Джерело: www.unian.ua
Для розуміння варто поглянути на карту. Зокрема, на західну частину “Філіппінського моря”. Отже, там бачимо Тайвань із двома островами, що належать йому. З північного сходу – ланцюжок островів, що належать Японії, з південного сходу – острови, що належать Філіппінам. Далеко на південному сході – Гуам, що належить США.
Теоретично, питання кордону і, відповідно, кордону економічних зон має обговорюватися трьома учасниками, або навіть чотирма чи п’ятьма (якщо враховувати Палау, яке перебуває в асоціації зі США).
Але є одне “але”. Тайвань же не є державою. І, користуючись такою ситуацією, Японія ініціювала переговори з Філіппінами про “демілітацію кордону”. Фактично, визначення лінії кордону між двома країнами і, відповідно, кордону економічної зони. Чи брав Тайвань участь у переговорах (адже економічна зона – це важливо для острівної “держави”, життєво важливо)? Ні, Тайвань не запросили – адже це “не держава”.
І ось тут трапляється кумедне. На тлі вкрай млявої реакції Тайбея, прокидається Пекін. Адже, згідно з їхнім розумінням, у концепції єдиного Китаю (яку не заперечують і на острові), йдеться про кордон Китаю та кордони китайської економічної зони. Одним словом, відправляє флот у регіон, по якому збиралися провести лінію кордону Японія та Філіппіни.
Тайвань, у свою чергу, активізує патрулювання “прикордонних вод”. Що логічно для Тайбея. Обурення діями Токіо та Маніли, спроба захистити “свої” територіальні води та економічну зону сьогодні виглядало б як допомога КНР – адже цілі одні – не дати сусідам “провести кордон” без участі Китаю (тут розуміти можна як хочете: що Китайської Республіки, що КНР, що “єдиного Китаю”). І парадоксально, але збройні сили острова та материка були б тактичними союзниками.
З іншого боку, втручання КНР для значної частини жителів Тайваню може бути представлено як захист саме їхніх інтересів. Особливо після усунення частини проблем роботи тайваньських рибалок з портами материкового Китаю.
І, щоб зрозуміти, чи спрацювала така теза, треба стежити не за пресою США чи ЄС, а за заявами керівництва Гоміньдану та Тайванської народної партії (точніше того, що від неї залишилося). Останнє цікаво, з огляду на їхню гру в популізм і громадянський націоналізм.
У будь-якому разі, ситуація в регіоні загострилася. Чи буде військове зіткнення? Сумніваюся. Воно не потрібне жодній зі сторін. Але спроба кожного учасника “захистити свої інтереси” буде широко висвітлюватися в національній пресі. А у Філіппінському морі “сіра зона” залишиться, як мінімум, до виборів до Законодавчого Юаня на початку 2028 року. Як і патрулювання кораблів КНР у цій зоні.
Ігар Тишкевич, політичний аналітик
Тексти, опубліковані у розділі «Думки», не обов’язково відображають позицію редакційної колегії УНІАН. Докладніше з нашою редакційною політикою ви можете ознайомитись за посиланням
