артилеристів у Ковелі визнано таким, що не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, об’єктів культурної спадщини 12 березня 2024 року.
За словами Андрія Мигулі, це була гармата, яку передали військовим.
Будинок, в якому в 1920 році знаходився Ковельський повітовий ревком на вулиці Незалежності, 132 у Ковелі втратив статус пам’ятки 25 грудня 2023 року. Там нині розташоване відділення банку.
Андрій Мигуля заявив, що для всіх будівельних робіт з пам’ятками у Ковельській громаді виготовляється проєктна документація.
«Згідно з чинним законодавства ми не маємо права проводити такі роботи без документів. Наприклад, демонтували радянську символіку на пам’ятникув Ружині, то повністю замовляли проєктно-кошторисну документацію, щоб укласти договір з підприємством, яке мало проводити ці роботи», – розповів посадовець.
До речі, облікову документацію для «Пам’ятника на честь радянських воїнів» та «Меморіалу на честь робітників локомотивного депо, що загинули в роки громадянської та Великої Вітчизняної війни» управління культури міськради у 2023 році замовляло в підприємства «Терези ТВ», що раніше належало дружині колишнього посадовця Волинської облдержадміністрації Віталія Стрільчука. Як розповідала, «Сила правди», ці документи Мінкульт забракував, а виправляти помилки компанія не хотіла. А вже у 2025 році суд зобов’язав «Терези ТВ» повернути замовнику 96,4 тисячі гривень.
Колківська громада 12 березня 2024 року дві пам’ятки на території громади визнано такими, що не підлягають занесенню до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, об’єктів культурної спадщини. Серед них – пам’ятник на місці розстрілу Колківської першотравневої демонстрації у Колках. Як розповів голова громади Олександр Палінкевич селищна рада ухвалила рішення про демонтаж цього 9-метрового монумента. Він каже, що для його знесення шукають спонсорів. Оскільки пам’ятник виготовлений з бронзи, його планують виставити на аукціон. Інший об’єкт це – Трактор У-2 (ХТЗ) (Пам’ятник на честь перших трактористів, які працювали на полях Волині) в Колках.
«Пам’ятник трактору ми вирішили пофарбувати і залишити, адже там було ремонтно-транспортне підприємство, і це не пам’ятник радянській добі», – заявив Олександр Палінкевич.
Щодо інших пам’ятників радянського періоду на території громади, то селищний голова каже, заборонену символіку із них жителі громади видалили своїми силами.
Литовезька громада Могила радянських активістів с. Литовеж, яких розстріляли фашисти 17 липня 1941 р. у Литовежі Володимирського району визнано такою, що не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, об’єктів культурної спадщини 12 березня 2024 року.
Голова громади Олена Касянчук у коментарі «Силі правди» заявила, що не знає про таку могилу. З інших пам’яток за її словами символіку видалили без виготовлення документів.
Луківська громада Пам’ятник на честь М.С. Солодюка у селі Тупали Ковельського району визнано таким, що не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, об’єктів культурної спадщини 12 березня 2024 року.
Селищний голова Анатолій Климук, каже, що це звичайний надгробок, на могилі комуністичного діяча, але його місцеві жителі мали оновити, видаливши зірку.
За словами пана Климука, на території громади є ще обеліск, з якого потрібно вилучити зірку. Нині ці роботи селищна рада погоджує з облдержадміністрацією.
Луцька громада 25 грудня 2023 року Мінкульт «пакетом» визнав такими, що не підлягають занесенню до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, одразу шість будівель, пов’язаних із радянським чи імперським минулим. Начальник відділу охорони культурної спадщини Луцької міськради Олександр Котис розповів, що нині знаходиться в цих спорудах.
Будинок, в якому в 1944 році знаходився штаб 1-го гвардійського червонопрапорного імені раднаркому Українського кавалерійського корпусу на вулиці Стрілецькій, 47– це житловий будинок, який, до того ж є пам’яткою архітектури 19–20 століть.
Будинок, в якому у вересні 1940 р. проходила перша обласна комсомольська конференція на вулиці Винниченка, 8 нині відомий як колишній Будинок офіцерів, який спорудили в листопаді 1930 року як Земельний банк. Як розповідала «Сила правди», Луцький національний технічний університет планує реставрувати це приміщення за 128 мільйонів гривень і створити у ньому «Музей науки».
Будинок колишнього окружного суду, в якому проходив «Луцький процес» 57 членів КПЗУ на вулиці Сенаторки Левчанівської, 4 – це колишній Монастир тринітаріїв – пам’ятка архітектури національного значення, де нині знаходиться Луцький військовий госпіталь.
Будинок, в якому перебувало Тимчасове управління та обком ЛКСМУ на проспекті Волі, 2 – це Монастир бернардинів – пам’ятка архітектури національного значення у центрі Луцька. Там зараз – офіси приватних фірм, ресторани, бібліотека.
Будинок, в якому у 1940-1943 рр. жила Паша Савельєва на вулиці Галшки Гулевичівни, 8. За цією адресою сьогодні – житловий будинок.
