У Львові Центр ментального здоров’я Святого Лева Великого заповнений військовослужбовцями, які пережили російський полон. Кількість охочих отримати психологічну допомогу зростає, і деякі з них вже проходили лікування неодноразово.
Військові, які відвідали центр, діляться труднощами адаптації до звичайного життя, оскільки спогади про катування та фізичні й моральні страждання не дають їм спокою. Найбільше допомагає підтримка близьких.
28-річний Олександр Котолуп, старший лейтенант 36-ої бригади морської піхоти, розповідає про свій емоційний стан після повернення з полону. Він згадує, як вперше за чотири роки побачив кольоровий сон, що символізує його прагнення до спокою.
Олександр потрапив під обмін 14 червня 2025 року, після трьох років у полоні. Він описує ейфорію від повернення додому, але також і депресію, яка настала через місяць. “Спочатку все було добре, але потім почалися важкі часи, коли нічого не приносило радості”, – говорить він.
Він згадує, як 11 квітня 2022 року йшов на прорив, але не уявляв, що потрапить у полон. Олександр перелічує місця, де його тримали: Сартана, Оленівка, Таганрог, Брянська область, Курськ, Воронеж. Кожне з цих місць мало свої жорстокі правила, і він втратив майже 30 кг ваги.
“У Брянщині за бойові дії в Маріуполі нас карали жорстоко. Були дні, коли знущання тривали безперервно. У Воронежі, після трьох років у полоні, почав думати, що немає виходу”, – згадує військовослужбовець.
Олександр підкреслює, що підтримка інших військових у полоні та віра в те, що їх чекають вдома, допомагали витримати. Після повернення він звернувся за допомогою до фахівців, спочатку скептично ставлячись до терапії.
“Рік проходжу реабілітацію, з березня – в психіатричному відділенні. Стало набагато легше. Арттерапія, нейрогрупи, заняття на свіжому повітрі допомогли відволіктися від важких спогадів”, – говорить Олександр.
Інший військовий, Володимир Сигир з Миколаєва, також пройшов через складнощі після повернення з російського полону. Він був у неволі понад три роки, і його родина чекала на нього з тривогою.
Після повернення Володимир відчував ейфорію, але згодом його стан погіршився. “Ноги знову опухли, лікарі, процедури…” – згадує він. У полоні йому доводилося стояти по 16 годин на день, що призвело до серйозних проблем зі здоров’ям.
Володимир розповідає про жорстоке ставлення до українських військових у російських тюрмах, зокрема в Мордовії, де його катували. Він втратив понад 50 кг ваги за час полону.
Наразі підтримка родини є для Володимира основною мотивацією для відновлення. Він сподівається, що реабілітаційний центр допоможе йому подолати страхи та спогади з минулого.
У Львові військовослужбовці, які пережили російський полон, проходять реабілітацію в Центрі ментального здоров’я Святого Лева Великого. Олександр Котолуп та Володимир Сигир діляться своїми переживаннями та труднощами адаптації до життя після полону, підкреслюючи важливість підтримки рідних та професійної допомоги.