Будинок, в якому в 1709 році зупинявся Петро І на вулиці Святовасилівська, 2. Там розташований заклад громадського харчування та офіси.
Прилісненська громада Меморіальний комплекс на місці розташування партизанського з’єднання А. П. Бринського в урочищі Кухів Груд Камінь-Каширського району визнано таким, що не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, об’єктів культурної спадщини 12 березня 2024 року.
Начальниця гуманітарного відділу Прилісненської сільської ради Наталія Слупачик розповіла, що знести цей меморіал немає змоги.
«Туди не доїжджає жодна техніка, тобто демонтувати ми його не можемо. Його просто в нас по документах уже немає», – зазначила посадовиця.
Натомість Наталія Слупачик поскаржилася, що тривалий час не вдається виключити з реєстру пам’ятник на місці розстрілу першотравневої демонстрації трудящих в с.Прилісне.
«Ми написали вже купу листів, звернень і на Мінкультури, і на Інститут національної пам’яті, і на обласне управління для того, щоб теж його виключили з державного реєстру і ми мали б змогу його демонтувати. Але це тягнеться вже майже рік часу», – поскаржилася пані Слупачик.
Щоправда, ще у 2021 році біля цього пам’ятника відбувалися меморіальні заходи до річниці розстрілу демонстрації за участю сільського голови Ігоря Терещенка.
Нововолинська громада Пам’ятник радянським прикордонникам на проспекті Незалежності у Нововолинську визнано таким, що не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, об’єктів культурної спадщини 26 серпня 2024 року.
Міський голова Борис Карпус повідомив, що монумент знесли комунальники ще у 2024 році. А щодо інших пам’яток, то він переконує, що в межах міста радянської символіки не залишилося. Документації для її демонтажу не виготовляли. Щоправда, посадовець припускає, що в селах, які приєдналися до громади у 2020 році можуть бути пам’ятники, що потребують оновлення.
Ратнівська громада 25 жовтня 2025 року визнано такими, що не підлягають занесенню до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, об’єктів культурної спадщини Пам’ятник Герою Радянського Союзу В. П. Газіну на вулиці Центральній у Ратному та Пам’ятник на місці подвигу Героя Радянського Союзу В.П. Газіна у селі Височине Ковельського району визнано таким, що не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, об’єктів культурної спадщини.
За словами голови громади Віталія Бірука, пам’ятники готуються до демонтажу. Роботи виконуватимуть комунальники. Посадовець каже, що радянської символіки в громаді не залишилось.
Рожищенська громада Пам’ятник О. Степанюку, члену окружкому КПЗУ у Рожищі Луцького району визнано таким, що не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, об’єктів культурної спадщини 12 березня 2024 року.
Голова громади В’ячеслав Поліщук розповів, що пам’ятник не зносили.
«На пам’ятнику немає зображень чи символіки, його не відновлювали і не ремонтували, він просто стоїть», – зазначив посадовець.
Він каже, що в селах громади на братських могилах ще трапляються зірки чи написи, які потребують демонтажу, наприклад, 1941-й вказано як рік початку війни. Щодо цього міськрада, мовляв, вже зверталася до управління культури облдержадміністрації за роз’ясненнями.
Старовижівська громада Пам’ятник членам КПЗУ Коптію В.Г., Сарапіну І.Ф., Сарапіну Н.Ф. у селі Мизове Ковельського району визнано таким, що не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, об’єктів культурної спадщини 12 березня 2024 року.
Начальник відділу організаційно-правового забезпечення Старовижівської селищної ради Андрій Марчук розповів, що на цьому пам’ятнику демонтовано всі таблички, залишилася тільки гранітна плита.
Він запевняє, що у громаді всю радянську символіку демонтували, навіть на обеліску Слави змінили дату з 1941 на 1939. Науково-проєктну документацію для цього не виготовляли.
Ківерцівська громада Пам’ятник на честь Першотравневої демонстрації у селі Тростянець визнано таким, що не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, об’єктів культурної спадщини 12 березня 2024 року.
Ківерцівський міський голова Олександр Ковальчук розповів, що із цього монумента зняли усі написи і пофарбували його у кольори українського прапора.
Загалом посадовець стверджує, що всі радянські символи видалили з пам’яток на території громади ще до його каденції.
Турійська громада Пам’ятник Герою Соціалістичної праці Панасюку О. С. у селі Бобли Ковельського району визнано таким, що не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, об’єктів культурної спадщини 12 березня 2024 року.
Начальник відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, комунальної власності, екології та охорони культурної спадщини Турійської селищної ради Олександр Власюк розповів, що у громаді ще не визначилися з долею цього пам’ятника. Ймовірно, це питання обговорюватимуть під час сесії.
Він каже, що процес декомунізації гальмує необхідність розроблення науково-проєктної документації. Мовляв, у громаді є ще кілька десятків пам’яток, які потребують оновлення.
Щоправда, навесні 2026 року у Купичеві, що на території громади, місцеві школярі фарбували меморіал з радянською зіркою, і, вочевидь, проєктних документів для цього не виготовляли. Проєкт «Деколонізація. Україна» підмітив допис про це на сторінці Купичівського ліцею у Facebook.
Устилузька громада Пам’ятник на честь радянських прикордонників 4-ої застави в Устилузі Володимирського району визнано таким, що не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, об’єктів культурної спадщини 12 березня 2024 року.
Як розповів устилузький міський голова Віктор Поліщук, пам’ятник демонтували. За його словами, це відбулося без втручання міської ради. Посадовець каже, що у громаді ще є пам’ятки з радянськими символами, але вони знаходяться на території прикордонної застави, тому їх долю мають вирішувати прикордонники.
Скільки ще радянських пам’яток залишилося на Волині? Проєкт «Деколонізація.Україна» на своїй карті відзначає близько 45 пам’яток на території Волині, які чітко підпадають під дію декомунізаційних та деколонізаційних законів та понад 30 тих, які напряму не підпадають під законодавство, але мають бути перенесені чи демонтовані.
Щоправда, співзасновник цього проєкту Вадим Поздняков у коментарі «Силі правди» зазначив, що на Волині його організація ще не зібрала всіх даних. Він наголосив, що вичерпний список таких об’єктів доведеться сформувати посадовцям облдержадміністрації, адже законодавство встановлює чіткі часові рамки для декомунізації.
У відповідь на запит «Сили правди» управління культури, з питань релігій та національностей Волинської облдержадміністрації надіслало списки всіх пам’яток, розташованих на території кожної із волинських громад. Загалом у цьому переліку – 3145 об’єктів. Серед них – чимало тих, які жодним чином не можуть підпадати під дію законів про декомунізацію. Це зокрема: 1231 пам’ятка археології, 1 – містобудування та 5 млинів, що належать до категорії «Пам’ятки науки і техніки».
А от серед пам’яток історії, архітектури та монументального мистецтва 358 у своїй назві містять слово «радянський» (у різних відмінках і числі), із них сміливо можна виключити три, які вшановують пам’ять жертв радянських партизанів. Всі інші 356 можуть потребувати декомунізації, серед них – щонайменше 29 тих, які стосуються героїв Радянського Союзу (місця загибелі, могили, пам’ятники). У двох випадках йдеться про загиблих від рук фашистів євреїв та ромів, які названі радянськими громадянами єврейської і відповідно ромської національності. Всі інші це братські, або окремі могили, пам’ятники, меморіали радянським воїнам, партизанам та активістам.
Щоправда, численні постаменти загиблим у Другій світовій війні, де часто зустрічається радянська символіка, часто не містять у назві означень, що видають їхню приналежність до радянського періоду, натомість містять слово «землякам». Таких монументів у списку – 339.
Тобто реальна кількість пам’яток, що потребують уваги, може сягати понад 600–700 об’єктів.
«Сила правди» спробувала підрахувати, скільки б коштувала документація для видалення із цих монументів радянської символіки.
Найдешевша закупівля проєктно-кошторисної документації, яку вдалося знайти у системі публічних закупівель Prozorro на Волині стосувалася вилучення елементів, що символізують російську імперську політику з «Пам’ятника землякам» у Ружині Ковельського району. У 2024 році її розробка вартувала 15 тисяч гривень. Виконавцем стало ТОВ «Ковелькомунпроект».
Отож, якщо цю суму помножити на кількість монументів, що потенційно можуть містити радянську символіку, отримаємо понад 10 мільйонів гривень. І це – лише розробка документації, без власне демонтажу чи реставраційних робіт.
За словами Вадима Позднякова, щоб здешевити цей процес, варто виводити ці пам’ятки з реєстру.
«Ці пам’ятки будуть захищені все одно, зокрема – законом «Про перемогу над нацизмом»… Тобто повністю їх знести не можна, але можна тільки модифікувати. А виведення їх з реєстру дає змогу без особливих проблем проводити якісь зміни в них», – каже активіст.
Поки ж на Волині не оцінено потенційний обсяг таких робіт, складно говорити про їхню вартість. Як видно з коментарів представників громад, процес декомунізації проходить в області доволі нерівномірно та невпорядковано: одні давно прибрали радянську символіку «по-тихому», інші тільки планують розробляти дозвільну документацію, а треті взагалі не знають, чи є на їхній території такі об’єкти.
Нагадаємо, «Сила правди» і раніше досліджувала, чому на Волині гальмує дерусифікація і як відбувалося перейменування пів сотні вулиць у Луцьку, названих на честь діячів «руского міра».
Цей матеріал виготовлено Центром журналістських розслідувань «Сила правди» в рамках проєкту «Посилення громадського контролю в Україні», що реалізується Інститутом висвітлення війти та миру (IWPR) за підтримки Норвезького агентства з розвитку та співробітництва (Norad). Зміст матеріалу є винятковою відповідальністю Центру журналістських розслідувань «Сила правди» i не відображає погляди Норвезького агентства з розвитку та співробітництва чи Інституту висвітлення війти та миру.
